Постанова 4824 № 759/4029/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 759/4029/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6934/2021Головуючий у суді першої інстанції - Твердохліб Ю.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року про відмову у видачі судового наказу по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.03.2021 року відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України (а.с. 4). В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Так, в обгрунтування доводів своєї апеляційної скарги, вказує на помилковість висновку суду першої інстанції щодо невідповідності заявлених ним вимог положенням ст. 161 ЦПК України, адже, заявлена ним вимога про стягнення аліментів у розмірі ј заробітку (доходу) платника аліментів із зазначенням встановленого законом мінімального розміру таких аліментів за своєю суттю у повній мірі відповідає приписам ч. 2 ст. 182 СК України та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. При цьому, зазначає, що при зверненні до суду з даною заявою ним було виконано вимоги ч. 3 ст. 162 ЦПК України щодо надання доказів, які підтверджують факт проживання з ним дитини (а.с. 24-28). Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.03.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву (а.с. 35, 36). Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.08.2020 року справу призначено до розгляду в поряду письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 17). Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив, серед іншого, з невідповідності заявлених заявником вимог положенням ст. 161 ЦПК України, а саме: недопустимості одночасного стягнення у наказному провадженні аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів та аліментів у розмірі, який не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Так, за положеннями ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Згідно зі ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. При цьому, як передбачено вимогами ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто, незалежно від способу стягнення аліментів (у частці від заробітку (доходу) платника аліментів або у твердій грошовій сумі), розмір присуджених до сплати аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявник просив суд стягнути з боржника аліменти на утримання дитини у розмірі ј частки заробітку (доходу) платника аліментів, що, у свою чергу, відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Водночас, зазначення у прохальній частині заяви про мінімальний розмір таких аліментів не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу, адже, як вже зазначалося вище, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину встановлений вимогами ч. 2 ст. 182 СК України. Крім того, враховуючи те, що, як вбачається з матеріалів справи, заявником було додано до заяви довідки про реєстрацію місця проживання дитини, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність відповідних доказів на підтвердження вказаного та, як наслідок, безпідставно відмовив у видачі судового наказу з цих підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України). З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції, постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року про відмову у видачі судового наказу по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва Г.В. Крижанівська