Постанова 4818 № 952/37/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 17 червня 2021 року м. Харків справа № 952/37/21 провадження № 22-ц/818/2366/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Гришиної А.О., ім`я (найменування) сторін: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович, ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича на ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 25 січня 2021 року в складі судді Яценка Є.І., у с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця про арешт коштів, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович (далі- приватний виконавець ВОХО Близнюков Ю.В.), ОСОБА_2 . Скарга мотивована тим, що в провадженні приватного виконавця ВОХО Близнюкова Ю.В. перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №620/496/16-ц, виданого 23 серпня 2016 року Зачепилівським районним судом Харківської області про солідарне стягнення з нього, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 254 009,51 грн. 11 січня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, у тому числі на його картку для отримання пенсійних коштів та субсидії. Вважає, що такі дії приватного виконавця Близнюкова Ю.В. є протиправними, а накладення арешту на його пенсійну банківську картку є незаконним, оскільки пенсія є його єдиним джерелом доходу. Крім того, на виконанні Зачепилівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) перебуває зведене виконавче провадження АСВП №52358046 про стягнення з нього на користь КС «Опора» боргу, в межах якого з його пенсії утримується 20% доходу щомісячно. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив скасувати постанову приватного виконавця ВОХО Близнюкова Ю.В. ВП №56045925 від 11 січня 2021 року про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 в частині накладення арешту на пенсію, що міститься на картковому рахунку, відкритому в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі- АТ КБ «ПриватБанк»). 22 січня 2021 року приватний виконавець Близнюков Ю.В. подав відзив на скаргу, в якому просив залишити скаргу без задоволення. Відзив мотивовано тим, що рахунок, на який фізична особа отримує в тому числі, але не виключно, пенсійні виплати не віднесено до рахунку зі спеціальним режимом його використання, на який не може бути накладено арешт. Після направлення до АТ КБ «ПриватБанк» постанови про арешт коштів боржника, банк не повідомив про цільове призначення рахунку боржника, не повернув постанову виконавця без виконання, що свідчить про правомірність такого арешту. Крім того, що 18 січня 2021 року виконавче провадження було закінчено у зв`язку зі смертю стягувача. Оскільки у виконавчому провадженню № 56045925 основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження не стягнуті, підстави для зняття арештів, накладених на майно (кошти) боржника, відсутні відповідно до положень частини першої статті 40 Закону. Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 25 січня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 11 січня 2021 року у виконавчому провадженні №56045925 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 скасовано в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який відкритий у АТ КБ «ПриватБанк». Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватний виконавець діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки накладений на вказаний рахунок арешт унеможливлює отримування заявником будь-яких коштів пенсії, яка є єдиним джерелом його доходу, а тому позбавляє його коштів для існування та порушує його право на соціальний захист. Скасовуючи постанову державного виконавця, суд першої інстанції також зазначив, що з пенсії скаржника вже здійснюється 20% відрахувань на погашення іншого боргу, а вимоги про стягнення основної винагороди приватного виконавця не відноситься до видів стягнення, які передбачають можливість збільшення граничного розміру стягнення з пенсії ОСОБА_1 03 лютого 2021 року приватний виконавець ВОХО Близнюков Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги лист Національного Банку України, яким роз`яснено, що чинне законодавство не визначає поточні рахунки фізичних осіб, на які, крім інших надходжень, зараховується також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші виплати, як рахунках зі спеціальним режимом їх використання, а тому накладення арешту на кошти боржника за відсутності доказів, що на оспорюваному рахунку обліковуються кошти, на які не може бути звернено стягнення, є правомірним. ОСОБА_1 ухвалу суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що в провадженні приватного виконавця ВОХО Близнюкова Ю.В. перебувало виконавче провадження ВП № 56045925 з примусового виконання виконавчого листа №620/496/16-ц, виданого 23 серпня 2016 року Зачепилівським районним судом Харківської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 254 009,51 грн. В межах виконавчого провадження приватним виконавцем 23 березня 2018 року зроблено запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України та встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Красноградському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України, розмір пенсії 1462,40 грн, інформація щодо іншого доходу відсутня (а. с. 47-49). Постановою приватного виконавця від 11 січня 2021 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після ухвалення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Зазначена постанова направлена для виконання до банківських установ та 11 січня 2021 року частково виконана АТ КБ «ПриватБанк», а саме накладено арешт з зазначенням про недостатність коштів для виконання постанови (а. с. 90, 96). Постановою приватного виконавця від 18 січня 2021 року виконавче провадження ВП № 56045925 закінчено у зв`язку зі смертю стягувача ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Наведені норми права визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Враховуючи, що постанова виконавця містить застереження про непоширення її дії на спеціальні рахунки, арешт яких заборонено законом, після отримання такої постанови саме банк зобов`язаний був відповідно до вимог частини третьої статті 52 зазначеного Закону повідомити виконавця про цільове визначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку. Такі висновки узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20). АТ КБ «ПриватБанк», на яке правилами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Отже, рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу, що також відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року по справі756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20). Таким чином, приватний виконавець, звертаючи стягнення на вказані грошові кошти боржника діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для скасування постанови приватного виконавця ВОХО Близнюкова Ю.В. у частині накладення арешту на грошові кошти на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який відкритий у АТ КБ «ПриватБанк». Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про залишення скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця ВОХО Близнюкова Ю.В. без задоволення. Доводи ОСОБА_1 , що вказаний рахунок має спеціальний режим використання є необґрунтованими, оскільки належних та допустимих доказів що вказаних рахунок використовується лише для отримання пенсії заявником не надано. Наявна в матеріалах справи виписка № Q8JCUGREKT23VP48 від 14 січня 2021 року по картці № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) і додатковим рахункам до договору SAMDNFF000104862871 від 29 серпня 2013 року за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року не свідчить про віднесення зазначеного рахунку до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, оскільки відповідно до зазначеної виписки, окрім пенсії, на рахунок заявника вносились кошти шляхом поповнення карти готівкою та зарахуванням решти за операцією у касі відділення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367,374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича задовольнити. Ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 25 січня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову. Скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про арешт коштів боржника залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 25 червня 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина