Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/20199/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" вересня 2024 р. Справа№ 910/20199/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Барсук М.А. Пономаренка Є.Ю. при секретарі: Реуцька Т.О. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився від відповідача: Черняковський А.В. (довіреність від 01.01.2024 №1013) розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/20199/23 (суддя Владислав Демидов) за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення 47 591, 10 грн,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом у якому просило стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» 47 591,10 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи у повному обсязі не відшкодував позивачу, завдану внаслідок ДТП страхувальником відповідача матеріальну шкодку. Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТзДВ «СК «Гардіан» на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму страхового відшкодування у розмірі 47 591,10 грн. та 2 684,00 грн. судового збору. Рішення мотивоване тим, що після виплати страхового відшкодування позивач набув право вимоги до відповідача відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Також суд взяв до уваги, що відповідач як страховик не здійснив повного відшкодування збитків, підтверджених документами, та наявность вини водія транспортного засобу, застрахованого у відповідача. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Страхова компанія «Гардіан» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2024 по справі №910/20199/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що: 1) відповідач зазначає, що наданий позивачем звіт про оцінку, не був підкріплений оглядом транспортного засобу експертом. 2) суд першої інстанції не врахував фото пошкоджень, які вказували на незначний їх характер, а також протокол огляду, що суперечить наданому позивачем розміру рахунку на відновлювальні роботи. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 апеляційну скаргу у справі №910/20199/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20199/23. Відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/20199/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. 11.06.2024 через канцелярію суду від представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» надійшов відзив на апеляційну скаргу. 17.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/20199/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/20199/23, справу №910/20199/23 призначено до розгляду на 10.09.2024 об 11 год. 00 хв. 11.06.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що відповідно до законодавства, розмір відшкодування має базуватися на фактичних витратах на відновлення транспортного засобу. Надані позивачем до матеріалів справи рахунки, акти виконаних робіт і звіти про оцінку підтверджують розмір завданої шкоди та реальних витрат на ремонт транспортного засобу. У судове засідання 10.09.2024 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд повідомив, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на офіційну електронну адресу сторін в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа (а.с.151-153) Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи. Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача у судовому засіданні 10.09.2024. Представник відповідача, у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.12.2021 між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3840/21-Т/ЗП111 «ALL RISKS», відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема автомобілем «DAF XF480 FAR», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.6-20). 24.09.2022 в м. Черкаси по вул. Хоменка, 15 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAF XF480 FAR», д.н.з. НОМЕР_1 та «MAN TGX 26.440», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої застрахований транспортний засіб отримав механічні ушкодження, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ААБ №048960 (а.с. 47). Постановою Соснівського районного суду м. Черкас від 18.10.2022 у справі № 712/7778/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що сталося 24.09.2022 в м. Черкаси по вул. Хоменка, 15, за участю автомобіля «MAN TGX 26.440», д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля «DAF XF480 FAR», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 26). Згідно Звіту № 39564 від 10.11.2022 р., наданого СОД «ТОВ «БВН ЕВ ГРУП» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daf XF», д/н НОМЕР_1 склала 80 772,30 грн. (а.с. 31). Відповідно до Рахунку № 2205290 від 08.11.2022 р., наданого ТОВ «ЕВВ Аутомотів Одеса» вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Daf XF», д/н НОМЕР_1 склала 80 325,00 грн. (а.с. 44). Відповідно до складеного позивачем страхового акту №006.01440322-1 до виплати підлягає 62098,27 грн. страхового відшкодування (а.с. 27). Копією платіжного доручення № 60030415 від 14.11.2022 підтверджується те, що позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 62 098,27 грн. відповідно до зазначеного вище рахунку та страхового акту (а.с. 30). Цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «MAN TGX 26.440», д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у ТОВ «Страхова компанія «Гардіан» за полісом № 210380649 (а.с. 48, 77). Як вказує позивач та не заперечується відповідачем останнім було отримано претензію від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» №211122-1305/р, в якій позивач просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 62 098,27 грн. (а.с. 78). Відповідачем перераховано на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 14 507,17 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 170278 від 07.04.2023 (а.с.29). Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у повному обсязі не відшкодував позивачу, матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП (62 098,27 грн - 14507,17 грн = 47 591,10 грн.). За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявності у нього невиконаного обов`язку з відшкодування у повному обсязі матеріальної шкоди позивачу, як особі яка набула право вимоги до особи, винної у завданні шкоди, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне. За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Як встановлено в ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15. Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17, від 12.08.2019 у справі № 910/2351/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат переходить від потерпілої особи право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону). Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Матеріалами справи підтверджено те, що у зв`язку з настанням страхового випадку - пошкодженням автомобіля «Daf XF», д/н НОМЕР_1 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати власнику останнього витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Положення ч.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачають відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків. Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується того, що позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту відшкодовано на користь страхувальника 62098,27 грн. При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку позивач виходив із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Daf XF», д/н НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку № 2205290 від 08.11.2022 р., наданого ТОВ «ЕВВ Аутомотів Одеса» (а.с. 44). Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу. Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17. Відтак, колегія суддів визнає безпідставними обґрунтовані з посиланням на фото та документи, які передували проведенню ремонту твердження відповідача щодо завищення позивачем вартості відновлювального ремонту, та приходить до висновку про правомірність визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Daf XF», д/н НОМЕР_1 , на підставі рахунку № 2205290 від 08.11.2022 р., наданого ТОВ «ЕВВ Аутомотів Одеса». Окрім того позивачем до матеріалів справи долучено копію акту виконаних робіт №2203932 від 20.01.2023, яким підтверджується здійснення ТОВ «ЕВВ Аутомотів Одеса» (виконавець робіт) роботи на загальну суму 80 325,00 грн з ПДВ. (а.с. 104). Зазначені у цьому акті роботи відповідають визначеним в акті огляду пошкодженням, чим спростовуються твердження скаржника у вказаній частині. Таким чином, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Daf XF», д/н НОМЕР_1 , у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», так як цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «MAN TGX 26.440», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у відповідача за полісом № ЕР/210380649, а також з огляду на те, що водія автомобіля «MAN TGX 26.440», д.н.з. НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення. З огляду на викладене, а також те що у матеріалах справи наявні докази лише часткового відшкодування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у невідшкодованій сумі (62 098,27 грн - 14507,17 грн = 47 591,10 грн.). Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, а тому погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/20199/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/20199/23 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/20199/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/20199/23 залишити повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 24.09.2024 Головуючий суддя М.А. Руденко Судді М.А. Барсук Є.Ю. Пономаренко