Постанова 4813 № 522/19329/19

Номер провадження: 22-ц/813/4246/21 Номер справи місцевого суду: 522/19329/19 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.06.2021 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Департамент культури, національностей релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2020 року у складі судді Свяченої Ю.Б., в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог: Департаменту культури, національностей релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ; визнання недійсним договору іпотеки від 07.05.2019, укладеного між ; скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 155, 5 кв.м., житловою площею, 15, 1 кв.м. ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2019. В клопотанні послалася на те, що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними з заявленими позовними вимогами, відсутня реальна загроза невиконання рішення суду, та зазначила, що вжиті заходи перешкоджають їй в повному обсязі розпоряджатися зазначеним майном. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року. Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нову про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув увагу на те, що позивач не надав докази на підтвердження необхідності забезпечення позову, саме у такий спосіб, не навів мотивів щодо співмірності із заявленими вимогами між сторонами та не з`ясував чи дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не перевірив наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Протягом тривалого часу квартира є власністю ОСОБА_3 , наміру продати, або відчужити квартиру на користь інших осіб в неї не було та не має. Натомість вжиття заходів забезпечення позову порушують її права як власника майна, які гарантуються Конституцією України. 01.06.2021 від представника відповідачів надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник позивача судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 01.06.2021 від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи, що справа тривалий час перебуває на розгляді у суді, матеріали справи містять всі необхідні докази, апеляційний суд вирішив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити та розглянути справу без участі сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 24.06.2021. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно з пунктом 2 частини першої та частиною третьою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N381/4019/18 (провадження N14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам". Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У позовній заяві позивач заявляє вимоги про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ; визнання недійсним договору іпотеки від 07.05.2019; скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Позов обґрунтовує тим, що під час реконструкції квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 здійснив її поділ на дві окремі квартири та 26.03.2019 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_2 . Позивач стверджує, що квартира АДРЕСА_2 а частково входить до складу приміщень квартири АДРЕСА_3 , власником якої є позивач та за висновком судового експерта площа накладення становить 26,6 кв.м., у зв`язку з чим квартира АДРЕСА_2 а частково ввійшла до складу квартири АДРЕСА_3 . На підставі договору іпотеки від 07.05.2019 відбулася реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 . На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач послалася на те, що здійснивши поділ квартири та незаконно заволодівши приміщенням квартири АДРЕСА_2 , Озхан Реджен передав спірне приміщення в іпотеку ОСОБА_3 та на неї було здійснено перереєстрацію права власності, тому на думку позивача, подальша зміна власника спірного приміщення може призвести до ускладнення виконання рішення або зробити неможливим його виконання. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_4 26.03.2019 на підставі технічного паспорту від 25.03.2019 та 27.06.2019 на підставі договору іпотеки від 07.05.2019 вказане спірне майно зареєстровано за ОСОБА_3 . Державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та державна реєстрація права вказаної квартири за ОСОБА_3 , а також іпотечний договір, на підставі якого за нею зареєстровано вказане право, оскаржуються позивачем у даній справі, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду даній справі і суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Також судом при задоволенні заяви про забезпечення позову способом накладення арешту на спірну квартиру в повній мірі враховано принцип співмірності забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. З урахуванням вищевикладеного, підстави для скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2019 апеляційний суд не вбачає, а тому й підстави для скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих вказаною ухвалою відсутні. Доводи апеляційної скарги про те, що, постановлюючи вказану ухвалу, суд першої інстанції не навів обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову та не зазначив в оскаржуваній ухвалі, чим він керувався, визначаючи співмірність застосованого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, апеляційний суд відхиляє, так як суд першої інстанції погодився з доводами заяви про те, що невжиття вказаного виду забезпечення позову може призвести до відчуження спірної квартири власником, яким є наразі ОСОБА_3 , до вирішення спору по суті. З урахуванням того, що предметом спору у даній справі є скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ; визнання недійсним договору іпотеки від 07.05.2019; скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2019. Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суд повинен враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших часників справи, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, так як, накладаючи арешт на спірну квартиру, суд першої інстанції посилався на те, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду у даній справі, у випадку задоволення позову, а також зазначив, що вказаний вид забезпечення позову не обмежить прав відповідачів щодо володіння та користування квартирою, а лише обмежить право тимчасово розпоряджатись нею. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вказав в ухвалі, яким чином він переконався, що між сторонами дійсно існує спір, так як звернення позивача до суду з вказаним позовом свідчить про те, що між сторонами існує спір щодо реєстрації права власності на спірну квартиру. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2020 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 . Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 24.06.2021. Головуючий: Судді: