Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/20281/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" червня 2021 р. Справа№ 910/20281/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Алданової С.О. Зубець Л.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 р. у справі №910/20281/20 (суддя Карабань Я.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО Україна" про стягнення 10 369, 90 грн, без повідомлення (виклику) учасників справи ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО Україна" про стягнення 8 049, 77 грн страхового відшкодування, 1 724, 63 грн пені, 276, 60 грн 3% річних та 318, 90 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Як зазначає позивач, відповідач добровільно не виплатив страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем нараховано 3 % річних у сумі 276, 60 грн, 1 724, 63 грн пені та інфляційні втрати в сумі 318, 90 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 року у справі №910/20281/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 року у справі №910/20281/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Також, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Корсак В.А., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021р. у справі № 910/20281/20 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 року у справі №910/20281/20 та поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 року у справі №910/20281/20. Роз`яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. 26.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 року у справі №910/20281/20 без змін. Розпорядження №09.1-08/882/21 Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 р., у зв`язку з перебуванням судді Корсак В.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20281/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 р апеляційну скаргу у справі №910/19415/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року прийнято справу №910/19415/20 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О. За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 28.03.2019 між Приватним акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС-1" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1301-00430\00334 предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "BODEX 3В" державний номер НОМЕР_1 . 25.06.2019 о 11:05 год. у м. Пустомити по вул. Заводська, 25 відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу "DАF" державний номер НОМЕР_2 з напівпричіпом "BODEX" державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "DАF" державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом "BODEX" державний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.07.2019 у справі № 450/2166/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. 26.06.2020 ТОВ "ТРАНС-СЕРВІС-1" звернулось до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Згідно із рахунком на оплату №10272 від 22.07.2019, складеним ТОВ "ТРАНС-СЕРВІС-1" вартість ремонту причіпу "BODEX" державний номер НОМЕР_1 становить 17 371, 26 грн. Відповідно до ремонтної калькуляції №ЗСКА-10004 від 01.08.2019 вартість ремонту причіпу "BODEX" державний номер НОМЕР_1 складає 15 049, 77 грн 07.08.2019 позивачем на підставі страхового акту №ЗСКА-10004 від 07.08.2019 було виплачено страхове відшкодування на рахунок ТОВ "ТРАСНС-СЕРВІС-1" у розмірі 8 049, 77 грн (- 7 000, 00 грн безумовна франшиза), що підтверджується копією платіжного доручення № 19742 від 07.08.2019. Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "DАF" державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом "BODEX" державний номер НОМЕР_4 була застрахована у відповідача згідно із полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО №3491554 та серії АО №3120777. Вказаними полісами встановлено ліміти відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн та франшизу в розмірі 0,00 грн за кожним полісом. Позивач звернувся до відповідача із заявами за вих. №11/19334 від 20.08.2019 та за вих. №ЮКК/20146 від 13.07.2020 про виплату страхового відшкодування. Листами за вих. №2002469 від 18.11.2019 та від 06.10.2020 (повторно) відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись, що власником обох транспортних засобів, за участю яких трапилась ДТП, є ТОВ "ТРАНС-СЕРВІС-1", що свідчить про поєднання кредитора та боржника в одній особі, а тому зобов`язання припиняється відповідно до ст.606 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Судом встановлено, що у відповідності до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1301-00430\00334 від 28.03.2019, у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 8 049, 77 грн, що підтверджується платіжним дорученням №19742 від 07.08.2019. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу "BODEX" державний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача. Як зазначено вище, виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 8 049, 77 грн підтверджується платіжним доручення №19742 від 07.08.2019. Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми. Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "DАF" державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом "BODEX" державний номер НОМЕР_4 водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісів серії АО №3491554 та серії АО №3120777 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач посилається на те, що особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач. Судом встановлено, що транспортні засоби, які є учасниками спірної дорожньо-транспортної пригоди, належать одній особі, а саме: ТОВ "ТРАНС СЕРВІС-1". Згідно статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності. При цьому право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним. Порядок здійснення страхового відшкодування встановлено у Розділі ІІІ Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідно до п.32.1 ст.32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. У контексті вирішення питання щодо виникнення та існування зобов`язання (цивільно-правової відповідальності) внаслідок делікту, спричиненого ДТП двох транспортних засобів, які належать одній особі, суд виходить із наступного. Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків (цивільно-правової відповідальності) врегульовані статтею 11 Цивільного кодексу України, згідно пункту 3 частини 2 якої підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Таким чином, зобов`язання щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок делікту (спричинення шкоди) наступає виключно у тому випадку, якщо відповідальною особою за відшкодування такої шкоди є особа, відмінна, від особи, яка має право на таке відшкодування. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Правом на одержання відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу в ДТП, за загальним правилом має особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Судом встановлено, що транспортні засоби - учасники ДТП належали одній особі - ТОВ "ТРАНС СЕРВІС-1", то цивільно-правова відповідальність внаслідок такого ДТП не виникає, а п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України виключає виникнення в такому випадку зобов`язання, через відсутність "іншої особи", якій спричинено шкоду. Враховуючи вище наведене, відповідно до п. 32.1 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в даному випадку шкода, спричинена майну потерпілого, не підлягає відшкодуванню страховиком за полісом, оскільки така шкода заподіяна транспортному засобу, який належить потерпілому. Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. У той же час, сторонами не надано суду доказів на підтвердження неправомірності володіння забезпеченим транспортним засобом. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки шкода в даному випадку не відшкодовується страховиком (відповідачем) за полісом ні потерпілому, ні позивачу, який на виконання договору добровільного страхування відшкодував вартість пошкоджень, спричинених застрахованому ним транспортному засобу. Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не наведено. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне акціонерного товариство "Страхова компанія "Українська страхова група". Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2021 р. у справі № 910/20281/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 24.06.2021р., з зв`язку з виходом суддів Мартюк А.І. та Зубець з відпустки. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді С.О. Алданова Л.П. Зубець