Постанова 4873 № 910/19947/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" червня 2021 р. Справа№ 910/19947/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Разіної Т.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/19947/20 (суддя Ярмак О.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY» про стягнення 165 273,42 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "F&C REALTY" про стягнення 165 273,42 грн плати за скид стічних вод з об`єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул.Коновальця Євгена (Щорса), 31, без Умов на скид стічних вод у період з 01.12.2016 по 30.09.2019. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/19947/20 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 165 273,42 грн. боргу, 2 479,10 грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення обґрунтовано наявністю правових підстав для задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 15.03.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято без повного з`ясування обставин справи. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного: - судом першої інстанції не було повністю проаналізовано та досліджено усі факти та доводи, викладені відповідачем, а саме те, що порядок зняття показань лічильника визначено пунктом 2.1.2 Договору передбачає, що зняття показань лічильника здійснюється щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування, однак позивачем графік обслуговування постачальником не складений і до відома абонента не доведений. Як докази для визначення щомісячного об`єму кількості стічних вод і показань лічильника абонента позивачем надано 36 актів обстежень зняття показань приладу обліку за вказаний у позовній заяві позивача період з 01.12.2016 по 30.09.2019, однак в жодному акті не підтверджені і не вказані повноваження представників постачальника та абонента, жодний акт не підписаний представником абонента і не підтверджені його повноваження, відсутні акти за грудень 2016, тоді як цей період включений у позові; - Суд першої інстанції не врахував, що відповідачем у відзиві від 12.01.2021 заявлено про пропуск позивачем позовної давності відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 ЦК України при стягненні неустойки, штрафу, пені 1 рік, та пропуск загальної позовної давності 3 роки, відповідно до ст. 257 ЦК України з проханням застосувати ст. 267 ЦК України, яка передбачає наслідки спливу строку позовної давності; - Апелянт зазначає, що позивачем направлено на адресу відповідача лист-попередження від 07.10.2019, згідно якого суд першої інстанції зазначає, що перебіг строку позовної давності слід обчислювати наступного дня, тобто з 08.10.2019, однак відповідно до договору №06423/5-10 від 03.03.2006 в п. 2.2.2, передбачено порядок розрахунків, а саме, оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у 10 - дений термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи, тому перебіг строку позовної давності слід рахувати з 10 числа поточного місяця при оплаті за попередній місяць. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Разіна Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 11.05.2021 від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» надійшло відзив на апеляційну скаргу, до якого долучено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи, яке обґрунтовано тим, що дана справа є складною та має велике значення для скаржника та держави, отже з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Розглянувши подане клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Частиною тринадцятою статті 8 ГПК України унормовано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки відповідачем оскаржується в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у справі з ціною позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн.*100 = 210 200,00 грн.), колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України. Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У даній справі наявне одночасне існування вказаних умов. У пункті 96 висновку № 6 від 24 листопада 2004 Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) "Про справедливий суд у розумні строки та роль судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів" передбачається, що суд повинен, крім випадків, чітко визначених законом, мати можливість вирішувати, яке саме, усне чи письмове, провадження застосовувати. При цьому у пунктах 104-105 цього висновку зазначено, що кожна окрема справа потребує "пропорційного" розгляду, тобто в такий спосіб, що дозволяє сторонам досягти справедливості ціною, спільномірною з проблемами, що розглядаються, й ціною позову, а також у такий спосіб, що дозволяє суду розглянути інші справи в розумні строки. Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд. Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 у справі "Екбатані проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права та зважаючи на наявність одночасного існування умов, визначених ч. 6 ст. 252 ГПК України, для відмови у розгляді справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у даній справі в судовому засіданні з повідомленням її учасників. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 03.03.2016 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Закритим акціонерним товариством "F&C REALTY", найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "F&C REALTY" , було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06423/5-10, за умовами якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за №

37. Відповідно до Дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення по договору постачальник зобов`язався надавати послуги абоненту до об`єкта, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Щорса, 31, офіс, площею 123 кв.м. Згідно п.2.1.4 договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до розділу 21.2 Правил користування та місцевих правил приймання. Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника (п.2.1.6 договору). За змістом п. 7.1, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Матеріалами справи встановлено, що 07.10.2019 ПрАТ "АК "Київводоканал" звернулося до відповідача з листом-попередженням, в якому за фактом порушення останнім скиду стічних вод без одержання відповідних Умов на скид, висловило вимогу у 10-денний термін з дня отримання даного листа здійснити плату у розмірі 165273,42 грн. згідно розрахунку № 15/ВУ-Ф-02/264-09-2019. До вказаного листа-попередження додано розрахунок № 15/ВУ-Ф-02/264-09-2019 від 07.10.2019, згідно якого позивачем нараховано відповідачу по об`єкту споживання: м.Київ, вул.Щорса, 31, плати за водововідведення без умов на скид за період з 01.12.2016 по 30.09.2019 у розмірі 165273,42 грн. Згідно реєстру поштових відправлень, який долучений до позову та фіскального чеку, лист-попередження разом з розрахунком був надісланий на адресу - ПАТ "F&C REALTY" 17.10.2019 та отриманий останнім 21.10.2019. Також позивачем на підтвердження своїх доводів надано акти про зняття показань з приладу обліку. Оскільки відповідач таку заборгованість у сумі 165273,42 грн. не сплатив, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, судом встановлено наступне. Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Пунктом 1.4 Правил встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту. При цьому суд зазначає, що Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстровані у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691 втратили чинність згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №166-р. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.10.2011 за №1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила №1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення . Згідно з п.2.4 Правил №1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". У відповідності до положень п.3.3 Правил №1879 абоненти зобов`язані отримати у водоканалі умови на скид. Згідно з додатком

2. Умови на скид видаються на один рік. Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тариф на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (п. 8.1 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва). Як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не заперечується, у період з 01.12.2016 по 30.09.2019 Приватне акціонерне товариство "F&C REALTY" користувалось послугами водопостачання та водовідведення по договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06423/5-10 від 03.03.2016. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем Умов на скид у період з 01.12.2016 по 30.09.2019. Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії. Згідно п.7.10 Правил при виявленні факту порушення вимог Правил абоненти сплачують у п`ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3 - 8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил. Як було зазначено вище, позивачем на адресу відповідача направлявся лист-попередження від 07.10.2019, у якому позивач просив відповідача у 10-денний термін, з моменту отримання даного листа здійснити оплату у розмірі 165273,42 грн. Відповідач вказаний лист-попередження 07.10.2019 разом із розрахунком плати № 15/ВУ-Ф-02/264-09-2019 отримав - 21.10.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, як зазначає позивач, своїх зобов`язань за договором № 06423/5-10 від 03.03.2006 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідачем не здійснено оплату наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 165 273,42 грн. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався. Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. Враховуючи зазначені положення законодавства, рішення постачальника про нарахування абоненту 165273,42 грн. вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією. За змістом ч.ч.1, 2 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Враховуючи наведене, оскільки невиконане зобов`язання з оплати нарахованої суми за скид стічних вод без дотримання Умов на скид стічних вод за період з 01.12.2016 по 30.09.2019 у розмірі 165273,42 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 165273,42 грн. При цьому, твердження відповідача про незгоду із Актами знаття показань з приладів обліку та відсутність факту скиду стічних вод за адресою: об`єкта споживання не приймаються судом в якості належних доказів звільнення від обов`язку оплати заявленої до стягнення плати за скид стічних вод, оскільки вказані заперечення не відповідають умовам укладеного між сторонами договору, відповідачем не надано доказів звернення до постачальника із заявою про відсутність скиду стічних вод, як і отримання відповідних Умов на скид у заявлений період. Крім того, відповідач не був позбавлений права провести звірки розрахунків із позивачем у порядку, визначеному договором, у випадку незгоди із зазначенням обсягів наданих послуг, які вказані в Актах про зняття показань з приладів обліку, що ним здійснено не було. Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності судом встановлено наступне. Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Так, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України). Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу. Оскільки судом встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача плати за скид стічних вод за період з 01.12.2016 по 30.09.2019, подальшому з`ясуванню підлягає питання щодо застосування позовної давності, на пропуск якої вказує відповідач. Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу. З матеріалів справи вбачається, що після виявлення факту порушення Правил №1879 позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.12.2016 по 30.09.2019 на загальну суму 165273,42 грн. На виконання вищезазначених норм та у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог правил № 1879 та неотримання умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача лист-попередження від 07.10.2019 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без умов на скид стічних вод в розмірі 165273,42 грн. з розрахунком заборгованості № 15/ВУ-Ф-02/264-09-2019 від 07.10.2019, та з проханням його оплатити в 10-денний термін з дня одержання. Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист-попередження з розрахунком отримано відповідачем 21.10.2019, отже, відповідач повинен був його оплатити до 31.10.2019 включно, таким чином строк позовної давності за вимогами про стягнення 165273,42 грн. почав свій перебіг 01.11.2019 року та станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (14.12.2020) не сплинув. При цьому є помилковими посилання відповідача на те, що перебіг строку позовної давності слід рахувати з 10 числа поточного місяця при оплаті за попередній місяць. Відтак, доводи відповідача щодо звернення позивача до суду з пропуском позовної давності спростовуються наведеними вище висновками, а тому підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності відсутні. Інших доказів на підтвердження обставин відсутності обов`язку відповідача щодо виконання зобов`язання з оплати нарахованої позивачем плати за порушення Правил у спірній сумі, суду не надано, доводи позивача не спростовано. Доводи апелянта щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду, а також стосовно невідповідності висновків суду обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до приписів ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Відповідно до ст.ст. 74, 76, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 06423/5-10 від 03.03.2006 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків. Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи акту за грудень 2016 не відповідають дійсності, оскільки на аркуші справи 24 міститься копія акту №6-516-69 про зняття показань з приладу обліку за грудень 2016 з підписом представника абонента та за січень 2017 з підписом представника позивача. Долучення позивачем до справи акту про зняття показань з приладу обліку за листопад 2016 (а.с. 24), за період, який не врахований при визначенні розміру заборгованості, не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку з оплати нарахованої плати за скид стічних вод з об`єкту без Умов на скид стічних вод в період з 01.12.2016 по 30.09.2019. ПрАТ «F&C REALTY» про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг не повідомляв, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки не направляв. Тому, в силу положень п.п. 2.1.6, 2.2.5 Договору, кількість та вартість наданих ПрАТ «АК Київводоканал» послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими відповідачем. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми матеріального права, які їх регулюють. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції. Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Оскільки наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 165 273,42 грн. основного боргу підтверджується матеріалами справи та було доведено позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову та стягнення з відповідача 165 273,42 грн. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29). За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову. Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/19947/20. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/19947/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/19947/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19947/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко Т.І. Разіна