Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/1672/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 р. Справа № 440/1672/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 23.04.21 по справі № 440/1672/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 02 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , у якій просив суд: - визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків виплати державної пенсії; - зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 16.07.2019 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати державної пенсії (основної та додаткової), донарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2014 у справі № 524/5239/14-а, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати; - визнати протиправними дії щодо відмови в обчисленні та виплаті з 25.04.2019 по 30.06.2019 основної державної пенсії по інвалідності виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язати здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 починаючи з 25.04.2019 по 30.06.2019 основної державної пенсії по інвалідності виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням раніше проведених виплат. Ухвалою суду 05.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1672/21; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Ухвалою суду від 05.04.2021 позов ОСОБА_1 залишено без руху на підставі частини 1 статті 123, частини 6 статті 161, частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з того, що станом на 26.02.2021 (дата складання позову) позивачем шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є пропущеним. Позивачеві надано строк на усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. 16.04.2021 до суду, на усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою суду від 05.04.2021, від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій позивач просить суд вважати усунутими недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та продовжити розгляд адміністративної справи №440/1672/21. В обґрунтування своєї заяви наполягав на тому, що компенсація втрати частини пенсії, у зв`язку із порушенням строків її виплати, є невід`ємною складовою частиною пенсії та є правовим наслідком невиконання обов`язку пенсійного органу щодо своєчасного нарахування та виплати пенсії. У зв`язку із чим позивач вважає, що, звертаючись 26.02.2021 із позовною заявою в частині нарахування та виплати відповідної компенсації, не пропустив встановлених законом строків на звернення до суду. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків виплати державної пенсії та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 16.07.2019 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати державної пенсії (основної та додаткової), донарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2014 у справі № 524/5239/14-а, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Позивач наголошує, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), отже до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначені мого права на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, Законах України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію Громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»,« Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вважає, що оскільки тривале не нарахування пенсії в повному розмірі за минулі періоди сталися з вини відповідача, зокрема виплата заниженого розміру пенсії з 01.01.2014 року по 02.082014 року, і відповідачем при виплаті заборгованості за відповідний місяць протиправно не була нарахована та виплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених позивачу на підставі рішення суду, отже позивач має право на таку компенсацію без обмеження строку. З огляду на наведене позивач не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною першою статті 122 КАС України. Відповідач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, де зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини справи, надано вірну оцінку аргументам учасників, а отже відсутні підстави для скасування законної ухвали. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на 26.02.2021 (дата складання позову) позивачем шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є пропущеним. Позивачеві надано строк на усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. 16.04.2021 до суду, на усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою суду від 05.04.2021, від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій позивач просив суд вважати усунутими недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та продовжити розгляд адміністративної справи №440/1672/21. В обґрунтування своєї заяви наполягав на тому, що компенсація втрати частини пенсії, у зв`язку із порушенням строків її виплати, є невід`ємною складовою частиною пенсії та є правовим наслідком невиконання обов`язку пенсійного органу щодо своєчасного нарахування та виплати пенсії. У зв`язку із чим позивач вважає, що, звертаючись 26.02.2021 із позовною заявою в частині нарахування та виплати відповідної компенсації, не пропустив встановлених законом строків на звернення до суду. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків виплати державної пенсії та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 16.07.2019 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати державної пенсії (основної та додаткової), донарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2014 у справі № 524/5239/14-а, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 05.04.2021, оскільки не надав суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків виплати державної пенсії та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 16.07.2019 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати державної пенсії (основної та додаткової), донарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2014 у справі № 524/5239/14-а, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, а також доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду в частині з наступних підстав. Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Слід зауважити, що вказаною вище статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Так, процесуальний закон визначає, що «строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом» - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При чому, днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність відповідача (суб`єкта владних повноважень), внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Також, при цьому одночасно необхідно вказати, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є не тільки однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі, а й однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно «погрожувати» зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. Окрім того, слід звернути увагу й на те,що практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, також, в свою чергу, свідчить про те, що право на звернення до суду «не є абсолютним» і «може бути обмеженим», в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення ЄСПЛ від 27.02.1980р., 22.10.1996р.). Частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, будь-яка особа що звертається до адміністративного суду для вирішення спору мають дотримуватися шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 340/685/19, та постанові від 10.10.2019 у справі № 140/721/19. Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач взагалі не виконав вимоги визначені ухвалою суду від 05.04.2021 щодо усунення недоліків позовної заяви, та не надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків виплати державної пенсії та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 16.07.2019 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати державної пенсії (основної та додаткової), донарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2014 у справі № 524/5239/14-а, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, а також доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість надіслав заяву в обґрунтування якої зазначав, що на його думку, компенсація втрати частини пенсії, у зв`язку із порушенням строків її виплати, є невід`ємною складовою частиною пенсії та є правовим наслідком невиконання обов`язку пенсійного органу щодо своєчасного нарахування та виплати пенсії. У зв`язку із чим позивач вважає, що, звертаючись 26.02.2021 із позовною заявою в частині нарахування та виплати відповідної компенсації, не пропустив встановлених законом строків на звернення до суду. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. З адміністративним позовом позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду лише 26.02.2021 (тобто з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України). Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу. Частинами 3,4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач взагалі не надав клопотання про поновлення строку на звернення до суду з наведенням достатніх доказів у підтвердження обставин, що перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду із позовом, а відтак пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними, та як наслідок позов вірно залишено без розгляду судом першої інстанції. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року по справі № 440/1672/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 по справі № 440/1672/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський Я.М. Макаренко