Постанова 4824 № 761/19282/15-ц

Постанова Іменем України 20 квітня 2021 року м. Київ провадження № 22-ц/824/6589/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О.В., Кравець В.А., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року у справі №761/19282/15-ц Шевченківського районного суду м. Києва за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та неправомірними дій приватного виконавця, скасування постанови, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов Андрій Миколайович, В С Т А Н О В И В: 02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаною скаргою, в якій просила: 1) визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Авторгова А.М. щодо не виокремлення рахунків зі спеціальним режимом використання, зокрема, рахунків відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що призвело до безпідставного їх арешту; 2) визнати неправомірними дії приватного виконавця Авторгова А.М. щодо стягнення (списання) коштів ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 2 567,15 грн та з рахунку № НОМЕР_2 в сумі 82,11 грн; 3) скасувати арешт, накладений постановою приватного виконавця Авторгова А.М. від 18.09.2020 на кошти ОСОБА_1 , що зберігаються на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк». Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А.М. перебуває виконавче провадження №63086057 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/19282/15-ц в межах якого арештовані кошти на рахунках ОСОБА_1 , а саме 18.09.2020 приватним виконавцем Авторговим А.В. прийнято постанову про арешт коштів ОСОБА_1 , які розміщені на рахунках боржника у виконавчому провадженні. Зазначила, що приватний виконавець наклав арешт на кошти, які знаходяться на рахунках, що призначені для отримання заробітної плати та пенсії та відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання, а тому на них не може бути накладено арешт. Проте, приватний виконавець не переконався в цільовому призначенні рахунків та наклав на них арешт. Також зазначила, що приватний виконавець не тільки проігнорував необхідність виокремлення банківських рахунків зі спеціальним режимом використання, але й всупереч процедурі звернення стягнення на заробітну плату, пенсію боржника, 28.09.2020 з рахунків були списані кошти. Станом на день звернення до суду із скаргою, вона не має можливості користуватись пенсією та заробітною платою через накладення арешту на кошти на рахунках, що порушує гарантовані Конституцією України права на оплату праці та соціальний захист. Вважала, що приватний виконавець, враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на заробітну плату і пенсію, перед накладенням арешту на банківські рахунки зобов`язаний був пересвідчитись у відсутності спеціального режиму використання або відсутності заборон щодо арешту коштів що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме приватного виконавця. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні скарги, залишив поза увагою одну з її вимог, а саме про визнання неправомірними дій приватного виконавця по стягненню (списанню) коштів; судом не наведено в ухвалі обґрунтувань відмови в задоволенні даної вимоги, при тому що в задоволенні скарги відмовлено повністю. Судом у повному обсязі не досліджено питання правомірності дій приватного виконавця в частині списання коштів з рахунків боржника, які є рахунками для отримання заробітної плати та пенсії. Судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що приватний виконавець мав інформацію про наявність у боржника рахунків для отримання заробітної плати та пенсії, оскільки матеріали виконавчого провадження містять відповіді пенсійного фонду. Зазначила, що у період 5 календарних днів між отриманням відомостей з пенсійного фонду та списанням коштів, знаючи про наявність у боржника зарплатних та пенсійних рахунків, приватний виконавець не вжив жодних заходів для перевірки належності коштів до заробітної плати та пенсії, тоді як мав таку можливість та зобов`язаний був це зробити. Натомість, приватний виконавець здійснив списання коштів із зарплатного та пенсійного рахунків боржника без дотримання спеціального порядку звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника, що встановлений Законом України "Про виконавче провадження". Також, зазначила, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме не застосував положення ст. 68-70 Закону України "Про виконавче провадження", за приписами яких списання коштів із зарплатного та пенсійного рахунків є незаконним. Крім того, як на підставу скасування ухвали суду посилалася на те, що неправомірне, на її думку, списання приватним виконавцем коштів, які є заробітною платою та пенсією, прямо порушує низку прав, гарантованих Конституцією України. За вказаних обставин просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2021 в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо стягнення (списання) коштів, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким скаргу задовольнити частково та визнати неправомірними дії приватного виконавця Авторгова А.М. щодо стягнення (списання) коштів ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 2567,15 грн та з рахунку № НОМЕР_2 в сумі 82,11 грн. Заперечуючи проти апеляційної скарги, приватний виконавець Авторгов А.М. відзив, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просивзадовольнити з підстав, викладених в ній. Заінтересовані особи: ОСОБА_2 та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Авторгов А.М., належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та своїх представників не направили Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності заінтересованих осіб. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення скарги. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А.М. перебуває виконавче провадження №63086057 з примусового виконання виконавчого листа №761/19282/15-ц від 09.09.2020, який видано Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 15 541 914 грн 65 коп. 18 вересня 2020 року приватним виконавцем Авторговим А.М. винесено постанову про відкритя виконавчого провадження. Також 18 вересня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, зокрема даною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 17 096 175,12 грн. Постанова про накладення арешту на кошти боржника направлена до банків України. Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. 24 вересня 2020 року до приватного виконавця Авторгова А.М. надійшла відповідь з АТ КБ "ПриватБанк", в якій зазначено про накладення арешту на всі рахунки, відкриті ОСОБА_1 таких рахунків було вісім, на шести із яких містилася примітка щодо наявності коштів, зокрема на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 отримує заробітну плату, на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк» отримує пенсійні виплати. Згідно довідок АТ КБ «Приватбанк» від 01.10.2020, на вищевказані рахунки, крім заробітної плати та пенсійних виплат, може бути зарахована будь-яка інша виплата (переказ). Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Згідно з ч. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Під час здійснення приватним виконавцем Авторговим А.М. виконавчий дій з рахунку № НОМЕР_1 були списані кошти в сумі 2 567,15 грн та з рахунку № НОМЕР_2 списані кошти в сумі 82,11 грн, а саме 28.09.2020 та 29.09.2020 приватним виконавцем Авторговим А.М. здійснено розподіл коштів на рахунках, виготовлено розпорядження та перераховано стягувачу. З матеріалів справи також вбачається, що під час розгляду даної справи, а саме 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунків. Постановою від 04.11.2020 приватний виконавець на підставі абзацу 2 частини 2 та пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» скасував арешт з коштів, які розміщені на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк». Суд першої інстанції, врахувавши вищевказані обставини та встановивши, що у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець наділений повноваженнями накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках боржника, та звертати на такі кошти стягнення, а також те, що законодавцем не покладено на приватного виконавця обов`язку виокремлювати рахунки зі спеціальним режимом використання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги. До того ж, відмовляючи в задоволенні скарги, суд обґрунтовано вказав на те, що виконавець може накладати арешт на будь-які кошти боржника, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів, згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження". Також судом правильно вказано, що рахунки боржника, на кошти на яких приватним виконавцем був накладений арешт, є поточними рахунками, які використовуються для отримання пенсії та заробітної плати і ці рахунки не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що судом не було досліджено правомірність дій приватного виконавця на списання коштів з рахунків боржника, на які нараховується заробітна плата та пенсія. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що списання коштів із зарплатного та пенсійного рахунків є незаконним. Так, одним із способів примусового виконання рішень майнового характеру є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок та умови якого визначені Розділом 9 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено розмір можливих відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. Так, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: 1) у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; 2) за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. А за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Законодавцем визначено, що не може бути звернено стягнення на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Стягнення також не здійснюється із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження. Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що рахунки для отримання заробітної плати та пенсії не є рахунками зі спеціальним або обмеженим режимом використання та списання грошових коштів із таких рахунків в ході виконавчого провадження відповідає положенням Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги, що списання приватним виконавцем грошових коштів із зарплатного та пенсійного рахунків є незаконним. З огляду на викладене не мають правового значення доводи апеляційної скарги, що приватному виконавцю була відома інформація про наявність у боржника рахунків для отримання заробітної плати та пенсії. З цих же підстав не заслуговують на увагу судової колегії і доводи апеляційної скарги, що списання грошових коштів порушує конституційні права боржника на оплату праці. Більше того, списання грошових коштів здійснюється у відсотковому співвідношенні. Доводи апеляційної скарги, що судом не наведено обґрунтувань відмови в задоволенні вимоги про визнання неправомірними дій приватного виконавцю по списанню коштів, спростовуються висновками викладеними судом в мотивувальній частині ухвали. Апеляційна скарга не містить інших доводів, зокрема щодо незгоди з ухвалою суду в частині відмовлених вимог скарги про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця Авторгова А.М. та про скасування арешту, накладеного постановою приватного виконавця Авторгова А.М. від 18.09.2020 на кошти боржника. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги. Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 20 квітня 2021 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець