Окрема думка Велика Палата ВС № 9901/104/20

Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. справа № 9901/104/20 (провадження № 11-208заі20) 15 квітня 2021 року м. Київ Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року і постановою від 15 квітня 2021 року апеляційнускаргу частково задовольнила, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо неоприлюднення на її офіційному вебсайті нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), а саме ухвал про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг, постановлених одноособово членом Дисциплінарної палати - доповідачем, починаючи з 11 жовтня 2019 року та зобов`язано Вищу раду правосуддя оприлюднити на її офіційному вебсайті нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), а саме ухвали про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг, постановлені одноособово членом Дисциплінарної палати - доповідачем, починаючи з 11 жовтня 2019 року, з урахуванням вимог та обмежень, встановлених Законом України «Про доступ до публічної інформації» й іншими актами чинного законодавства України. Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.

1. Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 Велика Палата Верховного Суду вказала на таке. 1.1 З дати, коли почала діяти Вища рада правосуддя (далі - ВРП) (12 січня 2017 року), до дати звернення позивача до суду минуло більше трьох років. Немає підстав вважати, що позивач упродовж цих років не міг ознайомитися з офіційним вебсайтом відповідача раніше та не міг звернутися до суду за захистом порушеного, на його думку, права у строк, визначений процесуальним законом для звернення з адміністративним позовом. 1.2 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що позивач повинен був дізнатися про оскаржену ним бездіяльність відповідача задовго до того, як звернувся до суду. Незнання про порушення своїх прав через байдужість до них або небажання дізнатися про їхнє порушення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 9901/896/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 9901/325/19 (пункт 46), від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/277/19 (пункт 41), від 24 лютого 2021 року у справах № 800/30/17 (9901/328/18) і № 9901/141/20 (пункт 47)). 1.3 Крім того, позивач не зазначив причини, які би підтверджували поважність звернення до суду у 2020 році, як і не просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду. 1.4 З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду задовольнила позовні вимоги частково, визнавши протиправною оскаржену бездіяльність відповідача, починаючи з 11 жовтня 2019 року (за шість місяців до дати звернення до суду), та зобов`язавши його оприлюднити на офіційному вебсайті нормативно-правові й індивідуальні акти (крім внутрішньоорганізаційних), а саме постановлені одноособово членом Дисциплінарної палати - доповідачем ухвали про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг, прийняті, починаючи з 11 жовтня 2019 року.

2. Загалом Велика Палата Верховного Суду правильно встановила, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом є порушення його права на доступ до публічної інформації та застосувала належні норми права, зокрема, Закон України «Про доступ до публічної інформації».

3. Так в постанові зазначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, 2) надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). 3.1 Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. 3.2 За статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (пункт 2); перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних (пункт 5-1). 3.3 Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації (частина друга статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). 3.4 Також Велика Палата Верховного Суду констатувала, що з огляду на пункт 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та частину першу статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ВРП як суб`єкт владних повноважень є розпорядником інформації, що зумовлює обов`язок оприлюднювати інформацію в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації». 3.5 Водночас частина шоста статті 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлює, що резолютивна частина рішення ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом. 3.6 З огляду на те, що ухвали про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, які постановлені членами ВРП одноособово, є формою рішень останньої, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність у відповідача як розпорядника публічної інформації обов`язку оприлюднювати зазначені рішення. 3.7 Системний аналіз положень статті 131 Конституції України, статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо статусу ВРП, а також статей 5, 7 Закону України «Про інформацію» та статей 1, 4, 5, 10-1, 13, 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо доступу до публічної інформації дає підстави для висновку про те, що ВРП як розпорядник інформації зобов`язана оприлюднити на своєму офіційному вебсайті hcj.gov.ua прийняті нею нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), а саме постановлені одноособово членом Дисциплінарної палати - доповідачем ухвали про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг. 3.8 Враховуючи викладене, а також те, що станом на момент розгляду цієї справи ВРП такі рішення на своєму вебсайті не оприлюднила, то наявні підстави для визнання такої бездіяльності протиправною.

4. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою той факт, що правопорушення ВРП носить характер триваючого.

5. Так Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання чи неналежного виконання покладених на нього обов`язків.

6. Беручи до уваги те, що ВРП не виконувала приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», який набрав чинності 09 травня 2011 року, від самого початку своєї діяльності (12 січня 2017 року), слід дійти висновку, що таке порушення з боку ВРП є триваючим, адже неналежне виконання своїх обов`язків щодо дотримання вимог такого Закону триває саме з моменту початку діяльності ВРП, а не з моменту звернення позивача із цим позовом та продовжується і досі, що також призводить і до триваючого порушення законного права позивача на доступ до публічної інформації.

7. Таким чином вважаю, безпідставним та неможливим обмеження шестимісячним строком до дати звернення позивача до суду ВРП забезпечити реалізацію нею свого обов`язку щодо оприлюднення на її офіційному веб сайті ухвал про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг, постановлених одноособово членом Дисциплінарної палати - доповідачем та відновлення права позивача на доступ до такої публічної інформації, адже порушення з боку відповідача (неналежне виконання своїх обов`язків) розпочалося з 12 січня 2017 року, а не з 11 жовтня 2019 року, як про те вказала Велика Палата Верховного Суду. Отже належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б прийняття постанови про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року з одночасним прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Суддя В. В. Пророк Окрема думка складена 24 червня 2021 року.