Постанова 4818 № 644/3427/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 року м. Харків Справа № 644/3427/20 Провадження № 22-ц/818/1725/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з рогляду цивільних справ: головуючогоКругової С.С., суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2020 року у складі судді Зябрової О.Г. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та стягнення моральної шкоди ,- в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТДВ «СК Альфа - гарант» 35 675,42 грн. як різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та фактично сплаченою страховиком сумою, також позов містить вимогу про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.12.2019 року на перехресті з вул. Північна та вул. Свистуна в результаті дорожньо транспортної пригоди за участю ОСОБА_2 , транспортному засобу ОСОБА_1 BMW 116 D державний номерний знак НОМЕР_1 були завдані механічні пошкодження. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.02.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно правову відповідальність ОСОБА_2 застраховано в ТДВ «СК Альфа - гарант» за договором страхування № АО 0005761685 від 15.06.2010 року. Згідно листа № 12/982 від 05.03.2020 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 75 314,16 грн (з ПДВ), а з врахуванням зносу 53,3% - 48 766,50 грн. За виключенням ПДВ на картковий рахунок ОСОБА_1 страховиком було здійснено виплату у розмірі 39 638,74. Як вказує в позові ОСОБА_1 різниця між вартістю відновлювального ремонту його транспортного засобу та фактично сплаченою страховим сумою складає 35 675,42, яку останній і просить стягнути з відповідачів солідарно. Щодо стягнення моральної шкоди позивача зазначає, що в результаті пошкодження його майна, погіршення його технічного та естетичного стану останній не мав можливості користуватись ним та зазнав побутові незручності, що виникли внаслідок цього. Дії відповідача ОСОБА_2 спричинили душевні страждання позивача, які пов`язані з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення автомобіля. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції мотивував свою позицію тим, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо вартості матеріального збитку та проведеного відновлювального ремонту транспортного засобу, ТДВ СК «Альфа гарант» було сплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування відповідно до вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності» в повному обсязі, а відповідачем ОСОБА_2 перераховано на рахунок позивача франшизу в розмірі 1 000 грн. Крім того, суд вважає доцільним відмовити також у стягнення морально шкоди, оскільки позивачем не доведено обставин та підстав, які зумовлюють наявність завданої йому внаслідок ДТП моральної шкоди. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду від 07 грудня 2020 року та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування скарги вказує, що згідно листа № 12/982 від 05.03.2020 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 75 314,16 грн (з ПДВ), а з врахуванням зносу 53,3% - 48 766,50 грн. За виключенням ПДВ на картковий рахунок ОСОБА_1 страховиком було здійснено виплату у розмірі 39 638,74, тобто різниця між вартістю відновлювального ремонту його транспортного засобу та фактично сплаченою страховим сумою складає 35 675,42. Згідно рахунку офіційного ділера BMW ТОВ «Баварія моторс» № РХ 000002537 від 04.03.2020 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача складає 146 537,03 грн, відтак страхове відшкодування не в повній мірі покриває вартість відновлювального ремонту встановлену страховиком. За таких обставин, як зазначає позивач у скарзі, він вимушений звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТДВ «СК Альфа - гарант» 35 675,42 грн. як різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та фактично сплаченою страховиком сумою, а також стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Наголошує, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів проведеного ремонту, адже такі докази не були надані позивачем тому, що ремонт не проводився. Вказує, що суд також безпідставно застосував п. 36,2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», висновки суду не відповідають обставинам справи. У скарзі також вказує, що оскільки вина ОСОБА_2 щодо пошкодження його автомобіля доведена, а страхове відшкодування не в повній мірі покриває вартість відновлювального ремонту встановлену страховиком, вважає, що з ОСОБА_3 , яка є власником транспортного засобу яким нанесено пошкодження, також необхідно стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та фактично сплаченою страховиком сумою. Щодо моральної шкоди у скарзі пояснює, що в результаті пошкодження його майна, погіршення його технічного та естетичного стану останній не мав можливості користуватись ним та зазнав побутові незручності, що виникли внаслідок цього. Дії відповідача ОСОБА_2 спричинили душевні страждання позивача, які пов`язані з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення автомобіля. Наведені обставини, на думку позивача, є очевидними, проте суд першої інстанції оцінки їм не надав, їх наявність не спростував та обмежився констатацією відсутності доказів. Відзиву на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції не надійшло. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Судом встановлено, що ОСОБА_2 _2 23.12.2019 року близько 17 год. 00 хв. в м. Харкові вул. Свистуна, 12 в, керуючи транспортним засобом CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_2 , при зустрічному роз`їзді на регульованому перехресті з вул. Північна, при повороті ліворуч не надав переваги в русі транспортному засобу BMW 116 D державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку та скоїв з ним зіткнення, від дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам були завдані механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 16.6 Правил дорожнього руху. Зазначені обставини встановлені постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.02.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАПта накладено адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_2 , застраховано в ТДВ «СК «Альфа-гарант» за договором страхування цивільно-правової відповідальності №АО/5761685 від 15.06.2019 р. Страхова сума за шкоду заподіяну майну у ньому визначена у розмірі 100000 грн. 03.01.2020 р. було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу BMW 116 D державний номерний знак НОМЕР_1 про що складено відповідний протокол огляду ТЗ. 08.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Альфа-гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування. 15.02.2020 р. складено аварійний сертифікат №89-D/65/2 з розрахунку вартості матеріального збитку завданого транспортного засобу, BMW 116 D державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому зазначено, що вартість відновлювального ремонту ТЗ згідно ремонтної калькуляції 89-D/65/2 складає 75314.17 грн. (в т.ч. ПДВ), вартість відновлювального ремонту ТЗ з врахуванням фізичного зносу складає 48766, 50 грн.( в т.ч. ПДВ). 20.02.2020 р. ТДВ СК«Альфа-Гарант» було складено та затверджено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №ЦВ/19/7835 та виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 39638.74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6718 від 20.02.2020 р. 24.04.2020р. складений висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 87-D/68/6, виконаний ФОП ОСОБА_4 відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля BMW 116 D, державний номерний знак НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 47117. 29 грн., в тому числі 5955. 51 грн ПДВ на вартість матеріалів та складових. 27.04.2020 р. ТДВ СК«Альфа-гарант» було складено та затверджено розрахунок страхового відшкодування, а також страховий акт №ЦВ/19/7835/1, та здійснено доплату ОСОБА_1 до вже виплаченого страхового відшкодування в розмірі 523.04 грн, яка була виплачена 27.04.2020 р. та 5.49 грн. пені, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 27.04.2020 року. Таким чином розрахунок страхового відшкодування здійснювався наступним чином: 47 117,29 - 5955,51 (ПДВ згідно висновку) - 1000,00 = 40 161,78 грн., що і було сплачено на рахунок ОСОБА_1 . Тобто, ТДВ СК«Альфа-Гарант» було сплачено на користь позивача 40 161,78 грн. страхового відшкодування та 5,49 грн. пені. Судова колегія вважає, що така виплата є справедливим розміром страхового відшкодування за полісом АО/5761685, визначеним у відповідності до вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», крім того зазначена виплата відбулася в порядку та в строки, визначені згаданим Законом. Також 03.03.2020 року ОСОБА_2 перерахував на рахунок ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України(надалі ЦК України) встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Згідно з вимогами ст.1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІVпередбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). Позивач не оскаржив, складений ФОП ОСОБА_4 , звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту, погодившись із визначеною в ньому вартістю відновлювального ремонту належного йому автомобіля. Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України). ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження того, що йому було заподіяно майнову шкоду в більшому розмірі. Наданий позивачем рахунок ТОВ «Баварія моторс» судова колегія не бере до уваги, оскільки в рахунку зазначено вартість послуг та запчастин, а в аварійному сертифікаті варстість відновлювального ремонту, що не може бути підставою для визначення розміру заподіяної майнової шкоди. Тези позивача не підтверджені відповідним висновком експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу. Клопотання про призначення експертизи позивачем в суді першої та апеляційної інстанції не заявлялось. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та фактично сплаченою страховиком сумою в розмір 35675,42 грн. . Що стосується вимоги позивача про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 , то судова колегія зазначає наступне. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди. У ч. 4 ст. 1187 ЦК України передбачено, що якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Умовою застосування ч. 4 ст. 1187 ЦК України є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння) не є його неправомірним заволодінням з огляду на наявність волі власника. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 не надано до суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 керував автомобілем без будь яких відповідних правових підстав. Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для притягнення власника автомобіля до відповідальності за шкоду, завдану позивачу ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо цього питання, та вважає, що підстав для задоволення позову в цій частині немає, внаслідок його пред`явлення до неналежного відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, зокрема, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 Постанови № 4). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Як свідчать матеріали справи, автомобіль, який належить позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини ОСОБА_2 було пошкоджено. Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач посилався на те що, матеріальна шкода йому не відшкодована, після дорожньо-транспортної пригоди він вимушений був витрачати вільний час з метою захисту свого порушеного права, не міг користуватися пошкодженим автомобілем, внаслідок чого зазначив побутових незручностей. Крім негативних наслідків в результаті пошкодження автомобіля позивач зазнав психоемоційних переживань, що полягали у душевних стражданнях. Суд апеляційної інстанції, враховуючи наведене, не погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди. Судова колегія вважає за можливе, виходячи з засад розумності і справедливості, з огляду на фактичні обставини ДТП, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5 000 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи те, що судом неповно з`ясовано фактичні обставини справи в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 , висновки суду, у цій частині, не відповідають обставинам справи, тому оскаржуване рішення, у цій частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач звернувся з позовом про стягнення 40 675,42 грн, задоволено позов в сумі 5 000 грн, що складає 12,3 % . За подачу позову і апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 102 (840,80 + 1261,2) грн , тобто відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає сума 258,55 грн, що складає 12,3 % від 2 102 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди - скасувати. Позов в цій частині задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 258 (двісті п`ятдесят вісім) грн. 55 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова