Постанова Велика Палата ВС № П/9901/171/20

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2021 року м. Київ Справа № 9901/171/20 Провадження № 11-393заі20 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Князєва В. С., судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П., за участю: секретаря судового засідання Яроша Д. В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_17, представниці відповідача - Русакової І. Г., розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 9901/171/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання рішення протиправним та нечинним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року (у складі колегії суддів Яковенка М. М., Данилевич Н. А., Дашутіна І. В., Шевцової Н. В., Шишова О. О.), УСТАНОВИЛА: Рух справи 1. 09 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після прийняття рішення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 03 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2018 року, яким було ухвалено передати на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відповідач повинен був вирішити це питання виключно в порядку дисциплінарного провадження, а не приймати рішення про звільнення. Позивач зазначив про незгоду з правовим обґрунтуванням спірного рішення, а також наголошував на пропуску відповідачем строку притягнення його до відповідальності, оскільки події, що стали підставою для такої відповідальності, мали місце в грудні 2001 року та червні 2005 року. На переконання позивача, прийняття відповідачем рішення про звільнення з посади на підставі пункту З частини шостої статті 126 Конституції України (за порушення присяги) відбулось у позапроцедурний спосіб, за відсутності належних правових підстав для його прийняття, з порушенням вимог частини третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) та без додержання процедури дисциплінарного провадження щодо суддів, визначених главами 4-6 Закону № 1798-VIII.

3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року позов залишено без задоволення.

4. Не погодившись із таким рішенням, позивач подав через Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, просить рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 листопада 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року та призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження. 6. 13 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій скаржник просив проводити судове засідання у справі за його апеляційною скаргою за участю та викликом сторін.

7. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2021 року справу № 9901/171/20 призначено до розгляду в судовому засіданні. 8. 28 грудня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 9. 07 травня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2021 року. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

10. Указом Президента України від 18 жовтня 1996 року № 973/96 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Голованіського районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років.

11. Постановою Верховної Ради України від 20 вересня 2001 року № 2738-ІІІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Голованівського районного суду Кіровоградської області безстроково. 12. 09 червня 2008 року до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) надійшло звернення народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 03 червня 2008 року щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області за порушення присяги.

13. Аналогічне звернення народних депутатів було скероване на адресу ВРЮ 01 липня 2008 року Головою Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Ківаловим С. В . У цих зверненнях йшлося про факти порушень, допущених суддею ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя, зловживання своїм службовим становищем, порушення присяги й обов`язків судді, вчинення дій, несумісних із званням судді.

14. Під час перевірки, проведеної членом ВРЮ Скотарьом А. М. на підставі доручення заступника Голови ВРЮ Шелеста М. А. від 18 серпня 2008 року № 134/0/4-08, встановлено, що до Голованівського районного суду Кіровоградської області 20 квітня 2005 року надійшла позовна заява ОСОБА_14 до Агрофірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» (далі - АФ ТОВ «Мир») про розірвання договору оренди землі. Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2005 року (суддя Конякін С. М.) позов ОСОБА_14 до АФ ТОВ «Мир» задоволено. Договір оренди землі, укладений 02 лютого 2001 року між ОСОБА_14 та АФ ТОВ «Мир», розірвано. При цьому, в матеріалах справи містилась копія свідоцтва про смерть ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15. ВРЮ ухвалила рішення від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області за порушення присяги. 16. 22 червня 2009 року ВРЮ за № 16/0/12-09 направлено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.

17. На засіданні Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя ухвалено рішення рекомендувати Верховній Раді України звільнити з посади суддю Голованівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_15 у зв`язку з порушенням ним присяги судді.

18. Постановою Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VІ ОСОБА_15 звільнено з посади судді у зв`язку з порушенням присяги, відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.

19. За результатом розгляду позову ОСОБА_15 про оскарження його звільнення постановою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року відмовлено у задоволенні позову.

20. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) заяву проти України. 21. 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою ОСОБА_15 № 12812/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя. Рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.

22. На підставі цього рішення позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року.

23. Постановою Верховного Суду України від 11 вересня 2017 року постанову Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд.

24. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2017 року справу прийнято до провадження.

25. З початком роботи Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_15 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалою якого від 10 січня 2018 року розгляд цієї справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.

26. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2018 року, позов ОСОБА_15 до Верховної Ради України, третя особа - ВРП, про визнання нечинною постанови та поновлення на посаді - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VІ «Про звільнення суддів» у частині звільнення ОСОБА_15 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області. Передано на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_15 до дисциплінарної відповідальності. У решті позову - відмовлено.

27. Рішенням ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

28. Вважаючи рішення ВРП протиправним, а свої права порушеними, ОСОБА_15 звернувся до суду з адміністративним позовом. Оцінка суду першої інстанції

29. Відмовляючи в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що оскаржуване рішення ВРП прийняла як орган, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. До 30 вересня 2016 року такими повноваженнями (стосовно суддів, обраних безстроково) була наділена Верховна Рада України. Фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття такого рішення, викладено в рішенні ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 та поданні від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09 щодо внесення до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги. Суд першої інстанції взяв до уваги, що рішення ВРП від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09, не було предметом судового розгляду, відтак воно є чинним. Відповідно обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення його з цієї посади (така підстава була передбачена пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України в попередній її редакції, чинній на дату прийняття вказаного рішення ВРЮ), є встановленими (компетентним органом - ВРЮ), а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) - обрано/застосовано.

30. Оцінюючи рішення ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 на його відповідність частині першій статті 57 Закону № 1798-VIII, суд першої інстанції дійшов висновку, що воно є вмотивованим та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України. Підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області за порушення присяги. Факт порушення ОСОБА_1 присяги в рішенні ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 та поданні від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09 доводиться на підставі того, що наявні обставини свідчать, що суддею ОСОБА_1 було створено видимість розгляду судових справ та здійснено фактично формальний їх розгляд, що не може вважатися належним здійсненням правосуддя. Тобто в цілому порушення, допущені ОСОБА_1 , порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

31. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про неможливість під час розгляду цієї справи надати окрему оцінку законності рішення ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 і надав оцінку виключно тому, чи була дотримана відповідачем при прийнятті спірного в цій справі рішення належна процедура.

32. Суд першої інстанції зауважив, що саме з прийняттям рішення від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 ВРЮ встановила факти, які свідчать про порушення суддею ОСОБА_15 присяги, та притягнула суддю до відповідальності, вирішивши звернутися до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, тому, за висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при подальшій реалізації вказаного рішення ВРЮ. За висновками суду першої інстанції, оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на ОСОБА_1 рішенням ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 стягнення, а тому рішення відповідача від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а за своєю суттю таке рішення є кадровим. Суд першої інстанції зауважив, що у спірних правовідносинах вид дисциплінарної відповідальності визначений рішенням ВРЮ, а ВРП лише реалізовано зазначене рішення. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

33. Скаржник вважає рішення ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 необґрунтованим та протиправним. ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2018 року, відповідач повинен був провести повторний розгляд новоутвореним органом (ВРП) питання щодо наявності підстав для притягнення скаржника до відповідальності, а не приймати рішення про звільнення судді. На переконання скаржника, при розгляді рішення ВРЮ № 398/0/15-09 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, ВРП у першу чергу не виконала вимоги суду щодо перевірки наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, що, в свою чергу, призвело до хибного висновку про незастосування строку притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, яке фактично застосовано ВРП.

34. Скаржник вважає, що ВРП залишила поза увагою те, що при прийнятті рішення ВРЮ була порушена процедура, оскільки засідання ВРЮ було проведено при відсутності скаржника та без встановлення причин його неявки. Водночас такі порушення стали причиною для постановлення ВРП 16 квітня 2019 року рішення про поновлення ОСОБА_16 на посаді судді Київського апеляційного адміністративного суду.

35. ОСОБА_1 зауважує, що в основу рішення про його звільнення ВРП поклала досліджені ВРЮ обставини щодо ухвалення під його головуванням рішень від 28 грудня 2001 року та 20 травня 2005 року, однак відповідач відповідно до Закону № 1798-VIII не має права надавати правову оцінку рішенням суду.

36. Також скаржник зауважує, що відповідач не врахував особливості перегляду рішення ВРЮ від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09 щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення з посади судді за порушення присяги, яке було скасоване судом з урахуванням висновків ЄСПЛ щодо допущення порушень ВРЮ при розгляді цієї справи.

37. Окрім цього, ОСОБА_15 зазначає, що з огляду на прийняття за наслідками розгляду подання про звільнення позивача з посади судді відповідного рішення Верховною Радою України, ВРП не мала визначених законом підстав та повноважень для розгляду такого подання, оскільки уповноважена ухвалювати рішення про звільнення з посади діючого судді. Водночас скасування постанови Верховної Ради України про звільнення скаржника з посади судді не має наслідком автоматичне набуття ним статусу судді в розумінні статті 52 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та зайняття попередньої посади. ВРП мала надати оцінку цим фактам та визначити, чи мала вона повноваження на звільнення з огляду на пункт 4 частини першої статті 131 Конституції України, статті 55, 56 Закону № 1798-VIII.

38. В апеляційній скарзі звернуто увагу на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги висновки ЄСПЛ у справі «Куликов та інші проти України», у якому зазначено що «…провадження у ВРЮ […] характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості». Скаржник вважає, що його повторно піддано дисциплінарному провадженню у виді звільнення, незважаючи на встановлені ЄСПЛ порушення, з тих самих підстав, за аналогічних обставин, що підриває довіру до ефективності такого способу поновлення порушених прав, як відновлення національного провадження.

39. Окрім цього, скаржник зауважує, що підставою для застосування щодо нього дисциплінарного стягнення та прийняття рішення про звільнення з посади судді стали рішення, постановлені в 2001 та 2005 роках, водночас застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відбулося в червні 2020 року. Скаржник вказує, що на час повторного застосування ВРП до нього дисциплінарного стягнення діяв присічний трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з дня вчинення проступку, який відповідач у силу статті 58 Конституції України повинен був застосувати. Скаржник вважає, що дисциплінарне стягнення до нього застосовано після спливу передбаченого законом строку, однак рішення відповідача не містить відповідних мотивів.

40. Також скаржник вважає необхідним перегляд Великою Палатою Верховного Суду своєї позиції, викладеної в постанові від 25 червня 2020 року у справі № 9901/103/19. Позиція ВРП щодо апеляційної скарги

41. ВРП вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно встановлено і досліджено всі обставини цієї справи та прийнято законне, обґрунтоване рішення. ВРП вважає безпідставною апеляційну скаргу ОСОБА_1 та такою, що не спростовує і не ставить під сумнів висновки, викладені в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року.

42. У відзиві зазначено, що ВРП, дотримуючись принципу обов`язковості виконання судового рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2018 року, здійснено перевірку наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до відповідальності. Водночас відповідач звертає увагу на те, що рішення ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09, яким встановлено факти порушення суддею ОСОБА_1 вимог законодавства при здійсненні правосуддя та кваліфіковано такі порушення як порушення присяги судді, не було предметом судового розгляду, ніким не скасовано та наразі є чинним. Разом з тим, відповідач зауважує, що скаржник в апеляційній скарзі наводить недостовірні дані про скасування судом подання ВРЮ від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09, оскільки таке подання, як і рішення ВРЮ, не було предметом судового перегляду та ніким не скасовувалось.

43. Водночас відповідач зауважує, що у своїй сукупності порушення, допущені суддею ОСОБА_1 , свідчать про порушення ним присяги в розумінні частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 22/98-ВР) у відповідній редакції (суддя вчинив дії, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів) і були підставою для звільнення судді з посади, що на сьогодні відповідає істотному дисциплінарному проступку відповідно до пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII. Відповідач зауважує, що, здійснюючи захід індивідуального характеру та відновлюючи встановлені судом порушення порядку розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, ВРП дійшла висновку, що факт порушення ним присяги судді підтвердився.

44. Відповідач звертає увагу на те, що ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено підстав, визначених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII для скасування рішення ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20. Водночас оскаржуване рішення прийняте повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

45. Відповідач зазначає, що ним повністю дотримано процедури розгляду матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді. Обґрунтовує це тим, що у зв`язку зі скасуванням Постанови Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VI станом на дату набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII)подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 залишилося без реалізації. Оскільки після 30 вересня 2016 року правом ухвалювати рішення про звільнення судді наділено лише ВРП, остання правомірно розглянула матеріали щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 14 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1798-VIII та ухвалила рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

46. Щодо строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідач зауважує, що саме з прийняттям рішення ВРЮ від 11 червня 2009 року обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення його з посади, є встановленими, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя - обраним/застосованим. Також відповідач звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі та за своєю суттю є кадровим. Позиція Великої Палати Верховного Суду Релевантні джерела права

47. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

48. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у вказаній редакції) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

49. Це повноваження ВРЮ конкретизувалося положеннями статей 31, 32 Закону № 22/98-ВР, які регулювали розгляд питання про звільнення судді за загальними та особливими обставинами відповідно.

50. Статтею 32 Закону № 22/98-ВР визначено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п`ятої статті 126 Конституції України, ВРЮ розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Запрошення судді, справа якого розглядається, є обов`язковим.

51. Рішення щодо внесення ВРЮ подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4 і 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України приймається не менш як двома третинами голосів членів ВРЮ, які взяли участь у засіданні, а у випадках, передбачених у пункті 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України, - більшістю голосів членів від конституційного складу ВРЮ.

52. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 15 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2862-XII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

53. Наведені норми матеріального права встановлювали повноваження ВРЮ щодо внесення за власною ініціативою подання про звільнення суддів з посади за порушення суддею присяги до органу, який їх призначив або обрав, і розгляду за власною ініціативою питання про звільнення суддів з цієї підстави, що відповідало положенням статті 131 Конституції України.

54. Водночас на момент розгляду ВРП питання щодо судді ОСОБА_1 уже були чинні закони України № 1401-VIII та № 1402-VIII.

55. Зокрема, Законом № 1401-VIII внесено зміни до статті 131 Конституції України, якою визначалося, що ухвалення рішення про звільнення судді з посади віднесено до повноважень ВРП.

56. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом № 1402-VIII.

57. Згідно зі статтею 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

58. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

59. Частиною другою статті 112 Закону № 1402-VIII визначено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

60. Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання. Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

61. Частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII встановлено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

62. Згідно з частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

63. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

64. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

65. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається

66. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, та доводи, наведені в апеляційній скарзі й у відзиві на неї, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

67. Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що суддя звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, якщо до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України.

68. Водночас після визнання протиправною та скасування Постанови Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VІ рішення ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 не було реалізоване та залишилось чинним.

69. Отже, можна зробити висновок про те, що в разі визнання судом незаконним рішення/дій, прийнятого/вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді чи ні (порушення вимог закону, зокрема процедури, можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання - розглянутим.

70. Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 9901/224/20.

71. У контексті обставин справи, яка розглядається, це означає, що визнання незаконною і скасування судом Постанови № 2316-VІ зумовило відновлення стадії розгляду подання, внесеного ВРЮ відповідно до її рішення від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09, а тому відповідне рішення ВРЮ не може вважатись реалізованим.

72. Оскільки після скасування Постанови Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VІ подання ВРЮ від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09 не було реалізоване та залишилось чинним, то ВРП, яка наділена правом звільняти суддів відповідно до наведених вище норм законодавства, правомірно розглянула вказане подання ВРЮ.

73. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 ВРП прийняла як орган, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

74. Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття оспорюваного рішення, викладено в рішенні ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 та поданні від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09 щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги. Відповідно обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення його із цієї посади (така підстава була передбачена пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України в попередній її редакції, чинній на дату прийняття вказаного рішення ВРЮ), є встановленими (компетентним органом - ВРЮ), а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) - обрано/застосовано.

75. Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення ВРП, воно містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла такого висновку.

76. Підставою для звільнення скаржника з посади судді слугувало рішення ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області за порушення присяги.

77. Факт порушення ОСОБА_1 присяги в рішенні ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 та поданні від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09 доводиться на підставі того, що наявні обставини свідчать, що суддею ОСОБА_1 було створено видимість розгляду судових справ та здійснено фактично формальний їх розгляд, що не може вважатися належним здійсненням правосуддя. Тобто, в цілому порушення, допущені ОСОБА_1 , порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

78. Кожний із зазначених фактів досліджено ВРЮ у своєму рішенні та поданні, а також в оспорюваному рішенні ВРП, прийнятому за наслідком розгляду відповідного подання.

79. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі та в межах визначених Конституцією та законами України повноважень.

80. Щодо доводів скаржника про неврахування ВРП процедурних порушень при прийнятті рішення ВРЮ, то Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що законність рішення ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 не є предметом оцінки в межах цієї справи.

81. Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи скаржника про неврахування відповідачем висновків ЄСПЛ, викладених у рішенні у справі «Куликов та інші проти України», оскільки констатовані ЄСПЛ порушення не спростовують встановлених щодо заявника проступків. Водночас ані рішення ВРЮ, ані її подання не були предметом судового контролю.

82. Щодо доводів скаржника про порушення строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

83. На момент вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які ВРЮ у своєму рішенні від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 розцінила як порушення суддею присяги, норми законів України № 2862-XII та № 22/98-ВР не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

84. Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) було внесено зміни до Закону № 22/98-ВР, які набрали чинності з 27 лютого 2015 року, та викладено Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) у новій редакції, що набрала чинності з 28 березня 2015 року.

85. Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

86. Згідно із частиною четвертою статті 96 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

87. Отже, після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має право вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, у тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону, тобто не пізніше трьох років з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

88. При цьому запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.

89. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № П/800/310/17, від 05 квітня 2018 року у справі № 800/523/17, від 21 червня 2018 року у справах № 11-272сап18 та № 11-78сап18, від 01 листопада 2018 року у справі № 800/493/15 (П/9901/311/18), від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18, від 14 травня 2020 року у справі № 9901/187/19, від 25 червня 2020 року у справі № 9901/103/19.

90. Як слідує з матеріалів справи, дії, з якими ВРП пов`язувала підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді, були вчинені ним у 2001 та 2005 роках. Водночас, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення при зазначенні дати вчинення суддею дій, з якими відповідач пов`язував підстави для звільнення, допустився технічної помилки, яка спростовується загальним змістом рішення.

91. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ВРЮ, прийнявши рішення від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09, діяла в межах визначеного законом строку. Саме з прийняттям рішення від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 ВРЮ встановила факти, які свідчать про порушення скаржником присяги, та притягнула суддю до відповідальності, вирішивши звернутися до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України,відтак строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при подальшій реалізації вказаного рішення ВРЮ.

92. З прийняттям Закону № 1401-VIII та Закону № 1402-VIII відповідальність за дії, з якими ВРЮ пов`язувала внесення подання про звільнення скаржника, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились, оскільки не було пом`якшено або скасовано відповідальність за вчинений суддею ОСОБА_1 дисциплінарний проступок.

93. Так, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

94. Відповідно до пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний факт допущення суддею грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

95. На підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

96. Оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на скаржника рішенням ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 стягнення, а тому оскаржуване рішення відповідача не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а за своєю суттю таке рішення є кадровим.

97. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII не встановлено строків для прийняття рішення ВРП та не передбачено застосування строків при розгляді подання відповідного органу про звільнення судді з посади.

98. Така правова позиція відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 9901/103/19.

99. Застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про порушення суддею присяги, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не встановлює порушення або відсутність порушень ОСОБА_1 присяги судді.

100. Як слідує з матеріалів справи, зокрема витягу з протоколу № 47 засідання ВРП від 16 червня 2020 року, у засіданні ВРП брали участь 15 її членів, тобто більшість від її складу; «за» звільнення позивача проголосували 15 членів ВРП, «проти» -

0. Рішення ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 ухвалено повноважним складом цього органу та підписано всіма його членами, які брали участь у його ухваленні, воно достатньо вмотивоване та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.

101. Щодо доводів скаржника про необхідність перегляду висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 9901/103/19, суд апеляційної інстанції вважає їх релевантними та застосовними до спірних правовідносин.

102. Щодо інших доводів скаржника Велика Палата Верховного Суду вважає їх недоречними та, керуючись практикою Європейського суду з прав людини (параграф 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»), вважає, що обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

103. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року задоволенню не підлягає. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

104. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

105. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

106. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач Т. О. Анцупова Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима В. В. Пророк Ж. М. Єленіна Л. І. Рогач О. С. Золотніков В. М. Сімоненко Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач Г. Р. Крет С. П. Штелик Відповідно до частини третьої статті 355 КАС України постанова оформлена суддею Князєвим В. С.