Постанова 4855 № 620/5698/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5698/20 Головуючий у І інстанції - Клопот С.Л. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Кондраток А.В., представника позивача Кірюшкіна В.Л., представник відповідача 2 Шабатіної І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 29.09.2020 № 213540 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що транспортний засіб Volvo з напівпричепом, хоча і належить на праві власності позивачу, проте на підставі договору оренди використовується ТОВ «ОРІОН ЛОГІСТИК», що підтверджується товарно-транспортною накладною № 153722 від 13.08.2020, тому вважає, що він не має відповідати за перенавантаження цього транспортного засобу. Крім того, позивач наголошує, що чинним законодавством не передбачено видачу дозволу на перевезення подільного вантажу та посилається на відсутність встановленої центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики проведення зважування сипучих вантажів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021у задоволені адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, щоу складеному акті інспектором Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Руцинським О.А. обґрунтовано було встановлено навантаження на одиночну вісь транспортного засобу у 12, 28 т. при нормативно допустимому - 11 т., що спричинило перевищення вагових параметрів на 11, 64%, тому, з огляду на відсутність належних доказів використання транспортного засобу Товариством, до відповідальності має притягуватись власник. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема неправильне тлумачення закону та незастосування закону, який підлягав застосуванню, а також ненадання оцінки всім аргументам, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені в позові. Крім того, апелянт зазначає про відсутність підпису оператора вагового комплексу у складеній інспектором Управління довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу заперечували проти її доводів, вказуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні, в той же час, представник відповідача 2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін. Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 16.08.2020, уповноваженими особами Управління Уктрансбезпеки в Одеській області, на автодорозі Р-03, під`їзд до М-28, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу Volvo, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , за результатами якої видано чек від 16.08.2020 року, на підставі якого і було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.08.2020 року № 028556 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.08.2020 року № 0001707. Так, при проходженні габаритно-вагового контролю співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Одеській області було встановлено, що навантаження на одиночну вісь транспортного засобу складає 12,28 тон при нормативно допустимих 11 тонах, що свідчить про перевищення вагових параметрів навантаження на одиночну вісь на 11,64%. На підставі вказаних документів було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 16.08.2020 року, згідно якого за перевищення нормативних параметрів позивач повинен сплатити кошти в сумі 585,63 євро. 01.09.2020 року на адресу позивача було направлено повідомлення від 31.08.2020 року № 65954/41/24-20 про запрошення позивача на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на 29.09.2020 року з 10.00 год. до 11.00 год. в приміщенні Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, що підтверджується копією повідомлення та фіскального чека. Вказане відправлення було вручене позивачу 03.09.2020 року, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти за номером трекінгу (а.с. 109). За результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.09.2020 року № 213540, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн., відповідно до абз.15 ч.1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказану постанову направлено позивачу супровідним листом від 29.09.2020 року № 75248/41/24-20, проте, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, щовідповідач як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно п.п. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (п.п. 15, 27 п. 5 Положення № 103). Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування. Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Згідно п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. В силу вимог п. 3, абз.4 п. 4 Правил № 30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Частинами 1, 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 № 2344-III(далі - Закон № 2344-III)передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги позивачем наголошено, що останній не може бути притягнутий до відповідальності, оскільки перевезення здійснювалось не ним, а Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ЛОГІСТИК», що підтверджується товарно-транспортною накладною. З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. Колегія суддів звертає увагу, що окрім товарно - транспортної накладної матеріали справи не містять документів, які б підтверджували факт використання транспортного засобу, належного позивачеві, іншим перевізником. Разом з тим, згідно норм ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Відповідно до абз. 4 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або у документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Втім, тимчасового реєстраційного талону або договору найму позивачем не було надано ані відповідачу, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в той час, як згідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів транспортний засіб Volvo, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 ,є власністю та використовується ФОП ОСОБА_1 . У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879). Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку № 879). Згідно з п.п. 4, 6 Порядку № 879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. З матеріалів справи слідує, що габаритно-ваговий контроль було здійснено за допомогою приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі030Т-AS2-PWIA, заводський № 415, відповідність якого вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 підтверджується копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П433874705820, чинного до 22.04.2021 (а.с. 105). Отже, станом на дату проведення зважування спірного транспортного засобу (16.08.2020) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації. Посилання апелянта на той факт, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не є допустимим доказом у справі в розумінні положень ст. 74 КАС України (останній не підписаний оператором вагового комплексу), колегія суддів не може брати до уваги, адже в силу приписів ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, в той час як дана підстава не була предметом позову ФОП ОСОБА_1 . Крім того, згідно п. 16 Порядку № 879, габаритно - ваговий контроль проводиться двома особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно - вагового контролю, будь-яких зауважень щодо процедури зважування жодним із вищевказаних осіб висловлено не було. Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). В силу ст. 34 Закону № 2344-IIIавтомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Згідно з абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-IIIза порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до п.п. 25-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Як наголошувалось вище, позивачу, на адресу, вказану у позові та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було направлено повідомлення від 31.08.2020 року № 65954/41/24-20 про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що підтверджується копією фіскального чека. Вказане повідомлення було вручене позивачу 03.09.2020 року (а.с. 108-109). Таким чином, відповідач здійснив передбачені Порядком № 1567 дії для належного повідомленні позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, позивач на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 29.09.2020 року до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не з`явився, клопотань щодо ознайомлення з матеріалами проведено перевірки та результатами вагового контролю та пояснень не надав. Відповідно до приписів Порядку № 1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. Враховуючи викладене, відповідачем дотримано вимоги Порядку № 1567 при розгляді справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт. Щодо посилання позивача на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, то суд зазначає, що оскільки за змістом ст.ст. 4 і 29 Закону № 3353-XII, ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, отже, нимправомірно складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та в подальшому винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасуванням п. 19 Порядку № 879, який до 08.09.2017 року передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 року у справі № 820/1420/17. Необґрунтованими також є посилання позивача, що Товариством здійснювалось перевезення подільного вантажу, а тому під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу, з огляду на те, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження транспортного засобу, в даному випадку, на одиничну вісь транспортного засобу більше 11 т та більше повної маси 40 т. Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля. Так, ані чинним законодавством України, ані жодними міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів. Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. При цьому, суд звертає увагу, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися). Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним тощо. Щодо решти аргументів сторін, слід зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженогорішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Постанова в повному обсязі складена і підписана 22.06.2021 року. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк