Постанова 4873 № 910/3962/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" червня 2021 р. Справа№ 910/3962/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Гаврилюка О.М. Майданевича А.Г. при секретарі судового засідання : Кубей В.І. за участю представників сторін: від позивача: Шишка О.М.; від відповідача 1: Паламарчук А.Ю.; від відповідача 2: не прибув, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 року у справі № 910/3962/21 (суддя: Андреїшина І.О.) за позовом ОСОБА_1 до 1) Міністерства юстиції України 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інлів» про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інлів» (відповідач - 2) про: - визнання в повному обсязі недійсними рішення засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інлів», оформлені протоколом установчих зборів засновників ТзОВ «Інлів» № 1 від 26.07.2018 року; - визнання протиправними дії державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни щодо проведення державної реєстрації створення юридичної особи ТзОВ «Інлів» код ЄДРПОУ 42331864; - скасування здійсненого державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяною Василівною реєстраційний запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 12241020000086421 від 26.07.2018 року; - визнання протиправними дії державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТзОВ «Інлів» код ЄДРПОУ 42331864; - скасування здійсненого державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяною Василівною запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 12241070001086421 від 02.10.2018 року; - припинення юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інлів», код ЄДРПОУ 42331864, адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4 шляхом його ліквідації; - зобов`язання Міністерство юстиції України внести з цього приводу відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 року визнано дії ОСОБА_1 щодо подання позовної заяви за вих. №б/н від 10.13.2021 зловживанням її процесуальними правами. Позовну заяву ОСОБА_1 за вих. №б/н від 10.13.2021 року - повернуто без розгляду. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 року у даній справі про повернення позовної заяви без розгляду та направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права. Так, скаржник вказав, що реєстрація створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інлів» стала можливою та відбулась в наслідок підробки документів від імені позивача, а також внаслідок незаконних і протиправних дій державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровсього району Дніпропетровської області - Третяк Т.В . Крім того, скаржник звернув увагу, що в даному конкретному випадку залучення відповідачем власне Міністерства юстиції України буде найбільш правильним та доцільним з метою максимально ефективного відновлення порушених прав ОСОБА_1 , оскільки Міністерство юстиції України наділене найбільш повним та обширним колом повноважень у сфері здійснення (проведення) державної реєстрації та внесення відомостей до ЄДРЮО ФОП та ГФ. Таким чином, за твердженням скаржника при зверненні із даним позовом в повній мірі дотримано встановлених Господарським процесуальним кодексом правил підсудності. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3962/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 року у справі № 910/3962/21 своєю ухвалою від 05.04.2021 року. 12.05.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що позивачем безпідставно до кола відповідачів віднесено Міністерство юстиції України - центральний орган виконавчої влади, що вимагає застосування правил виключної підсудності, тобто - звернення не до Господарського суду Дніпропетровської області, а до Господарського суду міста Києва, що в свою чергу свідчить про безпідставне залучення співвідповідача з метою зміни підсудності. 13.05.2021 року розгляд справи не відбувся враховуючи те, що апеляційна скарга надійшла до суду без матеріалів справи №910/3962/21, та на момент проведення судового засідання, витребуванні матеріали справи не надійшли до Північного апеляційного господарського суду. 21.05.2021 року до Північного апеляційного господарського суду від позивача у справі, надійшло клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Львівської області, яке було задоволено судом. Північний апеляційний господарський суд призначив розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 року у справі №910/3962/21 на 15.06.2021 року своєю ухвалою від 24.05.2021 року. Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2021 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва - скасувати. Представник відповідача у судовому засіданні 15.06.2021 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва - залишити без змін. Представник відповідача 2 у судове засідання 15.06.2021 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року. Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача 2, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги особи, визначеної у позові як учасник (засновник) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інлів» (м. Дніпро), про визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування реєстраційних записів про проведення реєстраційних дій № 12241020000086421 від 26.07.2018 року, № 12241070001086421 від 02.10.2018 року, а також визнання недійсним рішень установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інлів», оформлених протоколом № 1 від 26.07.2018 року. Тобто, я правильно встановлено судом першої інстанції на розгляд Господарському суду міста Києва передано корпоративний спір, який відповідно до правил підсудності, встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України, підлягає розгляду Господарським судом Дніпропетровської області. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №910/15567/17. Отже, саме на ОСОБА_1 , як позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються відповідачем, а тому потребують захисту. Натомість, позивачем до кола відповідачів віднесено Міністерство юстиції України - центральний орган виконавчої влади, що вимагає застосування правил виключної підсудності, тобто - звернення не до Господарського суду Дніпропетровської області, а до Господарського суду міста Києва. При цьому, колегія суддів відзначає, що скаржником не було обґрунтовано ані у позовній заяві, ані у апеляційній скарзі підстави для звернення з позовом про зобов`язання Міністерства юстиції України внести з цього приводу відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як і не обґрунтовано, чим саме порушене право позивача Міністерством юстиції України. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне залучення співвідповідача з метою зміни підсудності. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України). Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. При цьому, суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №58/505 та від 28.04.2020 року у справі №910/6245/19, від 07.09.2020 року у справі №910/16497/19. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Аналізуючи зазначені норми, можна дійти висновку, що обставинами, які доводять наявність зловживання процесуальними правами учасником справи є: наявність відповідного процесуального права в учасника справи; використання такого права завідомо без наявності як фактичних, так і юридичних підстав; реалізація процесуального права переслідує мету штучного маніпулювання процесуальним порядком розгляду справи. Водночас, Міністерство юстиції України не є особою, на яку покладаються обов`язки вчиняти дії з припинення юридичної особи, тобто позивачем з необґрунтованих підстав віднесено до кола відповідачів Міністерство юстиції України, що є зловживанням процесуальними правами. Разом з цим, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що в даному конкретному випадку залучення відповідачем власне Міністерства юстиції України буде найбільш правильним та доцільним з метою максимально ефективного відновлення порушених прав ОСОБА_1 , оскільки Міністерство юстиції України наділене найбільш повним та обширним колом повноважень у сфері здійснення (проведення) державної реєстрації та внесення відомостей до ЄДРЮО ФОП та ГФ, к безпідставне та таке, що не спростовує висновки суду. За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду є правомірним. Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів відзначає, що позивач не позбавлений права звернутися з даним позовом у відповідності до правил підсудності, встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду Дніпропетровської області. Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року). Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 у справі № 910/3962/21 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 року у справі №910/3962/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3962/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Гаврилюк А.Г. Майданевич Дата складення повного тексту 29.06.2021 року.