Постанова Київський апеляційний суд № 761/4402/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/4402/21 № апеляційного провадження: 33/824/2615/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП,- У С Т А Н О В И Л А : Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Не погодившись з указаною постановою, 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та постановити нову. Вказано, що постанова районного суду підлягає зміні в частині судового рішення з наступних підстав: при винесенні рішення, відеозапис був класифікований як такий, з якого не вбачається що саме автомобілем під керуванням ОСОБА_2 було пошкоджено рекламну вивіску, що є завідомо неправдивою інформацією, адже на відеозаписах видно, що саме вантажний автомобіль MAN НОМЕР_1 пошкоджує рекламну вивіску. Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року, мотивуючи тим, що у встановлений законом строк не зміг подати апеляційну скаргу у зв`язку з тим, що для подання апеляційної скарги скаржнику потрібно було всебічно ознайомитися з постановою суду, яку він отримав 12 березня 2021 року. Проте, апеляційну скаргу подав 23 березня 2021 року, пропустивши строк на подання апеляції на 1 день з підстав перебування на самоізоляції відповідно до п.14 Постанови КМУ від 09 грудня 2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 04 березня 2021 року було винесено оскаржувану постанову. 23 березня 2021 року скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргу, яка була повернута у зв`язку з пропуском строку та відсутністю клопотання про його поновлення. Між тим, враховуючи те, що скаржником було долучено клопотання про поновлення строку до апеляційної скарги поданої 23 квітня 2021 року з обґрунтуванням підстав його пропуску та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року як такий, що пропущений з поважних причин. Вислухавши ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно ст. 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні встановлюється на підставі фактичних даних, (доказів). Відповідно до ст. ст. 280 та 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою. Оскаржувана постанова суду цим вимогам відповідає. Відповідно до вимог, передбачених ст. 124 КУпАП, вказаною нормою встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. У разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб. Переглядаючи матеріали справи, встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серія ДПР18 № 047808, ОСОБА_2 10.11.2020 року о 22 год. 08 хв., керуючи автомобілем «MAN», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом на вул. Довженка, 1 м. Києві, порушив пункти 2.3.б, 10.1, 13.1 ПДР, при заїзді до прилеглої території, не врахував дорожньої обстановки і габаритів транспортного засобу, не дотримався безпечного бокового інтервалу до МАФу, який був розташований праворуч від заїзду, що призвело до наїзду на рекламну вивіску, яка розташована на кіоску. Відповідно до п. 2.3 (б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно із п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Згідно п. 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Даючи пояснення в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 посилався на долучений ним до справи диск з записами з камер відеонагляду та твердив, що наявна на ньому інформація підтверджує факт пошкодження його майна за встановлених обставин. Між тим, з інформації, яка міститься на долученому до справи диску, неможливо встановити, що саме автомобілем під керуванням ОСОБА_2 пошкоджено майно ОСОБА_1 шляхом наїзду на рекламну вивіску. Переглянувши в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи долучений до справи відеозапис, судом не було встановлено вказаних обставин. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у справі належних та допустимих доказів, які могли обґрунтовано і однозначно вказати на наявність порушень вимог ПДР України у діях водія ОСОБА_2 . Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що матеріали справи не містять доказів порушення вказаних правил, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП). Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_2 в порушенні Правил дорожнього руху й наїзду 10.11.2020 року об 22 год. 08 хв. на рекламну вивіску, розташовану на кіоску - МАФі по вул. Довженка,1 у м. Києві. А згідно вимог ст.62 Конституції України винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Матеріалами справи не доведено, що саме автомобілем під керуванням ОСОБА_2 було пошкоджено рекламну вивіску по АДРЕСА_1 . Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі наведені факти у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Відповідно до стаття 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи вищенаведені та допустимі докази, апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини події, дав належну оцінку усім зібраним по справі доказам та прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У зв`язку з зазначеним, доводи апеляційної скарги є безпідставними. Будь-яких інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували порушення вимог чинного законодавства при розгляді судом першої інстанції даної справи про адміністративне правопорушення у скарзі не наведено та доказів на спростування висновків судді місцевого суду апеляційному суду не надано, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя,- П О С Т А Н О В И Л А: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.А. Слюсар