Постанова 4850 № 200/334/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 року справа №200/334/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року по справі №200/334/21-а (суддя 1-ї інстанції Толстолуцька М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування висновку, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: -визнати протиправним та скасувати висновок від 10.12.2020 Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку з отриманням травми під час виконання службових обов`язків та втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.97 ЗУ «Про Національну поліцію» в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року; -визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку з отриманням травми під час виконання службових обов`язків та втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності; -зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по втраті працездатності поліцейського у зв`язку з отриманням травми під час виконання службових обов`язків та втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. В обґрунтування позову зазначила, що на виконання судового рішення відповідачем складено акт №3 про нещасний випадок за формою Н-1 та акт за формою Н-5. 20.03.2020 позивачу видано свідоцтво про хворобу, відповідно до якого ОСОБА_1 визнали непридатною до службі в поліції. Це рішення стало підставою для звільнення позивача зі служби у поліції (наказ №152 о/с від 17.04.2020). 06.10.2020 позивач звернулась про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності. Відповідач протиправно відмовив в призначенні виплати одноразової грошової допомоги. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивач звільнений зі служби в поліції 17.04.2020, а ступінь втрати працездатності встановлено 02.06.2020, тобто після проходження служби, тому відсутні правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 97 ЗУ "Про Національну поліцію". Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок від 10.12.2020 Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку з отриманням травми під час виконання службових обов`язків та втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліції», в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку з отриманням травми під час виконання службових обов`язків та втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліції», в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку з отриманням травми під час виконання службових обов`язків та втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліції», в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, згідно з вимогами пункту 5 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліції» у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Стягнуто на користь позивача судові витрати по справі: витрати на сплату судового збору та витрати на правничу допомогу. Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам відповідача, викладеним в запереченнях проти позовної заяви. Також відповідач зазначив, що витрати на правову допомогу, які просив стягнути позивач на свою користь є неспівмірними та завищеними. При цьому суд першої інстанції повинен був при вирішенні питання щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу врахувати пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість і розумність з огляду на конкретні обставини справи. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 з 25.04.2018 по 17.04.2020 проходила службу в секторі превенції у Добропільському відділенні поліції Покровського відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області на посаді старшого дільничного офіцера поліції. 11 вересня 2018 року позивач отримала травми в результаті ДТП, діагноз: відкритий поперечно уламковий перелом обох кісток правого передпліччя у с/3, зі зміщенням; забита рана с/3 правого передпліччя з дефектом шкіри, що підтверджується епікризом історії хвороби №5577 /а.с. 23-24/. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17 квітня 2020 року №152 о/с капітана поліції ОСОБА_1 - старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції у Добропільському відділенні поліції Покровського відділ поліції звільнено за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з 17 квітня 2020 року /а.с. 21/. 10 грудня 2020 року на звернення позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі отримання травми під час виконання службових обов`язків, наслідками якої є часткова втрата професійної працездатності без встановлення групи інвалідності Головне управління Національної поліції в Донецькій області надало відповідь вих. № 7519/05/26-2020 про відсутність законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію». Зокрема зазначено, що довідка про результати визначених у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках (без визначення інвалідності) видана після звільнення з поліції, що не відповідає умовам підпункту 3 пункту 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію". 10 грудня 2020 року відповідачем складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , в якому зазначено, що у відповідності до вимог ст.97 ЗУ "Про Національну поліцію" не передбачено підстави для виплати одноразової грошової допомоги у разі отримання травми, наслідком якої є часткова втрата працездатності без визначення поліцейському інвалідності після його звільнення з поліції. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2019 у справі №200/4943/19-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, зокрема, визнано протиправним та скасовано акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11.09.2018 року о 14 год. 30 хв., Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.12.2018 року; визнано протиправним та скасовано акт №1 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ*, затверджений начальником Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14.12.2018 року; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області провести розслідування нещасного випадку, що стався 11.09.2018 року із старшим дільничним офіцером поліції сектору Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області капітаном поліції ОСОБА_1 , та скласти за його результатами акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. 20 березня 2020 року медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» позивачу видано свідоцтво про хворобу №120/СПН, відповідно до якого ОСОБА_1 визнана непридатною до служби в поліції /а.с19-20/. Відповідно до довідки обласної медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 02.06.2020 серії 12 ААА №032480 позивачу первинно одноразово встановлено 5% втрати професійної працездатності на 17.04.2020 з причини травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків /а.с. 22/. 11 вересня 2020 року Добропільським ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області складені акти форми Н-5 та Н-1, за висновками яких нещасний випадок зі старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 , внаслідок якого вона отримала відкритий уламковий перелом передпліччя зі зміщенням, забиту рану с/з правого передпліччя з дефектом шкіри, з урахуванням правової оцінки, наданої Донецьким окружним адміністративним судом у рішенні за справою №200/4942/19-а, стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків /а.с. 13-18/. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що Порядок №4 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само Порядок не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Пунктом 5 частини 1 статті 97 Закону № 580-VІІІ встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. На підставі пункту 5 частини першої статті 99 Закону № 580-VІІІ розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 100 Закону № 580-VІІІ). Відповідно до частини шостої статті 100 Закону № 580-VІІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права. Статтею 101 Закону № 580-VІІІ встановлені підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Згідно частини другої статті 97 Закону № 580-VІІІ порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №163/28293, набрав чинності з 29.02.2016. Згідно пункту 4 розділу І Порядку № 4 визначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема у випадку, що пов`язаний з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту. На підставі підпункту 3 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності. Аналізуючи вказані вище норми права, суд зазначає, що пунктом 5 частини 1 статті 97 Закону № 580-VІІІ встановлено право поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення втрати працездатності поліцейського у разі отримання ним поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань, зокрема, поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Право на отримання такої допомоги виникає з дати видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках. При цьому в даному випадку (пункт 5 частини 1 статті 97 Закону № 580-VІІІ) законодавець не пов`язує виникнення права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги зі звільненням поліцейського з поліції. Тобто, на підставі пункту 5 частини 1 статті 97 Закону № 580-VІІІ поліцейський має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як під час проходження служби в поліції, так і після звільнення його з поліції. При цьому він може реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в нього такого права. Жодна норма Закону № 580-VІІІ заборони щодо отримання одноразової грошової допомоги в разі часткової втрати працездатності поліцейського без визначення йому інвалідності після звільнення зі служби поліції не містить. Крім того, вказаний Закон № 580-VІІІ містить вичерпний перелік випадків, коли виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, і отримання одноразової грошової допомоги в разі часткової втрати працездатності поліцейського без визначення йому інвалідності після звільнення зі служби поліції до таких випадків не відноситься. Враховуючи викладене та той факт, що єдиною підставою для відмови позивачу в призначенні та виплаті ОГД стало звернення за призначенням та виплатою такої допомоги після звільнення зі служби в поліції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, якій визначена часткова втрата працездатності в розмірі 5% без визначення інвалідності внаслідок травми, пов`язана з виконанням службових обов`язків, має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VІІІ. Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 4 передбачено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів. Алгоритм призначення і виплати ОГД закріплений в розділі ІV вказаного вище Порядку № 4 і полягає і наступних діях. Пунктом 1 Розділу 4 Порядку № 4 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу. Згідно з пунктом 3 Розділу 4 Порядку № 4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. Як свідчать матеріали справи 10 грудня 2020 року відповідачем складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , в якому зазначено, що у відповідності до вимог ст.97 ЗУ "Про Національну поліцію" не передбачено підстави для виплати одноразової грошової допомоги у разі отримання травми, наслідком якої є часткова втрата працездатності без визначення поліцейському інвалідності після його звільнення з поліції. Зазначений висновок є протиправним, оскільки позивач, звертаючись до відповідача із заявою вказувала на отримання травми під час виконання службових обов`язків, при цьому надала довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення втрати постійної працездатності (у відсотках), в якій їй встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 5% внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків без встановлення інвалідності. Тобто, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, розглядаючи звернення позивача повинне було виходити із підстав для призначення одноразової грошової допомоги встановленим підпунктом 6 пункту 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (у разі отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності), а не керуватися підпунктом 3 пункту 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків ...), який в даному випадку жодного відношення до спірних правовідносин не має. При цьому, норми Порядку №4 не позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само Порядок не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. За таких обставин дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку з отриманням травми під час виконання службових обов`язків та втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності є протиправними, тому суд першої інстанції правильно зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку з отриманням травми під час виконання службових обов`язків та втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліції», в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, згідно з вимогами пункту 5 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліції» у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Згідно частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень, позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надав достатньо належних та допустимих доказів, всі наведені апелянтом аргументи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне. Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Положеннями частини другої статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3ст.134 КАС України). На підставі частин четвертої, п`ятої, шостої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4,13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи. Як свідчать матеріали справи 01 липня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Христенко Станіславом Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги № 01-01/07/2019, відповідно до умов якого Замовник сплачує Адвокату винагороду в сумі визначеною додатком до цього Договору (а.с.30) Відповідно до Додатку №1 від 28.12.2020 до договору про надання правової допомоги № 01-01/07/2019 від 01 липня 2019 року вартість наданих послуг складає 14181,60 грн (а.с.32), з яких аналіз документів та судової практики по спірному питанню 1000 грн, підготовка позовної заяви 5181,60 грн (в т.ч. судовий збір 2522,40 грн), участь у судовому засіданні (аналіз відзиву на позов, підготовка заперечень на відзив на позовну заяву (перше засідання) 4000 грн, участь у наступних судових засіданням (мінімум 2 засідання) 4000 грн. Понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 14181,60 грн. підтверджується квитанцією № 0.0.1960480888.1 від 29.12.2020 (а.с.35) Між тим, матеріали справи свідчать, що справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) (а.с.49), відповідачем надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.53-56), але адвокатом позивача заперечень на відзив не надавалося. Таким чином, оскільки розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження, без виклику сторін, засідання по розгляду справи не проводилися, заперечень на відзив відповідача позивачем та його представником не надавалося, тому суд вважає безпідставним включення цих витрат до відшкодування на користь позивача. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн (участь у судовому засіданні (аналіз відзиву на позов, підготовка заперечень на відзив на позовну заяву (перше засідання) 4000 грн, участь у наступних судових засіданням (мінімум 2 засідання) 4000 грн), що має наслідком відмову в стягненні цих витрат з відповідача на користь позивача. Інші витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3659,20 грн підтверджені належними доказами, та з огляду на складність справи, обсяг доказів, враховуючи принцип співмірності, розумності та справедливості, є такими, що підлягають відшкодуванню позивачу. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки висновки суду першої інстанції щодо підтвердження у повному обсязі понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідають обставинам, тому наявні підстави для частково задоволення апеляційної скарги відповідача, зміні рішення суду першої інстанції з визначенням підтвердженої суми витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача. Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В іншій частині судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог не вбачається. Керуючись стаття 23,33,139,308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року по справі №200/334/21-а задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року по справі №200/334/21-а змінити. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року по справі №200/334/21-а викласти в наступній редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058) судові витрати у сумі 6383 (шість тисяч триста вісімдесят три) гривні 20 копійок, з них: 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок - витрати на сплату судового збору, 3659 (три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 20 копійок - витрати на правничу допомогу». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року по справі №200/334/21-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24 червня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 24 червня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Т.Г. Гаврищук А.В. Гайдар