Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/4710/23

Справа № 128/4710/23 Провадження № 22-ц/801/2457/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В., учасники справи: заявниця ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Руденко Таїсія Сергіївна, на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Саєнко О. Б., у справі № 128/4710/23 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей, встановив: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з вказаною заявою, в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з заявою про видачу судового наказу і до досягнення дітьми повноліття. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей. Роз`яснено заявниці (представнику заявниці), що відповідно до частини другої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявниця у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Руденко Т. С., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення у цій справі, яким задовольнити заяву в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлена вимога про стягнення аліментів у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів із зазначенням встановленого законом мінімального розміру таких аліментів за своєю суттю у повній мірі відповідає приписам частини другої статті 182 СК Україні та частини першої статті 161 ЦПК України, тому висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу є помилковим, а тому оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню. Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем (представником стягувача) заявлено вимогу, яка не відповідає положенням пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, оскільки вона просить суд видати наказ про стягнення розміру аліментів, які повинні бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в свою чергу, в даній нормі права не закріплено прив`язки до мінімальної межі розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 165 ЦПК України відмовив у видачі судового наказу. Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просила стягнути з боржника ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з заявою про видачу судового наказу і до досягнення дітьми повноліття. За положеннями частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Згідно зі статтею 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. При цьому, як передбачено вимогами частини другої статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто, незалежно від способу стягнення аліментів (у частці від заробітку (доходу) платника аліментів або у твердій грошовій сумі), розмір присуджених до сплати аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявниця просила суд стягнути з боржника аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, що, у свою чергу, відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України. Водночас зазначення у прохальній частині заяви про мінімальний розмір таких аліментів не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу, адже, як вже зазначалося вище, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину встановлений приписами частини другої статті 182 СК України. Отже вказане положення частини другої статті 182 СК України є безспірною, встановленою державою правовою гарантією для неповнолітніх осіб, права яких не можуть бути обмежені внаслідок застосування того чи іншого виду судового провадження при вирішенні питання їх належного матеріального утримання. Мінімальне матеріальне забезпечення неповнолітніх дітей у вказаному розмірі є законним обов`язком боржника. Розмір аліментів встановлений матеріальним законом Сімейним кодексом України. Цивільним процесуальним кодексом України визначено процесуальний порядок розгляду цивільних справ, та процесуальний закон не змінює мінімального розміру аліментів, визначеного Сімейним кодексом України. Таким чином, викладення в прохальній частині заяви про видачу судового наказу застереження про стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу боржника, але не менше визначеного законом розміру, жодним чином не вилинуло на можливість видачі судового наказу. Тому, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу скасувати на направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд першої інстанції безпідставно застосував положення пункту 3 частини першої статті 165 ЦПК України та відмовив у видачі судового наказу. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, керуючись ст. 367, 369, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Руденко Таїсія Сергіївна, задовольнити частково. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин М. В. Матківська