Постанова КЦС ВС № 638/8960/16-ц

Постанова Іменем України додаткова 22 червня 2021 року м. Київ справа № 638/8960/16-ц провадження № 61-8982св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, розглянув у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Подольської Тетяни Володимирівни, про ухвалення додаткового рішення суду, ВСТАНОВИВ: У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, про визнання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення самочинним та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 привести кв. АДРЕСА_1 в первинний стан, а саме: повернути у вигляд нежитлового приміщення технічного поверху відповідно до технічної документації до здійснення будівельних робіт з реконструкції. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 . Зобов`язано Департамент реєстрації Харківської міської ради провести реєстраційні дії, направлені на припинення речових прав ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відновити відповідний запис речових прав за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення технічного поверху № 10 в літ. № 23-З» в буд. АДРЕСА_2 . Постановою Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року заяву ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. Постановою Верховного Суду від 17 травня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року залишено без змін. 07 червня 2021 року від представника ОСОБА_4 - адвоката Подольської Т. В., надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду, в якій просить поновити строк для подання доказів понесених нею на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді касаційної інстанції та вирішити питання про відшкодування цих витрат. Копія заяви надіслана позивачу, докази про що зазначено і додано до цієї заяви. Заява про ухвалення додаткового рішення суду у справі підлягає задоволенню з таких підстав. Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Питання щодо розподілу судових витрат судом касаційної інстанції не вирішувалось. Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови). З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Судом установлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 липня 2019 року позов задоволено. Постановою Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. Постановою Верховного Суду від 17 травня 2021 року постанову Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року залишено без змін. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17. У серпні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року та на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року, в яких на виконання вимог пункту 9 частини третьої статті 175 ЦПК України було визначено орієнтовну вартість професійної правової (правничої) допомоги з урахуванням вже наданих послуг, як попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у суді касаційної інстанції. Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Подольська Т. В., посилалася на те, що позивач отримала копію постанови Верховного Суду від 17 травня 2021 року лише 02 червня 2021 року, тому просила поновити строк для подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Вбачається, що 13 грудня 2019 року між адвокатом Подольською Т. В. та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (з додатковими угодами до нього). Сторони погодили, що за договором про надання правової допомоги від 13 грудня 2019 року встановлено, що за складання процесуальних документів у справі № 638/8960 16-ц - погоджено фіксований розмір. Також у матеріалах справи наявний ордер, виданий 19 серпнячня 2020 року на підставі вказаного договору, на надання ОСОБА_3 правової допомоги адвокатом Подольською Т. В. Згідно з доданим до заяви про ухвалення додаткового рішення суду актом від 02 червня 2021 року № 3 виконавцем у серпні 2020 року було надано ОСОБА_3 правову допомогу щодо написання відзивів на касаційні скарги, вартість яких складає: написання адвокатом відзиву на касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року - 10 000 грн (фіксований розмір), та написання відзиву на касаційну скаргу на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року - 5 000 грн (фіксований розмір). Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення разом із додатками була направлена на адресу ОСОБА_1 . Заперечень щодо заяви та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у даній справі від ОСОБА_1 на не надходило. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалена 17 травня 2021 року. Вже після прийняття постанови у цій справі і після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, представник позивача надав розрахунок понесених ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, складений 02 червня 2021 року на суму 15 000 грн. Таким чином, представником ОСОБА_3 пропущено строк для подання доказів, понесених витрат на професійну правничу допомогу. При цьому у заяві про ухвалення додаткового рішення вона просила поновити пропущений процесуальний строк та вказала про поважність причин його пропуску. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат у розмірі 15 000 грн заяву представника ОСОБА_3 про поновлення строку для подання доказів понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Колегія суддів звертає увагу, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема, умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Отже, ураховуючи наведені вище положення процесуального законодавства та беручи до уваги те, що стороною заявника підтверджено належним чином надання адвокатом Подольською Т. В. професійної правничої допомоги на суму 15 000 грн, на користь ОСОБА_3 з позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції на вказану суму. Витрати на професійну правничу допомогу на цю суму є співмірними зі складністю цієї справи, які надані адвокатом Подольською Т. В. обсягом послуг у суді касаційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Подольської Т. В., та ухвалення додаткового рішення суду. Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Подольської Тетяни Володимирівни задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_3 - адвокату Подольській Тетяні Володимирівни, строк для подання доказів понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун