Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 820/6625/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 р. Справа № 820/6625/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 (суддя Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, повний текст складено 05.10.20) по справі № 820/6625/16 за позовом ОСОБА_1 до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого третя особа Міністерство оборони України про визнання неправомірними дій та скасування результатів конкурсу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати неправомірними дії відповідача Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого під час проведення конкурсу на заміщення усіх оголошених вакантних посад командування та науково-педагогічних працівників військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який відбувся 03.11.2016 на засіданні вченої ради Національного юридичного університету Імені Ярослава Мудрого під головуванням першого проректора Університету ОСОБА_2 , в порушення порядку і процедури, визначених Інструкцією про порядок заміщення вакантних посад командування, наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах (військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів) на конкурсній основі, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27.01.2015 № 37/51 та скасувати його результати. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. 03.01.2020 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 у зв`язку з нововиявленими обставинами. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у адміністративній справі №820/6625/16 відмовлено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 по адміністративній справі № 820/6625/16 залишено в силі. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі № 820/6628/16 про залишення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року по справі №820/6625/16 без задоволення через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права та задовольнити вимоги заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року по справі №820/6625/16 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у даній справі є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в рамках розгляду справи №910/13825/18 Верховним Судом України встановлено, що під час видання наказів про зарахування курсантів та студентів на ВЮФ НЮУ ще у серпні 2016 року, Університет мав намір та був зобов`язаний укласти контракт з Міністерством оборони України на підготовку військових фахівців за державним замовленням. Після відповідних узгоджень контракт був укладений 23.12.2016 року. При цьому, позивача 01.12.2016 року було звільнено з військової служби та 08.12.2016 року було відправлено у відпустку з обов`язком, після відпустки з`явитися до військкомату для постановки на військовий облік, як офіцера запасу. Саме з цих підстав заявнику на час розгляду справи не було відомо про укладення контракту між Університетом і Міністерством оборони України та не могло бути відомо суду під час розгляду справи № 820/6625/16. Також, Верховним Судом встановлено, що відповідач під час проведення конкурсу 03.11.2016 знав обсяги державного замовлення, зарахував до свого університету відповідну кількість студентів та курсантів, та планував, з виділених Міністерству оборони бюджетних коштів на підготовку військових фахівців, отримати свою частку для виплат заробітної плати цивільним науково-педагогічним працівникам цивільного університету, які залучалися для виконання навчального плану підготовки військових фахівців на військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Вказані обставини на думку ОСОБА_1 свідчать на користь того, що проводячи на вченій раді конкурс 03.11.2016 на заміщення військових посад військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, відповідач свідомо перевищив кількість посад науково-педагогічних працівників, що заміщувалися за підсумками цього конкурсу для утримання їх у військовому штаті військово-юридичного факультету за рахунок Міністерства оборони України. Отже, відповідач зробив умови для проведення конкурсу такими, що всі 100% посад науково-педагогічних працівників від розрахункової чисельності необхідної для виконання навчального плану військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого залишилися у військовому штаті, хоча «Відомість розрахунку чисельності науково-педагогічних працівників військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на 2016 2017 навчальний рік», яку затверджено ректором університету мав зазначення про необхідність залучення 68% цих посад для цивільних викладачів. Факт наявності зайвих посад у військовому штаті військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, було визначено у звіті аудиторської перевірки Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, в частині, що стосується військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, Північно-східного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 23.06.2016 року № 234/1/31/41. Аудитом встановлені факти неналежного виконання своїх функціональних обов`язків окремих посадових осіб з питань фінансово-господарської діяльності, про що вказано у змісті звіту та встановлено у військово-юридичному факультеті неефективне використання ресурсів щодо утримання зайвих посад науково-педагогічного персоналу. Зазначені нові докази визначають, що не було потреби у проведення конкурсу на заміщення вакантних зайвих посад, що відбувся 03.11.2017 року та виявляють порушення законодавства України під час організації, проведення та реалізації підсумків цього конкурсу. Скаржник вважає, що вказані нововиявлені обставини не могли бути предметом дослідження суду, який постановив рішення про законність проведення конкурсу на заміщення вакантних посад серед військових у цивільному вузі у спосіб не передбачений законодавством. Системні порушення при підготовці і проведенні цього конкурсу привели до значних втрат бюджету і висновки аудиторського звіту, висновки Верховного Суду України це підтвердили. Вважає, що істотність і важливість визначених перевіркою втрат не може оцінюватись лише з фінансової сторони. Надмірна увага до правопорушень, які відбулися і виявлені у провідному виші країни та відкрите кримінальне провадження за матеріалами перевірки аудиторів Міноборони безперечно веде до його іміджевих втрат. Суд першої інстанції не надав об`єктивну правову оцінку не тільки факту фінансових правопорушень, але й діям відповідача, який створив умови для цього правопорушення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ( Колдашов О.В), представник третьої особи (Фівкін П.М.) заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, дійшов висновку, що вказані заявником обставини, не змінюють правового регулювання спірних правовідносин, а отже підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року по справі № 820/6625/16 за позовом ОСОБА_3 до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання неправомірними дій та скасування результатів конкурсу на заміщення усіх оголошених вакантних посад командування та науково-педагогічних працівників військово-юридичного факультету цього університету та ухвалення нового судового рішення про задоволення вимог позивача у зв`язку з переглядом справи за нововиявленими обставинами відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною 2 ст. 361 КАС України визначені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Істотними обставинами справи вважаються такі обставини, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Такі юридичні факти характеризуються тим, що вони одночасно повинні бути передбачені нормами права, спричиняють виникнення, зміну або припинення правовідносин, мають істотне значення для вирішення справи, тобто такі фактичні дані, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, проте не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це, ані суду, в провадженні якого перебувала справа. Отже, під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд повинен дослідити, чи впливають зазначені позивачем обставини на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення, що переглядається, надати оцінку тому, чи відповідають зазначені позивачем обставини ознакам нововиявлених обставин, а також встановити, чи дійсно позивач не знав та не міг знати про наявність обставин, на які він посилається як на нововиявлені. ОСОБА_4 обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у судових рішеннях від 02 травня 2018 року по справі № 2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року по справі № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року по справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року по справі № 826/14224/15, від 01.02.2019 року по справі №2040/7218/18. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним. Так, при первинному розгляді справи було встановлено, що спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск передбачено внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого № 17/229-51 (01), яким передбачалося збільшення чисельності постійного особового складу на 10 осіб, в тому числі: на 9 осіб офіцерського складу та 1 особу рядового складу. Як було встановлено судом, зазначена спільна директива надіслана до військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого листом Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України від 17.08.2016 № 404/1/552, який отримано за вх. № 498 від 31.08.2016. На виконання вимог вказаної спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск затверджено Перелік змін до штату військово-юридичного факультету Університету №17/229-51 (01) з урахуванням збільшення чисельності постійного особового складу. Зазначений перелік надіслано до військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого листом Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України від 30.08.2016 № 404/1/704. Судом встановлено, що на виконання вимог вказаних службових документів органів військового управління наказом начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 31.08.2016 № 46 Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого оголошено відповідний конкурс з терміном подачі документів для військовослужбовців, які виявили бажання взяти участь у конкурсі - до 20 жовтня 2016 року. Згідно з наказом начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 31.08.2016 № 46 Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та оголошенням в ЗМІ, конкурс оголошено на посади офіцерського складу, як введені спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск та Переліком змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого № 17/229-51 (01), та ті, які протягом тривалого часу були вакантними. Документи, подані на конкурс відповідними кандидатами, попередньо розглядала конкурсна комісії військово-юридичного факультету, призначена наказом начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 15.06.2016 № 30 Про призначення конкурсної комісії у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на 2016 - 2017 навчальний рік. 19 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подав документи на конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - начальника кафедри військового управління та права та начальника кафедри загальновійськових дисциплін, які у встановленому порядку були розглянуті конкурсною комісією. 31 жовтня 2016 року конкурсна комісія військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на засіданні ухвалила за результатами голосування, які відображені в протоколі № 1 лічильної комісії, допустити полковника юстиції ОСОБА_1 до участі в конкурсі на заміщення посад начальника кафедри військового управління та права та начальника кафедри загальновійськових дисциплін військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, як такого, що відповідає кваліфікаційним вимогам для заміщення посади. Конкурсна комісія всі матеріали стосовно претендентів на заміщення на конкурсній основі посад науково-педагогічних працівників військово-юридичного факультету, в тому числі і стосовно позивача, направила до вченої ради Університету. 03 листопада 2016 року відбулося засідання вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого з приводу обрання на вакантні посади начальника кафедри загальновійськових дисциплін та начальника кафедри військового управління та права. Згідно наявних в матеріалах справи витягів із протоколу № 3 засідання вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у голосуванні взяли участь 62 особи із 78 осіб, склад яких затверджено наказом № 146 віл 01 липня 2016 року. Конкурсною комісією військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого до участі у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника кафедри загальновійськових дисциплін допущені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Так, за результатами таємного голосування вчена рада проголосувала: за ОСОБА_5 58 осіб, за ОСОБА_1 1 особа, недійсних бюлетенів

3. На підставі результатів таємного голосування вченою радою ухвалено обрати на вакантну посаду начальника кафедри загальновійськових дисциплін ОСОБА_5 Конкурсною комісією військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого до участі у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника кафедри військового управління та права допущені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Так, за результатами таємного голосування вчена рада проголосувала: за ОСОБА_6 61 особа, за ОСОБА_1 0 осіб, недійсних бюлетенів

1. Судом було встановлено, що на підставі результатів таємного голосування вченою радою ухвалено обрати на вакантну посаду начальника кафедри військового управління та права ОСОБА_6 Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 01 грудня 2016 року № 1149 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом г (у зв`язку із проведенням організаційних заходів). Суд при первинному розгляді справи встановив, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що функція організації та проведення конкурсу для заміщення вакантних посад на військово-юридичному факультеті Університету є виключною компетенцією військового факультету та має проходити на засіданнях вченої ради військового факультету Університету, де таємним голосуванням приймаються рішення по претендентам і надаються пропозиції на призначення переможців начальником військового факультету Університету. На підставі викладеного позивач вважає, що в ході проведення засідання вченої ради Університету від 03.11.2016, де затверджені результати голосування за проведеним конкурсом на заміщення вакантних посад командування, наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників військово-юридичного факультету Університету було порушено порядок і процедура проведення конкурсу. При цьому, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача та Міністерства оборони України з приводу того, що в контексті статті 36 Закону України Про вищу освіту створення вчених рад структурних підрозділів, в тому числі військово-юридичного факультету, як структурного підрозділу Університету, є необов`язковим. Судом було зазначено, що за своєю суттю спільна директива Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск є керівною вказівкою (настановою) вищестоящого органу нижчестоящому, яка є обов`язковою для виконання. Відтак, суд вважав, що відсутність вченої ради військово-юридичного факультету не могла слугувати підставою для невиконання чи виконання не у встановлений термін спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Таким чином, суд, підсумовуючи встановлені обставини, а саме: відсутність на час проведення конкурсу вченої ради військово-юридичного факультету та неможливість її утворення, у зв`язку з участю майже всіх осіб офіцерського складу військово-юридичного факультету у конкурсі на заміщення вакантних посад командування та науково-педагогічних працівників, обов`язковість своєчасного виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск, та враховуючи наведені норми законодавства, дійшов до висновку про законність дій Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого під час проведення конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників військово-юридичного факультету, який відбувся 03 листопада 2016 року на засіданні вченої ради Університету, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовив. Під час розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, судовим розглядом встановлено, що заявник вважає нововиявленою обставиною те, що постановою Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №910/13825/18 встановлено, що до 01 серпня 2016 року, під час видання наказів про зарахування курсантів та студентів на військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, відповідач був обізнаний про обсяги державного замовлення, та досліджені у вказаній постанові докази свідчать про те, що у відповідача була відсутня потреба у збільшенні штатної чисельності науково-педагогічного персоналу у військовому штаті військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, що слугувало підставою для проведення конкурсу на заміщення вакантних зайвих посад, що відбувся 03.11.2016 року, та свідчить про порушення законодавства України під час організації, проведення та реалізації підсумків цього конкурсу. Водночас, в рамках розгляду справи №910/13825/18 Верховним Судом у постанові від 18.12.2019 року надано оцінку обставинам виконання сторонами умов контракту, який було укладено 23.12.2016 року між Міністерством оборони України та Національним юридичним університетом імені ОСОБА_7 стосовно оплати витрат на підготовку курсантів. При цьому, заявником вказано, що відповідач, проводячи на вченій раді конкурс 03.11.2016 року на заміщення військових посад військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, свідомо перевищив кількість посад науково-педагогічних працівників, що заміщувалися за підсумками цього конкурсу для утримання їх у військовому штаті військово-юридичного факультету за рахунок Міноборони. Також заявником вказано, що відповідач зробив умови для проведення конкурсу, за підсумками якого всі 100 % посад науково-педагогічних працівників від розрахункової чисельності необхідної для виконання навчального плану військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого залишилися у військовому штаті. В той же час, факт того, що посади у військовому штаті військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого зайві, було визначено у звіті аудиторської перевірки Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, в частині, що стосується військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Північно-східного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 23.06.2016 року № 234/1/31/41. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості доводів заяви позивача з посиланням на прийняття Верховним Судом постанови від 18.12.2019 по справі №910/13825/18, які ним характеризуються як нововиявлені, оскільки вони фактично стосуються незгоди ОСОБА_1 з висновками суду, якій викладено у судовому рішення по справі №820/6625/16, який в той же час було підтримано судами апеляційної та касаційної інстанції. Також не можуть бути враховані судом як належні та нововиявлені обставини, що встановлені у звіті аудиторської перевірки Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, в частині, що стосується військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Північно-східного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 23.06.2016 року № 234/1/31/41, оскільки їм вже було надано оцінку в ухвалах Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 року та постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року по справі №820/6625/16. Відтак, враховуючи встановлені обставини, вказані заявником обставини, не змінюють правового регулювання спірних правовідносин та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути підставою для перегляду постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 . Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції. Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі "Правєдная проти Росії", №. 69529/01; у справі "Рябих проти Росії", № 52854/99, п.52; у справі "Брумареску проти Румунії", № 28342/95, п. 61). Відповідно до п. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, а відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 по справі № 820/6625/16 за нововиявленими обставинами. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на аргументи учасників процесу, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі № 820/6625/16 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 25.06.21.