Ухвала КАС ВС № 820/1090/17

УХВАЛА 25 жовтня 2021 року м. Київ справа № 820/1090/17 адміністративне провадження № К/9901/36479/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 820/1090/17 за позовом ОСОБА_1 до Начальника військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Мельника Сергія Миколайовича, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Начальника військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Мельника Сергія Миколайовича, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, у якій останній просив суд: - визнати неправомірними дії начальника ВЮФ НЮУ Мельника С.М. по виконанню Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Міністерства оборони України від 11.08.2016 року №Д-322/1/15дск та щодо видання та виконання наказу по військово-юридичному факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого від 31.08.2017 року № 44 Про внесення змін до штату ВЮФ НЮУ, що мало наслідком його невиконання та не реалізацію організаційних заходів та визнати неправомірним наказ від 31.08.2016 № 46 Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічного складу ВЮФ НЮУ, який виданий і виконаний в порядку, не передбаченому інструкцією про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та науково-дослідних установах Збройних Сил України на конкурсній основі, затвердженої спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27 січня 2015 року № 37/51 та зобов`язати скасувати наказ від 31.08.2017 № 46 Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічного складу ВЮФ НЮУ; - визнати неправомірними дії відповідача Мельника Сергія Миколайовича - начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого у навмисному не виконанні вимог спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27.01.2015 року № 37/51, наказу по військово-юридичному факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого від 31.08.2017 № 46 військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого у жовтні 2016 року; - визнати неправомірним наказ відповідача - начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого передати військові документи військового конкурсу на вакантні посади військового штату ВЮФ НЮУ № 17/229 до вченої ради цивільного ВНЗ - Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого з метою уникнення відповідальності за невиконання військового наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27.01.2015 року № 37/51 та навмисного створення умов для утримання у штаті ВЮФ зайвих посад науково-педагогічного складу, що призвело до перевитрачання бюджетних коштів у великих розмірах; - визнати неправомірними дії Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, начальника ВЮФ НЮУ Мельника С.М., щодо не виконання вимог: постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 року № 408 «Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2016 році», постанови КМУ від 17.08.2002 №1134 «Про затвердження нормативів чисельності студентів (курсантів), аспірантів (ад`юнктів), докторантів, здобувачів наукового ступеня кандидата наук, слухачів, інтернів, клінічних ординаторів на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих навчальних закладах III і IV рівня акредитації та вищих навчальних закладах післядипломної освіти державної форми власності», спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 24.06.2014 року № 749/417 при організації конкурсу на вакантні військові посади ВЮФ НЮУ для виконання державного контракту на підготовку військових фахівців від 23.12.2016 № 404/2/4271, що призвело до перевитрачання бюджетних коштів у великих розмірах; - визнати неправомірними дії Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, начальника ВЮФ НЮУ Мельника С.М., щодо не виконання вимог: спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 24.06.2014 року № 749/417, якім було затверджено на той час «Положення про ВЮФ НЮУ», наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 15.08.2013 № 1190/560 «Про затвердження Положення про військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів», наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України № 910/412 від 15.08.2018 «Про затвердження Положення про військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти», наказу Міністерства оборони України 20.07.2015 № 346, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22 вересня 2015 р. за № 1126/27571, якій затвердив «Положення про особливості організації освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів України», ст. 36, 37 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», що призвело до перевитрачання бюджетних коштів у великих розмірах та звільненню позивача зі Збройних Сил України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі № 820/1090/17 змінено в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року у справі 820/1090/17 залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). У касаційній скарзі як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту третього частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Також в касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, та якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Однак, у випадку посилання на статтю 353 КАС України, вона має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення та за умови обґрунтованості такої підстави. Крім того, позивач зазначає, що додатковою підставою для касаційного оскарження може бути підпункт 2 частини 3 статті 353 КАС України, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Є необгрунтованим посилання скаржника щодо відхилення судом клопотання про витребування, оскільки судом було розглянуте вказане клопотання, натомість позивачем не надано доказів щодо безпідставності такого відхилення. Також позивачем не обгрунтовано належним чином посилання на те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід. Доводи та припущення щодо заінтересованості судді в розгляді справи чи неупередженості цього судді, а також незгода із процесуальними рішеннями судді не можуть вважатись належною підставою для відводу. В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки з посиланням на нормативно-правові акти, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 820/1090/17 за позовом ОСОБА_1 до Начальника військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Мельника Сергія Миколайовича, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська