Постанова Рівненський апеляційний суд № 572/1701/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2021 року м. Рівне Справа № 572/1701/20 Провадження № 22-ц/4815/769/21 Головуючий у Сарненському районному суді Рівненської області: суддя Рижий О.А. Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції: 12 год. 04 хв. 03 березня 2021 року в м. Сарни Рівненської області Дати складення повного тексту рішення не зазначено Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в с т а н о в и в : У грудні 2020 року в суд звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Мотивуючи свої вимоги, зазначала, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак притаманні подружжю відносини сторони не підтримують, вони разом не проживають, адже відповідач залишив сім`ю. Стверджувала, що останній не бажає виконувати свого обов`язку по утриманню дитини, хоча зобов`язаний це робити, а також має надавати допомогу й дружині. З наведених спонукань просила стягнути на свою користь з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подання позову до повноліття дитини. Також просила стягнути на свою користь ОСОБА_1 аліменти на себе, як дружину з якою проживає дитинна до трьох років, у розмірі 2 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення трьох років ОСОБА_3 , а саме до 10 лютого 2023 року. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти як на дружину з якою проживає дитина до трьох років у розмірі 2 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду до досягнення трьох років сином ОСОБА_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 840,80 гривень судового збору. На рішення суду в частині задоволеної позовної вимоги щодо утримання дружини до досягнення дитиною трьох років відповідачем подано апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. На її обґрунтування зазначав, що суд в мотивувальній частині рішення не зазначив мотивів прийняття рішення про стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною 3-х років в сумі 2 000 гривень. При прийняття рішення в цій частині суд не з`ясував можливості у відповідача сплачувати такі аліменти. Стверджував, що працює викладачем в Вищому професійному училищі №22 в м. Сарни, середній розмір його заробітної плати становить 8702,29 гривень, тоді як розмір стягнутих аліментів складає 48% доходу. Зазначав, що залишок цих коштів є недостатнім для задоволення його потреб, оскільки лише на харчування відповідач витрачає близько 4 000 гривень в місяць. При цьому, останній винаймає житло в м. Сарни, за що платить 3 000 гривень, а також 3 500 за комунальними платежами в місяць. Також несе витрати: на стільниковий зв`язок - 100 гривень; лікування хронічних захворювань - 800-1200 гривень; засоби особистої гігієни та побутової хімії - 600 гривень. Крім того, відповідач навчається у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна" за контрактом, а вартість навчання становить 13 650 гривень на рік. На покриття цих витрат заробітної плати не вистачає, а тому йому допомагають їх сплачувати батьки. Інших доходів не має та не може сплачувати аліменти в розмірі, визначеному судом першої інстанції. З викладених підстав просив змінити оскаржуване рішення в частині суми стягнення з відповідача щомісячно аліментів на утримання позивачки до досягненню дитиною трьох років з 2 000 гривень на 500 гривень. У поданому відзиві позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін. На її переконання, наведені відповідачем обставини, які не дозволяють сплачувати аліменти в бажаному розмірі не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначала, що сума аліментів на її утримання близька до прожиткового мінімуму на одну особу на 2020 рік, а тому цей розмір повністю обґрунтований. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови,що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.ч. 1-4 ст. 75 СК України). Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу (ч.ч.1,2 ст. 76 СК України). Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років (ч.ч. 1, 2 ст. 84 СК України). Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначається з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин,що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 СК України). Як з`ясовано судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2019 року, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю. Спірні відносини виникли через те, що сторони перестали спільно проживати, з огляду на що відповідач припинив дбати про матеріальне забезпечення сім`ї, малолітньої дитини та дружини, яка має право на утримання себе відповідачем до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Посилання в апеляційні скарзі на ті обставини, що відповідачу не вистачатиме на себе частини заробітної плати, яка лишатиметься після відрахувань на стягнені судом аліменти, не може спонукати до зменшення визначеного розміру аліментів на утримання дружини, адже вона на даний час не працює, здійснює догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку, знаходиться у тяжкому матеріальному становищі. Істотних обставин, які б могли унеможливити виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків належним чином, відсутні, оскільки відповідач є працездатним і не має інших осіб, які перебувають на його утриманні. Зазначене дає можливість відповідачу повною мірою та належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов`язання, а саме сплачувати аліменти на дитину та утримання позивача - матері дитини до досягнення дитиною трьох років. Визначений розмір аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку відповідає обставинам справи та матеріальному становищу відповідача. Цей розмір є справедливим, виваженим і розумним та відповідає інтересам та потребам матері. На переконання колегії суддів, за виниклих спірних правовідносин підлягають першочерговому забезпеченню потреби та інтереси саме дитини та її матері, а будь-які інші інтереси відповідача не повинні переважати над цим обов`язком. Очевидно, що 500 гривень аліментів щомісяця на дружину не забезпечить належного її утримання та не компенсує втрату можливостей повноцінно себе реалізовувати у кар`єрному зростанні чи громадському житті. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на законність ухваленого судового рішення не впливають, вони були предметом дослідження під час розгляду справи у суді попередньої інстанції та направлені виключно на переоцінку доказів. Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, відповідач не надав, а апеляційним судом здобуто не було. Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі № 63566/00 "Проніна проти України § 23). Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003). Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Судовий збір, що понесений відповідачем при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на його ж рахунок. Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В.Боймиструк Н.М.Ковальчук