Постанова 4855 № 580/6019/21

від 09.12.2021 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6019/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року, суддя Гаврилюк В.О, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Міністерства внутрішніх справ України в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області яка полягає в не направленні на затвердження чи відмові у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018, яка суперечить наказу Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 та Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 в зв`язку з зверненням ОСОБА_1 12.05.2021 з відповідною заявою; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України яка полягає незатвердженні чи відмові у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018, яка суперечить наказу Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 та Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 12.05.2021; - виходячи з принципу ефективності захисту прав людини, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулася за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок та матеріали до висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суд від 04.12.2018 для затвердження чи відмови у затвердженні вказаного висновку; - виходячи з принципу ефективності захисту прав людини, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулася за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок та матеріали до висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 ОСОБА_1 , які будуть направленні Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області на виконання рішення суду та вирішити питання щодо затвердження або відмови у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 з урахуванням наказу Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 та Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.201. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що має право на одноразову грошову допомогу у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги вразі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України № 4 від 11.01.2016, ОСОБА_1 , тоді як МВС України не має повноважень розглядати та приймати рішення по призначенню поліцейському одноразової грошової допомоги, а наділене лише повноваженнями затверджувати або відмовляти у затвердженні висновків про призначення ОГД, а тому бездіяльність відповідачів є протиправною. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 у адміністративній справі № 823/2077/18 Головним управлінням підготовлено висновок від 05.04.2019 про призначення одноразової грошової допомоги, який складений на підставі матеріалів працівника поліції ОСОБА_1 у відповідності з п. 3.2. Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ № 850 та нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі 290 000 грн. Листом Міністерства внутрішніх справ України № 15/2-1657 від 26.04.2019 повідомлено Головне управління, що питання щодо виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського врегульовано статтями 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" та положеннями Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, зареєстрованим у Мін`юсті 29.01.2016 за № 163/28293, відповідно до яких призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, здійснюється за останнім місцем служби поліцейського. 17 травня 2021 року позивач звернувся із заявою (рапортом) від 12.05.2021 до Головного управління, в якій просив повторно провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 прийнято висновок, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі згідно з розрахунком 290 000 грн. Окрім того, у зазначеному листі позивач вказав, що при первинному зверненні ним подані документи, що визначені п. 7 Порядку та умови призначення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.10.2015, а тому він повторно не подає зазначених документів, крім надісланого ОСОБА_1 копії висновку, що дає підстави для видання наказу про виплату такої допомоги. До заяви позивач додав копію висновку від 05.04.2019 та банківські реквізити. Головним управлінням Національної поліції у Черкаській області було направлено позивачеві лист від 31.05.2021 № 29/Г-112, у якому вказано, що висновок ГУНП в Черкаській області від 05.04.2019 МВС України не затверджено. МВС України прийнято рішення про відмову у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги по втраті працездатності в результаті визначення інвалідності. Про результати розгляду та причини відмови у призначенні одноразової грошової допомоги в результаті визначення інвалідності позивача було повідомлено листом Головного управління від 15.05.2019 № 29/Г-64/1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 у адміністративній справі № 823/2077/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, встановлено, що позивача звільнено зі служби з Національної поліції згідно з наказом ГУНП в Черкаській області № 58 о/с від 29 квітня 2016 року. Дата встановлення втрати працездатності є 21.06.2016, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 204535. Отже, 21.06.2016 є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому заява про виплату одноразової грошової допомоги обґрунтовано подана позивачем за його останнім місцем служби - до Головного управління Національної поліції у Черкаській області. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що одноразова грошова допомога позивачеві має бути призначена за обставин та у розмірі, передбаченими частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" та підпункту 2 пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, а тому, відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини, не підлягають доказуванню. Колегія суддів не може погодитись з такими доводами суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком №

850. Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року. Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII. Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII. Згідно частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97- 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4). Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4). Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку

4. Правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 лютого 2019, справа №822/764/18. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що для усунення розбіжностей у чинному законодавстві Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 12 вересня 2016 року № 916 «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», яким пункт 5 розділу I Порядку № 4 доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога. Окрім того, задля усунення прогалини в законодавстві 8 червня 2017 року було прийнято Закон України № 2097 «Про внесення змін до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському», яким право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності розповсюдили також на поліцейських, у яких втрата працездатності настала внаслідок захворювання або поранення, отриманого внаслідок виконання завдань міліції або під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, який набрав чинності 12 липня 2017 року, установлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності мають поліцейські з числа осіб, зазначених у пунктах 3-6 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", які визнані інвалідами або отримали поранення до набрання чинності цим Законом. Колегія суддів Судової палати відступила від правового висновку, висловленого у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16 (провадження №К/9901/10764/18), що особа, яка проходила службу в поліції у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем служби в органах внутрішніх справ, та сформулювала наступний правовий висновок: «Поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4». Як встановлено в ході апеляційного розгляду справи, позивача звільнено зі служби в поліції наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 629 квітня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (через хворобу), а тому на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком №

4. Отже, належним органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Черкаській області. Таким чином, Міністерство внутрішніх справ України не мало повноважень розглядати та приймати рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Як убачається з матеріалів справи (а.с.106) позивач 26.03.2019 подав до ГУНП у Черкаській області заяву щодо складання висновку про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності з посиланням на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №823/2077/18. Відповідачем Головним управлінням Національної поліції у Черкаській області 05 квітня 2019 року було складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 у якому зазначено, що на день виникнення права на отримання грошової допомоги 21 червня 2016 одноразову грошову допомогу призначно у розмірі 290 000 грн. (а.с.104) Зазначений висновок підписано начальником ГУНП, начальником УФЗБО ГУ НП, а також спеціалістом, який склав висновок. Оскільки у вищезазначеному судовому рішення у справі №823/2077/18 суд послався на Порядок №850, висновок було складено з урахуванням погодження МВС України. Як вже зазначено колегією суддів вище, відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку

2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку № 4). Отже, Головне управління Національнорї поліції у Черкаській області має не лише скласти висновок про призначення грошової допомоги, а й керівник цього органу прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги. Із вищезазначеного висновку убачається, що висновок про призначення одноразової допомоги позивачу було складено 05 квітня 2019 та цей висновок підписав начальник Головного управління Національної поліції. Як убачається із відзиву відповідача МВС України, подано до Шостого апеляційного адміністративного суду, останній зазначив, що висновок про призначення одноразової грошової допомоги у головних управліннях Національної поліції затверджує або відовляє у його затвердженні начальник головного управління або особа, на яку покладено виконання таких функцій відповідно до Порядку №4. З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Тобто, за загальним правилом, суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших законодавчих приписів, ніж ті, про які зазначає позивач. Такі положення процесуального закону були предметом обговорення у Верховному Суді України, який, у постанові Пленуму від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення», зазначав, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява. Колегія суддів відзначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Зокрема, у пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини вказаного рішення). У юридичній науці способи захисту права визначені як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Із матеріалів справи убачається, що позивач неодноразово звертався до суду з питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а також протягом тривалого часу звертався до відповідачів з даним питанням. Проте, дотепер питання виплати грошової допомоги не вирішено. Тому, з урахуванням вищевикладених доводів, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою повного захисту порушеного права позивача, зобов`язати Головне управління Національної поліції у Черкаській області скласти висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом №4 Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року та виплатити визначену суму згідно з розрахунком. В іншій частині позовних вимог слід відмовити. Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення наступного змісту. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Черкаській області скласти висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом №4 Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року та виплати нараховану суму згідно з розрахунком. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4855 № 580/6019/21

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше