Постанова 4857 № 140/16833/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16833/20 пров. № А/857/9190/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представника апелянта Бардецька Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Димарчук Т.М. о 15 год. 36 хв. у м. Луцьк, повне судове рішення складено 05 квітня 2021 року) у справі № 140/16833/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Торговий дім «Міст Експрес» до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною і скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.11.2020 № ВЛ-1239/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС в сумі 94460 грн. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що Управлінням Держпраці у Волинській області 16.11.2020 винесено постанову № ВЛ-1239/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС, якою на ТОВ «ТД «Міст Експрес» накладено штраф у розмірі 94460 грн. Підставою винесення оскаржуваної постанови слугувала ч. 3 ст. 24 КЗпП України згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З оскаржуваної постанови слідує, що порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України полягає у допущенні ТОВ «ТД «Міст Експрес» до роботи двох працівників. без укладення трудового договору. Рішенням Волинський окружний адміністративний суд від 25.03.2021 у задоволені позовної заяви відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції дійшов до переконання про законність дій відповідача щодо проведення перевірки та притягнення до відповідальності позивача. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що в рішенні суду від 25.03.2021 зазначено що « з пояснень представника відповідача вбачається, що інспектором праці було пред`явлено службове посвідчення та надано направлення на проведення інфекційного відвідування начальнику Луцького операційного відділення ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес». Крім того, позивачем у встановленому порядку не було оскаржено наказу Управління Держпрапі про проведення інспекційного відвідування, а на вимогу інспектора було надано всі документи». Однак, ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» в позовній заяві повідомив, що під час проведення інспекційного відвідування на Операційному відділені за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 8, Головним державним інспектором праці ОСОБА_1 не було пред`явлено службове посвідчення жодному з працівників ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес». Крім того, Головним державним інспектором праці Мосійчук Тетяною Юріївною було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи №ВЛ-і239/іб4б/НП/ВП/АВ від 31 серпня 2020 року, перед підписанням якого, для ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» не було надано копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування, дане підтверджено також показаннями свідка ОСОБА_2 . Суд першої інстанції проігнорував та не прийняв до уваги норму матеріального права, а саме п.8 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №

823. В рішенні Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/16833/20 від 25 березня 2021 року зазначено що ..«не порушено п 18 Порядку №823, а саме надано письмову вмотивовану відповідь на зауваження не пізніше трьох робочих днів з дати їх надходження. Зауваження Вих. №04092020/3 від 04.09.2020 року на акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ВЛ/1239/1646/НП/ВП/АВ від 31 серпня 2020 року були отримані 07.09.2020 року відповідальною особою Управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_3 , про що свідчить Накладна видачі відправлень кур`єру №ЛКооо472б від 07.09.2020 року та відмітка Головного державного інспектора Управління Держпраці у Волинській області Мудрик А.І. на таких зауваженнях. Суд першої інстанції проігнорував та не прийняв до уваги норму матеріального права, а саме п. 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823. Крім цього вказує, що судом першої інстанції при винесені рішення не було враховано наступні докази та твердження позивача. Свідчення гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 про те що вони ставили свої підписи на складських документах не відповідає дійсності, оскільки відповідно п. 1.1 Стандартних умов сервісу (далі - ОСОБА_6 ) Ці СУС розроблені на основі чинного законодавства України та регулюють відносини з організації та надання ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» (надалі - Експедитор / Експедитор/Виконавець) Послуг з доставки відправлень (Основні послуги), а також Додаткові послуги, пов`язані із доставкою відправлень на території України. Відповідно п. 1.2. СУС є локально-правовим актом ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» та є доступним в будь-якому пункті обслуговування клієнтів/відділенні Експедитора/Виконавця та на Інтернет-сторінці meest.com. Апелянт наголошує, що жодного підпису пакувальник, комплектувальник або старший зміни на вантажній декларації та накладній видачі кур`єру не ставлять, отже твердження свідків гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 є необгрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи. Додана на підтвердження слів гр. ОСОБА_4 про те що йому сплачено ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» 3640, 00 грн частину заробітної плати за період з 18.03.2020 по 30.03.2020, банківська виписка Приват Банк не відповідає дійсності, оскільки в призначенні платежу не зазначено, що даний платіж здійснив ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» з призначенням платежу - заробітна плата. Щодо обізнаності гр. ОСОБА_4 про графік роботи Товариства, то дана інформація є публічною і розміщена на сайті ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» - ua.meest.com. Щодо твердження гр. ОСОБА_5 про те що він писав заяву на старшого зміни, не відповідає дійсності, оскільки згідно штатного розпису на Луцькому ОВ ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» посада старшого зміни відсутня взагалі (штатний розпис додається). Додатково на підтвердження фактів викладених в позовній заяві ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 підтвердили що гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в період з березня 2020 року по травень 2020 року на Луцькому операційному відділенні ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 8 не працював у ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» та жодних робіт з пакування та розвантаження вантажів не виконували. Відтак вважає, що висновки викладені в рішенні суду першої інстанції щодо того, що факт допуску до роботи без укладення трудового договору повністю підтверджується письмовими поясненнями свідків не відповідають обставинам справи. Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Представники апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Відповідач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином була повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 30.06.2020 на адресу Управління Держпраці у Волинській області (далі Управління) надійшли заяви ОСОБА_4 ОСОБА_9 , у яких вони повідомляли, що працювали без належного оформлення трудових відносин у ТОВ «ТД «Міст Експрес» за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська,

8. Окрім того, вказаним товариством не було виплачено їм заробітну плату (т.1, а.с. 137, 138). 15.07.2020 на адресу Управління також надійшов лист Державної служби України з питань праці № 3875/3.1/3.1.зв.20 від 14.07.2020, яким відповідачу було передано за належністю для розгляду та відповідного реагування звернення ОСОБА_4 від 03.07.2020 до Офісу Президента України щодо можливого порушення законодавства про працю ТОВ «ТД «Міст Експрес» (т.1 , а.с. 142). Управлінням надіслано до Державної служби України з питань праці лист № 2474/ОА від 03.07.2020 про надання погодження щодо проведення заходів державного нагляду за зверненнями громадян у суб`єкта господарювання ТОВ «ТД «Міст експрес» (т.1 а.с. 139, 140). 08.07.2020 на адресу Управління надійшло погодження на проведення інспекційного відвідування ТОВ «ТД «Міст Експрес» за зверненням ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (т.1, а.с. 141) На підставі наказу № 309-і від 14.08.2020 «Про проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування» та направлення від 14.08.2020 № 309 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_1 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у ТОВ «ТД «Міст Експрес» за адресою: вул. Лідавська, 8, м. Луцьк, за наслідками якої складений акт №ВЛ 1239/1646/НП від 17.08.2020 про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку із відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (т.1, а.с. 149). Позивачу направлено вимогу про надання документів №ВЛ1239/1646/НП/ВП від 17.08.2020, якою зобов`язано директора ТОВ «ТД «Міст Експрес» в строк до 26.08.2020 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування (т.1, а.с. 151). 21.08.2020 ТОВ «ТД «Міст Експрес» на виконання вимоги про надання документів № ВЛ1239/1646/НП/ВП від 17.08.2020 було надано такі документи відповідачу. Відповідно до вказаних вище розпорядчих документів (наказу начальника Управління №309-і від 14.08.2020 та направлення № 309) в період з 17.08.2020 по 31.08.2020 проведено інспекційне відвідування ТОВ «ТД «Міст Експрес» за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 31.08.2020 № ВЛ1239/1646/НП/ВП/АВ, який було надіслано позивачу рекомендованим поштовим відправленням № 0500319717318 та отримано товариством 02.09.2020. З акту інспекційного відвідування від 31.08.2020 № ВЛ1239/1646/НП/ВП/АВ (т.1 а.с. 155 158) вбачається, що ТОВ «ТД «Міст Експрес» допустило порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, частини першої статті 21 КЗпП України, Постанови КМУ №413, а саме працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_9 допускалися до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Зокрема, з пояснень ОСОБА_9 та ОСОБА_4 вбачається, що вони працювали на посаді пакувальника і комплектувальника у ТОВ «ТД «Міст Експрес» за адресою: вул. Лідавська, 8, м. Луцьк з 18.03.2020 по 31.05.2020 без офіційного оформлення. Завданням ОСОБА_9 було розвантажування та завантажування автомобілів, прийом та пакування вантажів, розміщення вантажів по складу, видача посилок. ОСОБА_4 виконував обов`язки по розвантажуванню та завантажуванню, прийому і видачі вантажів, їх пакуванню. Графік їх роботи був з понеділка по п`ятницю з 09.00 по 19.00 год., та в суботу з 09.00 по 15.00 год. Разом з ними у ТОВ «ТД «Міст експрес» працювали ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . При дослідженні документів наданих під час інспекційного відвідування, Управлінням з`ясовано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 трудових договорів з ТОВ «ТД «Міст експрес» не укладали. 01.10.2020 за № 4066/09 Управлінням рекомендованим листом з описом вкладень надіслано ТОВ «ТД «Міст Експрес» повідомлення про те, що 01.10.2020 уповноваженою посадовою особою - начальником Управління Держпраці у Волинській області одержано матеріали справи інспекційного відвідування у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників у ТОВ «ТД «Міст Експрес». Окрім того, повідомленням також було проінформовано суб`єкта господарювання про те, що справа про накладення штрафу буде розглянута в 45-денний строк з дня, що настає за днем отримання вказаних документів (т.1, а.с. 46). На підставі акту інспекційного відвідування 16.11.2020 начальником Управління держпраці у Волинській області винесено постанову № ВЛ-1239/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС про накладення на ТОВ «ТД «Міст Експрес» штрафу у розмірі 94460 грн на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України за фактичний допуск двох працівників до роботи без укладення трудового договору (т.1, а.с. 18 (зворот), 19). Позивач вважаючи прийняту постанову відповідача протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон) встановлена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (Порядок № 823). Згідно з пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Пунктом 5 Порядку № 823 визначено підстави для здійснення інспекційних відвідувань, серед яких - звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. Пунктами 17-19 Порядку № 823 обумовлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Відповідно до пункту 24 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи), визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07. 2013 № 509 (Порядок №509) Пунктами 2, 3 Порядку № 509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників. Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Згідно з пунктом 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку. Щодо доводів позивача стосовно порушення процедури проведення інспекційного відвідування, а саме не пред`явлення уповноваженою особою на перевірку службового посвідчення, а також не надання копії направлення на проведення інспекційного відвідування, то колегія суддів зазначає таке. Частиною 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» визначено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею. Згідно п.8 Порядку № 823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). Як було досліджено судом першої інстанції під час розгляду справи та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, що з пояснень представника відповідача вбачається, що інспектором праці ОСОБА_1 було пред`явлено службове посвідчення та надано направлення на проведення інспекційного відвідування начальнику Луцького операційного відділення ТОВ «ТД «Міст Експрес» Гірко Надії Сергіївні. Крім цього, як встановив суд першої інстанції та таке підтверджується матеріалами справи, що в зауваженні на акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ВЛ72/1645/НП/ПД/АВ від 17.02.2020 позивачем не зазначалось про ненадання інспектором праці відповідного направлення та не пред`явлення службового посвідчення. Щодо тверджень позивача в апеляційній скарзі, відносно того, що відповідачем не надано письмової відповіді на зауваження на акт інспекційного відвідування протягом трьох днів з їх отримання суд зазначає наступне. Пунктом 18 Порядку № 823 встановлено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. 07.09.2020 до відповідача надійшли зауваження позивача на акт інспекційного відвідування від 31.08.2020 №ВЛ1239/1646/НП/ВП/АВ разом з документами щодо спростування виявлених в ході інспекційного відвідування порушень законодавства про працю, які прийняті Управлінням Держпраці у Волинській області та розглянуті. Письмова відповідь на вказані вище зауваження надана головним державним інспектором ОСОБА_1 та 10.09.2020 за №3536/09 надіслана позивачу рекомендованим поштовим відправленням та отримано позивачем, що підтверджується витягом з сайту Укрпошта за номером ідентифікатору № 0500321959639 (т.1, а.с. 162, 163). Відтак колегія суддів вважає, що не знайшло свого підтвердження доводи позивача щодо не пред`явлення уповноваженою особою на перевірку службового посвідчення, ненадання копії направлення на проведення інспекційного відвідування та ненадання письмової відповіді на зауваження на акт інспекційного відвідування протягом трьох днів з їх отримання. Зміст порушень, які оскаржуються позивачем в судовому порядку, полягає в недотриманні приписів ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст.24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів № 413, а саме допущення до роботи працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_9 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В частині виявлених порушень законодавства про працю колегія суддів враховує такі обставини справи і норми законодавства. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників. Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Визначення трудового договору міститься у ст. 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 ст. 265 КЗпП України визначено перелік порушень законодавства про працю, за які юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу. Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Крім цього, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Разом з цим, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність свого рішення. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Обґрунтовуючи правомірність прийнятої постанови про застосування штрафу, відповідач виходив з правомірності висновків акту перевірки щодо допуску позивачем працівників до роботи без належного оформлення трудового договору та відеоматеріалів. Разом з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та спростовано доводи позивача з огляду на таке. Як зазначив суд першої інстанції, що допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_4 вказав, що він працював на ТОВ «ТД «Міст експрес» з 18.03.2020 по 31.05.2020. Коли влаштовувався на роботу йому пояснили, що він тимчасово буде працювати по договору, а потім його переведуть працювати у нове відділення, відкриття якого планувалось на АДРЕСА_1 . Про те, що ТОВ «ТД «Міст експрес» шукало працівників йому повідомив його знайомий ОСОБА_9 . Прийшовши у відділення ТОВ ТД «Міст експрес», що розташоване за адресою м. Луцьк, вул. Лідавська, 8 ОСОБА_4 розмовляв з ОСОБА_17 начальником відділення. При цьому, заповнив анкету та підписав договір, копію якого йому не надали, однак пояснили, що договір укладається тимчасово на місяць. Працюючи на ТОВ ТД Міст експрес він виконував обов`язки щодо розвантажування автомобілів, прийому, пакування і зважування вантажів, вимірювання їх розмірів тощо. Його робочий день тривав з 9 до 19 години. Разом з ним у відділенні працювали ОСОБА_18 (начальник відділення), ОСОБА_14 , ОСОБА_10 (касир), ОСОБА_13 ( вантажник-приймальник), ОСОБА_12 (виконувала обов`язки комірника - старша зміни), ОСОБА_19 . Йому обіцяли заробітну 7000 грн за місяць, однак фактично заплатили лише за березень 3640 грн. Вказав на те, що товариство порушило свої обіцянки, оскільки його офіційно не працевлаштувало і не виплатило заробітної плати за квітень-травень. Також пояснив, що перед тим, як влаштувався на роботу в ТОВ «ТД «Міст експрес» він дійсно офіційно працював на ТОВ Ін-Тайм до 18.02.2020. Однак його було звільнено з ТОВ Ін-Тайм, так як вказане товариство мало фінансові проблеми, у зв`язку з чим відділення у Луцьку (на якому він працював) зачинилось. Про звільнення з ТОВ «Ін-Тайм» зроблений офіційний запис у його трудовій книжці (том 2, а.с. 102). Допитаний в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_10 повідомила йому, що на ТОВ «ТД «Міст експрес» набирають працівників. Він прийшов у відділення товариства за адресою АДРЕСА_2 та написав заяву про прийняття його на роботу старшим зміни. Однак згодом йому повідомили, що він буде працювати пакувальником. 21.03.2020 з ним було підписано договір про надання послуг, однак копію договору йому не надали. Разом з ним на ТОВ «ТД «Міст експрес» працювали ОСОБА_18 (начальник відділення), ОСОБА_10 (касир), ОСОБА_14 (оператор), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 . Зазначив, що в його обов`язки входило просканувати автомобіль, внести інформацію у комп`ютер, відправити машину. Займався також пакуванням, оформленням та видачею вантажів, прийомом відправлень. У договорі, який він підписав була вказана заробітна плата 7000 грн, однак за його роботу у березні, квітні 2020 року йому нічого не заплатили. Спочатку обіцяли заплатити заробітну плату, а потім повідомили, що керівництво вирішило, що нічого їм платити не будуть. Його робочий день тривав з 9 год. до 19 години (п`ять днів на тиждень), а в суботу з 9 год до 15 год. Зрозумівши, що йому нічого так і не заплатять, звернувся зі скаргою на ТОВ «ТД «Міст експрес» до Управління праці у Волинській області, у якій просив провести перевірку щодо порушення законодавства про працю відносно нього, зокрема, щодо не укладення офіційно трудового договору на не виплати заробітної плати товариством. Свідок не заперечив тієї обставини, що перед тим, як влаштуватись на роботу у ТОВ «ТД «Міст експрес», він офіційно був працевлаштований у ТОВ «Ін-Тайм». Однак, звільнився з вказаного товариство у зв`язку із закриттям відділення через фінансові труднощі. Факт допуску позивачем до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_9 та ОСОБА_4 повністю підтверджується письмовими поясненнями зазначених осіб відібраних інспектором праці (т.1, а.с. 170-171). Відсутністю на підприємстві будь-якого трудового договору укладеного між товариством та зазначеними працівниками. Допитані в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, як свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_4 підтвердили надані інспектору праці пояснення та зазначили, що вони дійсно в зазначений період (з березня по травень 2020 року) працювали в операційному відділенні ТОВ «ТД «Міст експрес», що розташоване за адресою АДРЕСА_2 без належного оформлення трудових відносин, а саме без укладення трудового договору. Крім цього, кожен із них окремо назвав поіменно, які саме працівники працювали на товаристві разом з ними та які обов`язки вони виконували. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно зазначив, що пояснення, надані свідком ОСОБА_2 , а також письмові пояснення ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 (том 1, а.с. 49-56) про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на ТОВ «ТД «Міст експрес» не працювали, не можуть бути в повній мірі відповідати дійсності, оскільки вказані особи офіційно перебувають у трудових відносинах з позивачем, а тому не можуть свідчити об`єктивно в силу залежності їх від роботодавця. Більше того, як слідує з матеріалів справи, що такі пояснення надавалися різними особами, однак є повністю ідентичні (слово у слово), не деталізовані, що може свідчити про те, що вони переписані з одного зразка. Також не є належними та допустимими доказами по справі нотаріально завірені заяви ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_24 (т.1 а.с. 220, 222, т.2 а.с. 162), оскільки вказані фізичні особи-підприємці лише епізодично надавали послуги ТОВ «ТД «Міст Експрес», в силу чого не могли і не зобов`язані були достеменно володіти інформацією відносно того, хто саме працював у позивача у період з березня по травень 2020 року. Крім цього, заяви вказаних вище осіб - ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 та ОСОБА_23 не можуть бути належними доказами у справі, оскільки з вчиненого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Дишкант О.М. запису видно, що нотаріусом не перевірялись факти зазначені у таких заявах, а було лише засвідчено справжність підписів вказаних осіб, які зроблені у присутності нотаріуса. Колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції, щодо критичного ставлення до пояснень та доказів наданих представником позивача відносно того, що у період з березня по травень 2020 року усі працівники в операційному відділенні ТОВ «ТД «Міст експрес» (м. Луцьк, вул. Лідавська, 8) перебували у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки ні у позовній заяві, ні в запереченнях на акт перевірки жодним чином це не згадувалось. Немає жодної згадки про таку обставину і в акті інспекційного відвідування. Разом з цим, допитана як свідок у судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 не згадувала про те, що у період з березня по травень вона (разом з іншими працівниками відділення) перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Навпаки, пояснила, що відділення ТОВ «ТД «Міст Експрес» працювало, а разом з нею працювали ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 (водій). Справи у відділенні йшли добре, вони навіть деякий час мали намір допомогти відправляти вантажі ТОВ «Ін-Тайм», у зв`язку із чим їздили на склади ТОВ «Ін-Тайм», оглядали їхні не відправлені вантажі та вели переговори з орендодавцями. Більше того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано представником позивача під час апеляційного розгляду справи, що фізичні-особи підприємці ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 в березні-травні 2020 року надавали ТОВ «ТД «Міст Експрес» послуги з перевезення, доставки, забору різного роду відправлень, палет, коробок. При цьому, відповідні відправлення, палети, коробки вони забирали та завантажували на складі в операційному відділенні за адресою АДРЕСА_2 . Відтак враховуючи наведені вище обставини справи, які встановлені судом першої інстанції та підтверджуються матеріалами справи і не спростовані апелянтом, колегія суддів вважає підставним висновки про відмову в задоволенні позову, оскільки факт допуску фізичних осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору належним чином зафіксовані у акті інспекційного відвідування та не спростовані позивачем. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі № 140/16833/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 24 червня 2021 року