Постанова Житомирський апеляційний суд № 288/1595/13-ц

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/1595/13-ц Головуючий у 1-й інст. Рудник М.І. Категорія 18 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Шевчук А.М.,Коломієць О.С., за участю секретаря Пеклін Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 288/1595/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року, ухвалене під головуванням судді Рудника М.І., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 19 листопада 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав відповідачеві кредит в розмірі 197000 дол. США, строком до 12 травня 2036 року, зі сплатою 11,9 річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору 19 листопада 2007 року між АКБ " ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки. В подальшому, на підставі укладеного договору факторингу позивач набув право вимоги за вказаними договорами. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 належним чином не виконує кредитні зобов`язання, внаслідок чого станом на 16 липня 2013 року виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 3662983 грн. 44 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 191841 дол. США., що є еквівалентним 1533385 грн. 11 коп.; заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 105351,73 дол. США, що є еквівалентним 842076 грн. 38 коп., а також 1287521 грн. 95 коп. пені. Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 3662983 грн. 44 коп. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ТОВ " Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором у розмірі 3662983 грн. 44 коп. Стягнуто з відповідачів на корить позивача по 1720 грн. 50 коп. судового збору з кожного. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначає, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи, а розрахунок пені у доларах США не узгоджується з вимогами законодавства. Нарахований розмір пені за прострочення сплати кредиту є завищеним й таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості. Окрім того, позивачем пропущений строк позовної давності стосовно частини позовних вимог. Також вказує, що всупереч ч.10 ст.11 Закону України " Про захист прав споживачів" позивач не звертався до відповідачів із попереднім повідомленням щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту, отже такі вимоги є передчасними. Звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт видачі кредитних коштів. Також вважає, що позивачем не доведений факт набуття ним права вимоги за даними договорами. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилено, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року залишене без змін. Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу. Представник ТОВ " Кредитні ініціативи" в судовому засіданні не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та зазначив, що позивачем належним чином були виконані умови договору й дотримані положення ч.10 ст.11 Закону України " Про захист прав споживачів" щодо досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів Так, 17 липня 2013 року відповідачем направлена вимога про дострокове повернення всієї суми боргу. Отримання цього листа боржником та поручителем перебуває поза межами контролю ТОВ " Кредитні ініціативи", відтак направлення цього листа на адресу відповідачів є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що 19 листопада 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ " Сведбанк" , та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №2622/1107/71-082, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 197000 дол. США, строком до 12 травня 2036 року, зі сплатою 11,9 % річних за користування кредитними коштами. Договором передбачено, що кредитні кошти видані для придбання боржником житла. 19 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки №2611/1107/71-082-Р-1, відповідно до якого остання зобов`язувалась нести солідарну з боржником відповідальність перед кредитором за порушення умов кредитного договору. 28 листопада 2012 року між ПАТ " Сведбанк" та факторинговою компанією " Вектор Плюс" укладений договір факторингу, відповідно до якого банк відступив факторинговій компанії право вимоги за вказаними договорами. Цього ж дня між ФК " Вектор Плюс" та ТОВ " Кредитні ініціативи" укладений договір факторингу, за умовами якого позивач набув право вимоги за вказаними кредитним договором та договором поруки. В судовому засіданні також встановлено, що 17 липня 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" на адресу відповідачів направлено вимогу про дострокове погашення боргу протягом 7 днів з дня відправлення цієї вимоги. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем надано розрахунок, який містить інформацію про те, що станом на 16 липня 2013 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 3662983 грн. 44 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 191841 дол. США., що є еквівалентним 1533385 грн. 11 коп.; заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 105351,73 дол. США, що є еквівалентним 842076 грн. 38 коп., а також 1287521 грн. 95 коп. пені. Зміст кредитного договору свідчить про те, що кредит видавався на споживчі цілі- придбання житла. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц міститься висновок про те, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового коштів за договором про надання споживчого кредиту. Так, відповідно до положень цієї норми якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Аналіз наведеної норми свідчить про те, що на момент виникнення спірних правовідносин був встановлений обов`язковий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові дійшла висновку про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не змінює визначений вказаним Законом України порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" ( у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, яки не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Відповідно до п.3.10 вказаного кредитного договору у випадках порушення умов договору вимога про виконання порушеного зобов`язання направляється банком позичальнику в письмовому вигляді та підлягає виконанню в повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення, або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто в банку. Отже, зміст даного договору свідчить про те, що вимога про дострокове повернення кредиту повинна була направлятись боржнику та поручителю "листом з повідомленням про вручення". Однак, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачами вказаної вимоги. Заслуговує на увагу та обставина, що опис вкладення в поштові відправлення відсутній та суду не надано доказів про те, які саме документи були направлені позивачем на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 липня 2013 року. Оскільки позивачем не дотримано визначений кредитним договором порядок направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких відповідачами не встановлений, на боржника та поручителя не може бути покладений тягар дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, висновок суду про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості є помилковим. Проте, позивач вправі ставити питання про стягнення простроченої заборгованості, яка виникла на час звернення до суду з даним позовом. Так, долучений до матеріалів справи розрахунок свідчить про те, що ОСОБА_1 не в повному обсязі вносив щомісячні платежі в рахунок погашення тіла кредиту та сплати відсотків. Останній платіж за тілом кредиту був здійснений 15 грудня 2008 року, а за відсотками - 30 грудня 2011 року. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору станом на 16 липня 2013 року виникла прострочена заборгованість у розмірі 295710 грн. 89 коп. Вказана сума боргу підлягає стягненню лише з ОСОБА_1 , оскільки у задоволенні позовних вимог до поручителя слід відмовити з наступних підстав. Так, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки ( частина 4 статті 559 ЦК України в редакції, чинній до 19 жовтня 2016 року). Отже, зі спливом строку, визначеного договором поруки, або зі спливом строку, визначеного законом, порука та відповідне право вимоги кредитора припиняються. Строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові про стягнення прострочених платежів. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому, враховуючи припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання зі спливом визначеного договором або законом строку, застосоване у другому реченні частини 4 статті 559 ЦК України ( у зазначеній редакції) словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Умовами кредитного договору передбачений обов`язок боржника повертати тіло кредиту та сплачувати відсотки щомісячно, до 10 числа відповідного місяця. Отже, сторони погодили, що основне зобов`язання позичальник виконує через окремі зобов`язання шляхом внесення щомісячних платежів протягом усього строку кредитування. Тому передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строк пред`явлення вимоги до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник зобов`язаний був вносити щомісячно, слід обчислювати з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Тобто порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після спливу шести місяців з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання терміну виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути заборгованість, яка виникла станом на 16 липня 2013 року. При цьому, право на пред`явлення вимоги до поручителя шляхом подання відповідного позову він реалізував 14 жовтня 2013 року. Отже, враховуючи обов`язок позичальника погашати борг до 10 числа кожного місяця, з огляду на межі позовних вимог та беручи до уваги шестимісячний строк пред`явлення кредитором вимоги до поручителя, позивач вправі ставити питання про стягнення з боржника та поручителя в солідарному порядку простроченої заборгованості за період з 10 травня 2013 року по 16 липня 2013 року. Проте, долучений до матеріалів справи розрахунок не містить інформації щодо розміру простроченої заборгованості за тілом кредиту протягом вказаного періоду, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості стягнути борг з поручителя, який виник з 10 травня 2013 року по 16 липня 2013 року. Отже, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення простроченої заборгованості, яка виникла до 10 травня 2013 року, слід відмовити у зв`язку із припиненням поруки, а у задоволенні позовних вимог до неї про стягнення боргу за період з 10 травня 2013 року по 16 липня 2013 року необхідно відмовити у зв`язку з недоведеністю цих позовних вимог. Враховуючи вищезазначене, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задовольнити частково. Заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» прострочену заборгованість за кредитним договором №2622/1107/71-082, яка виникла станом на 16 липня 2013 року, у розмірі 295710 грн. 89 коп. та 309 грн. 69 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 3757 грн. 57 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: