Постанова 4855 № 580/506/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/506/21 Суддя першої інстанції: В.А. Гайдаш ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Відповідач, Червонослобідська сільрада) про: - визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не розгляду заяви (клопотання) Позивача від 29.12.2020 року вх. №882/02-20/020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва; - зобов`язання Відповідача на найближчому засіданні розглянути заяву Позивача від 29.12.2020 року вх. №882/02-20/020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва та прийняти вмотивоване рішення, і у разі відмови в задоволенні цієї заяви - ухвалити мотивоване рішення з належним обґрунтуванням причини такої відмови. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Червонослобідської сільради щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 за вх. №882/02-20/020 від 29.12.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва; - зобов`язано Червонослобідську сільраду у встановленому законом порядку повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 за вх. №882/02-20/020 від 29.12.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва та відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення про його надання чи відмову в наданні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Червонослобідської сільради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 454,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 500,00 грн. При цьому, частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Червонослобідської сільради витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до стягнення сума у розмірі 5 000,00 грн. є нерозумною та неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами і витраченим часом на такі послуги, а тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, належною сумою є 500,00 грн., яка підлягає присудженню з Відповідача. Крім іншого, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вказав на необхідність розподілу витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасування рішення в частині часткового стягнення судового збору на витрат на правничу допомогу та у цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути у повному обсязі з Червонослобідської сільради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн. та понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, оскільки фактично позовні вимоги було задоволені судом першої інстанції у повному обсязі, а вимоги щодо розподілу судових витрат до позовних вимог не належать, то суд безпідставно зменшим належну до стягнення з Відповідача суму судового збору на 50%, по-друге, судом необґрунтовано зменшено розмір належної до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу з 5 000,00 грн. до 500,00 грн., оскільки факт їх понесення Позивачем та зв`язок останніх із справою підтверджується документально, у той час як перебування у провадженні одного судді аналогічних справ за позовом ОСОБА_1 не може мати наслідком зменшення відповідних витрат. Після усунення визначених в ухвалі від 17.05.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу Червонослобідська сільрада просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, оскільки рішенням суду було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , то стягнення з Червонослобідської сільради судового збору пропорційного до задоволених позовних вимог було правомірним, по-друге, розмір витрат на правову допомогу у цій справі є завищеним, позаяк до Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подано 14 аналогічних за змістом позовних заяв, всі з яких розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, а відтак сума витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. є об`єктивно непропорційною та надмірною, на чому вірно наголосив суд першої інстанції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в іншій частині, ніж розподіл судових витрат, не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником Позивача було надано договір про надання правової допомоги від 31.07.2020 року №ФО-31/07/20; тариф на правову допомогу (додаток №1); акт приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2021 року №8; рахунок на оплату від 07.04.2021 року №8; квитанцію від 07.04.2021 №ПН1977056 (а.с. 49-57). До того ж, суд першої інстанції зазначив, що у провадженні цього ж судді перебувало дві аналогічні (ідентичні) справи за позовом ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради про визнання бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зокрема справа №580/503/21 щодо розгляду відповідачем заяви (клопотання) позивача за вх. №879/02-20/020 від 29.12.2020 року та справа №580/506/21 щодо розгляду відповідачем заяви (клопотання) позивача за вх. №882/02-20/020 від 29.12.2020 року. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши аналіз положень ст. ст. 132, 134, 139 КАС України, прийшов до висновку про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням складності цієї справи та витраченим адвокатом часом на такі послуги, а відтак й про наявність підстав для її зменшення до 500,00 грн. з урахуванням часткового задоволення позовних вимог. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а. Матеріали справи свідчать, що Червонослобідською сільрадою подавалося до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого було зазначено, що Позивачем не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання такої допомоги із зазначенням конкретного часу, витраченого на конкретний вид правової допомоги. Крім іншого, у клопотанні було зауважено, що справа є типовою з усталеною судовою практикою щодо аналогічних правовідносин, а тому її складність є мінімальною. Окремо було зауважено, що у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває 13 аналогічних цій справі позовних заяв, в яких адвокатом є адвокат АО «Астрім» Карпець Ю.В. Крім того, підкреслено, що за правилом мовчазної згоди Позивач не позбавлений права замовити і виготовити технічну документацію без отримання відповідного рішення Відповідача. Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6). Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Щодо обґрунтованості витрат, наведених в акті приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2021 року №8 (далі - Акт) послуг з надання усної консультації з вивченням документів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підготовка позовної заяви належить до такої діяльності адвоката як складання процесуальних документів, до якої входить вивчення і консультація щодо спірних правовідносин. Отже, окреме виділення від підготовки позовної заяви таких послуг є необґрунтованим, позаяк останні є елементом підготовки позовної заяви, а тому такі витрати не можуть вважатися обґрунтованими. Поряд з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що аналіз змісту наданого ОСОБА_1 . Акту свідчить, що останній не містить зазначення кількості часу, витраченого адвокатом на підготовку позовної заяви та написання заяви про розподіл судових витрат. Викладене, у свою чергу, унеможливлює визначити обґрунтованість понесення Позивачем витрат в указаній частині. Таким чином, враховуючи категорію складності даної справи (малозначна) та відсутність детального опису наданої послуги і часу, витраченого адвокатом на виконання заявлених робіт щодо підготовки позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які Позивач просив компенсувати, не є обґрунтованим, співрозмірним та пропорційним до предмету спору, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, присудженню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Червонослобідської сільради підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн. Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 820/1719/18, від 29.01.2020 року у справі № 826/16707/18, від 17.08.2020 року у справі № 820/1683/18. Щодо аргументів Апелянта про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що позовні вимоги були задоволені частково, а відтак розподіл судових витрат здійснений пропорційно до задоволених позовних вимог помилково, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Як вбачається із змісту рішення суду, яке є предметом апеляційного перегляду в частині розподілу судових витрат, а також вірно підкреслено Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції підкреслив, що «… відповідач протиправної бездіяльності щодо саме не розгляду заяви (клопотання) позивача вх. №882/02-20/020 від 29.12.2020 не допустив, відповідно, позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду його заяви задоволенню не підлягає.». Отже, всупереч доводів ОСОБА_1 , позовні вимоги останнього Черкаським окружним адміністративним судом були задоволені частково. При цьому колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції щодо суті позовних вимог Позивачем в апеляційному порядку не оскаржується, на чому він неодноразово наголошує в апеляційній скарзі, що дає підстави стверджувати, що із судовим рішенням щодо суті спору останній погоджується. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відтак, оскільки позовні вимоги були задоволені частково, то, здійснюючи розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог (50%), Черкаський окружний адміністративний суд правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права та прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для присудження на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, у розмірі 454,00 грн. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у частині розподілу судових витрат - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено «23» червня 2021 року.