Постанова 4854 № 540/3904/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3904/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фермерського господарства «ЯЛОКК» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом фермерського господарства «ЯЛОКК» до в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Пархоменко Тетяни, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А : 04 грудня 2020 року ФГ «ЯЛОКК» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить: визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 171803 від 17.11.2020. В обґрунтування позовних вимог ФГ «ЯЛОКК» вказує на неправомірність дій посадових осіб відповідача при здійсненні габаритно-вагового контролю та оформлення його результатів, оскільки інформація про вагові параметри транспортного засобу зазначається в Акті лише на підставі документа автоматично сформованого відповідним ваговим обладнанням за результатами зважування (чек або талон та ін), який не надавався водію під час перевірки. Акт не може бути допустимим доказом фактичної ваги транспортного засобу позивача, оскільки є похідним від результатів зважування. Крім того, позивач зауважує, що в Акті не зазначено про перевезення саме сипучого вантажу (насіння соняшника), яке є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху та не дає, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень на одну з осей. Вважаючи безпідставним висновок про перевищення вагових параметрів, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до відмітки канцелярії суду відзив Державної служби України з безпеки на транспорті на позовну заяву надійшов 24.02.2021, тобто після спливу п`ятнадцятиденного строку визначеного ухвалою від 23.12.2020 більше, ніж на місяць. Таким чином, оскільки відзив на позов є заявою по суті справи і потребує наведення поважності причин пропуску встановленого строку для подання останнього, суд не взяв його до уваги при вирішенні справи по суті. Отже, керівництво Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не скористався правом подання відзиву на позовну заяву у строки, зазначені в ухвалі від 23.12.2020. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в задоволенні позову ФГ «ЯЛОКК» відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, апелянт щодо наявності підстав для задоволення його позовних вимог наводить доводи, що викладені в позовній заяві по даній справі. Крім того, вказує, що не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, в якого не проведена періодична повірка (метрологічна атестація), а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФГ «ЯЛОКК» задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. 28.09.2019 ОСОБА_1 (водій), керуючи транспортним засобом, який належить фермерському господарству "ЯЛОКК", марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з н/причепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював перевезення насіння соняшника автодорогою М-14 Одесса-Мелітополь-Новоазовськ 203 км+500 м. На підставі направлення на перевірку від 28.09.2020 № 001419 посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Херсонській області проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в рамках якої здійснений ваговий контроль вищезазначеного транспортного засобу. За результатами зважування автомобіля марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 41,95 т (нормативно допустима 44 т), навантаження на першу вісь - 7,0 т (нормативно допустиме 11 т), навантаження на другу вісь - 12,55 т. Навантаження на строєну вісь (з третьої по п`яту) - 22,40 т (нормативно допустиме для контейнеровозів 24,0 т), Підтвердженням вказаних обставин слугує акт №040407 від 28.09.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідка №024401 від 28.09.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.13-14). Під час перевірки співробітниками управління Укртрансбезпеки в Херсонській області складений акт від 28.09.2020 № 225534 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксоване порушення водієм ОСОБА_1 п. 22.5 Розділу 22 постанови Кабміну України від 01.01.2001 № 1306, а саме, перевищення навантаження на одиночну вісь (12,55 т) під час перевезення вантажу (насіння соняшника) (а.с. 12). 14.01.2020 в.о. заступником начальника управління Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсонській області Пархоменко Тетяною винесена постанова № 171803 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн за порушення ФГ "Ялокк" абз.15 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с. 10). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що в даному випадку еквівалентно 220 кг на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на одиночну вісь становить більше 2% (1,55 т). Водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Під час рейдової перевірки водію транспортного засобу надавалася довідка від 28.09.2020 № 024401 із зазначенням результатів здійснення габаритно-вагового контролю, що не заперечується позивачем у позовній заяві. Документ про, який позивач зазначає (чек, талон),що на його думку повинен бути сформований в автоматичному порядку в результаті здійснення зважування не передбачений нормами чинного законодавства. Факт ненадання водію під час зважування документів про технічне обладнання та чек/талон про результати зважування не заперечує його наявність та не спростовує факт виявленого перевищення позивачем законодавчо встановлених вагових параметрів. Враховуючи наведене, оскаржувана постанова є правомірною. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344-III). Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Згідно частини 1 та 4 статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Згідно із статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-IV «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. За приписами пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Зі змісту пункту 3 Правил №30 випливає, що транспортний засіб вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, у тому числі навантаження на одиночну вісь. Згідно з пунктом 4 Правил №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. За приписами абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведених норм слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли, зокрема, навантаження на одиночну вісь перевищує 11 т. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. При цьому, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Згідно з пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Матеріалами справи підтверджено, що в ході перевірки транспортного засобу DAF НОМЕР_1 із напівпричіпом KRONE ( НОМЕР_3 ), власником якого є ФГ "ЯЛОКК", встановлене перевищення нормативних вагових параметрів, про що складений акт від 28.09.2020 № 040407 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 024401. Доводи апелянта, що вказані документи не є доказами фактичної ваги ТЗ позивача, оскільки є похідними від результатів зважування, судова колегія відхиляє з огляду на таке. У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати. Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема: - видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); - складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю. Зазначені норми чітко визначають, які документи слід скласти відповідачу та надати водієві за результатами здійснення зважування відповідного ТЗ, а отже саме їх слід враховувати в якості доказів здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів. Слід враховувати, що пунктом 12 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. В поданій апеляційній скарзі апелянт перераховує п. 12,13 Порядку № 879, проте жодним чином не вказує, що зважування відбулося вагами, які перебували у несправному стані. При цьому, відповідачем надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №895/М (чинного до 15.05.2021) про повірку ваг автомобільних тензометричних поосьового зважування САВПВ-20 зав №0001, яке підтверджує, що даний засіб вимірювальної техніки відповідає законодавчо встановленим вимогам (а.с. 66) Судова колегія з метою встановлення фактичних обставин справи вважає за можливе врахувати наданий доказ. Крім того, належним є зазначити, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт відсутні будь-які зауваження водія, в тому числі, щодо неналежного облаштування відповідного стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю, або відсутності на ньому доказів проведення періодичної повірки (метрологічної атестації) відповідного вимірювального пристрою (вагів), що також враховується колегією суддів. Щодо посилання апелянта, що існуюча методика зважування не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно, на час виникнення спірних правовідносин методика про яку йдеться мова у підпункті 2 пункту 2 Порядку № 879, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології затверджена не була. Однак, відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16. За змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю наразі віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач. Отже, відповідачем правомірно складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та, в подальшому, винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу. Даний висновок кореспондується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною ним у постанові від 09.08.2019 у справі № 817/1051/16. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасуванням пункту 19 Порядку № 879, який до 08.09.2017 передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. Доводи апелянта про те, що вантаж, який перевозився (насіння соняшника ) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху (як свідчення помилковості результатів зважування), судова колегія також не приймає до уваги, як підставу для скасування оскаржуваної постанови. Пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Судова колегія звертає увагу, що переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами. Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. За таких умов, перевезення сипучого вантажу не виключає відповідальності за виявлені порушення Враховуючи підтвердження факту перевищення навантаження на одиночну вісь (12,55 т) під час перевезення позивачем вантажу (насіння соняшника), замість допустимої 11 т, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно винесено постанову № 171803 від 17.11.2020 про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 17 000 грн. за порушення законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Судова колегія зазначає, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 23 грудня 2020 року. Тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу фермерського господарства «ЯЛОКК» залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко