Постанова 4818 № 646/5641/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 18 червня 2021 року м. Харків Справа № 646/5641/19 Провадження № 22-ц/818/2010/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Кругової С.С., Маміної О.В., Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданою дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в особі його представника ОСОБА_5 , на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року, ухвалене суддею Єжовим В.А., - В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданою дорожньо-транспортною пригодою. В обгрунтування позову зазначає, що 20 серпня 2018 року о 07год. 50хв. ОСОБА_4 в районі перехрестя вулиці Гольдбергівській та вулиці Греківська у м. Харкові, керуючи автомобілем марки «Volkswagen» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , при повороті ліворуч не надав дорогу мотоциклу марки «Kawasaki», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку під його керуванням, що призвело до матеріальних збитків та тілесних ушкоджень, чим порушив п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Зазначає, що матеріальні збитки за пошкодження мотоциклу були йому відшкодовані НАСК «Оранта» в сумі 56000грн, за винятком франшизи в сумі 2000грн, на підставі договору страхування №АК9954909 від 05 лютого 2018 року, який було укладено з відповідачем. Оскільки за зазначеним договором страхування франшиза складає 2000грн, то вона підлягає стягненню з відповідача. Крім матеріальних збитків, йому також було завдано моральної шкоди, яка полягає у завданні негативних наслідків в результаті ДТП як при безпосередньо під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. Внаслідок зазначаної ДТП мотоцикл марки «Kawasaki» було повністю конструктивно знищено. До негативних наслідків він відносить нервовий стрес, який він пережив під час наїзду транспортного засобу відповідача. Сплачена сума страхової виплати не є достатньою для купівлі аналогічного мотоциклу. Оцінює моральну шкоду за втрату мотоциклу у сумі 10000грн. Внаслідок ДТП він отримав наступні тілесні ушкодження: закриту черепно мозкову травму, струс головного мозку, забій грудної клітини, забій грудного відділу хребта, пошкодження медіальноколатеріальної зв`язки правого колінного суглобу, часткове пошкодження акроміально ключичного з`єднання. Після ДТП протягом місяця він пересувався за допомогою встановленої йому на нозі шини, що викликало незручності. З урахуванням викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму франшизи в розмірі 2 000грн., моральну шкоду в розмірі 80 000грн. та витрати по сплаті судового збору. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму франшизи в розмірі 2000грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 3000грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 70,03грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , в особі свого представника ОСОБА_5 , просить рішення суду змінити, стягнувши з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 70 000грн. у зв`язку з пошкодженням здоров`я, а всього 73 000грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зазначивши, що доказами спричинення моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу є витрати на лікування. Витрати на лікування є одним із доказів отримання тілесних ушкоджень внаслідок ДТП. Тому він просить суд стягнути моральну шкоду з відповідача за пошкодження здоров`я в сумі 70 000грн, крім моральної шкоди за пошкодження свого транспортного засобу мотоцикла. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, зазначивши, що страховою компанією було компенсовано позивачу завдані збитки внаслідок вказаного ДТП. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині розміру спричиненої моральної шкоди, тому в іншій частині рішення суду не переглядається. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача 3 000грн. в якості відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що факт її спричинення позивачем доведено. Проте її розмір є занадто завищеним, а тому сума в розмірі 3000грн. відповідатиме вимогам розумності та справедливості. Проте, повністю погодитися з таким висновком суду, колегія суддів не може, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 20 серпня 2018 року о 07-50 годині ОСОБА_4 , в районі перехрестя вулиці Гольдбергівській та вулиці Греківська у м. Харкові, керуючи автомобілем марки «Volkswagen» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , при повороті ліворуч не надав дорогу мотоциклу марки «Kawasaki», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку під керуванням позивача, що призвело до матеріальних збитків та тілесних ушкоджень, чим порушив п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2018 року у справі №646/6953/18, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Власником пошкодженого транспортного мотоциклу «Kawasaki», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як власника наземного транспортного засобу марки «Volkswagen» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , застрахована у відповідності до положень Закону України «Про обов`язкове державне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон) від 01.07.2004 року № 1961 VІ, в ПАТ НАСК «ОРАНТА», згідно Договору страхування №АК 9954909 від 05 лютого 2018 року, термін дії договору з 06 лютого 2018 року по 05 лютого 2019 року. Відповідно до страхового акту НАСК «Оранта» № ОЦВ-М-18-20-10618/1 від 26.12.2018 (договір страхування №АК 9954909 від 05 лютого 2018 року, страхувальник ОСОБА_6 ), сума відшкодування внаслідок ДТП (пошкодження транспортного засобу мотоциклу марки «Kawasaki») потерпілій особі ОСОБА_3 становить 56000 грн. Відповідно до страхового акту НАСК «Оранта» № ОЦВЗ-М-18-20-17707/1 від 23.01.2019 (договір страхування №АК 9954909 від 05 лютого 2018 року, страхувальник ОСОБА_6 ), сума відшкодування (лікування) потерпілій особі ОСОБА_3 становить 6410,86 грн. Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Згідно вимог ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до положень ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон). Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно п.9.1. ст.9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Відповідно до положень п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. У позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що суму страхового відшкодування на відновлення транспортного засобу в розмірі 56 000грн., йому було виплачено страховою компанією відповідача, за винятком франшизи в сумі 2000грн. Проте, крім матеріальних збитків, йому також було завдано моральної шкоди, яка полягає у завданні негативних наслідків в результаті ДТП як під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. Вказує, що внаслідок зазначаної ДТП мотоцикл марки «Kawasaki» було повністю конструктивно знищено. Крім того, внаслідок даного ДТП він отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою грудної клітини, забою грудного відділу хребта, пошкодження медіальноколатеріальної зв`язки правого колінного суглобу, часткового пошкодження акроміально ключичного з`єднання. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 80 000грн. В апеляційній скарзі позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 73 000грн. Відповідно до положень ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.п.3, 9 постанови від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, умовами виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди є: шкода; протиправність поведінки завдавача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та її результатом - шкодою; вина завдавача шкоди. При відсутності хоча б однієї із вказаних умов, зобов`язання з відшкодування шкоди не виникає. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити відповідні мотиви. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума моральної шкоди в розмірі заявленому позивачем не доведена. Проте, задовольняючи частково позовні вимоги суд неправильно визначив її розмір, не врахував, що окрім моральної шкоди пов`язаної із переживаннями щодо знищення належного йому майна, позивач морально страждав через травми, зазнав фізичного болю, змінив спосіб життя через необхідність проходити лікування, на яке витрачав кошти. Положенням статті 23 Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Згідно статті 261 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г"і "ґ"пункту 41.1 та підпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Матеріали справи свідчать, що позивач ОСОБА_3 , внаслідок вищевказаного ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою грудної клітини, забою грудного відділу хребта, пошкодження медіальноколатеріальної зв`язки правого колінного суглобу, часткового пошкодження акроміально ключичного з`єднання. Останній з 23 серпня 2018 року по 26 вересня 2018 року перебував на амбулоторному лікуванні в міській полікліниці №22, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Як вбачається із розрахунку страхового відшкодування НАСК «Оранта», останньою було оцінено та виплачено на користь позивача моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок вказаного ДТП, на суму 305,28грн., що становить 5% від розміру шкоди пов`язаної із лікуванням. Між тим, враховуючи викладені обставини справи, на думку суду сума 10 000грн., з урахування вже виплаченої страховою компанією на користь позивача вищевказаної суми моральної шкоди, є тим розміром моральної шкоди, який є необхідним і достатнім, доведеним і таким що підлягає стягненню з відповідача, враховуючи принцип розумності і справедливості, що повністю відповідає вимогам ст.1167 ЦК України, а також роз`ясненням, даним в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладених обставин справи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди підлягає зміні. Частинам 1, 2, 10, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 при поданні позовної заяви сплачено 820грн. судового збору та за подання апеляційної скарги 1 050грн., усього 1 870грн. Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 273,65грн. (82 000грн. заявлені позовні вимоги : 12 000грн. (2 000грн. + 10 000грн.) задоволені позовні вимоги = 6,8333 частина задоволених позовних вимог; 1 870грн. : 6,8333 = 273,65грн.). Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в особі його представника ОСОБА_5 , задовольнити частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року в частині визначення розміру моральної шкоди змінити. Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_5 ) моральну шкоду в розмірі 10 000грн. (десять тисяч гривень. Змінити розподіл судових витрат. ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 273,65грн. (двісті сімдесят три гривні 65коп.). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді С.С. Кругова О.В. Маміна