Постанова 4818 № 638/8554/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «14» червня 2021 року м. Харків справа № 638/8554/19 провадження № 22ц/818/2952/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М. за участю секретаря Дмитренко А.Ю. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Харківська обласна прокуратура розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року в складі судді Штих Т.В. в с т а н о в и в: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, який в подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що у червні 2017 року він звернувся до прокуратури із заявою про вчинення прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Морозом А.О. кримінальних правопорушень. Зазначив, що відповідач протягом 24 годин не вніс відомості про заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тому він змушений був звернутися до суду. Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2017 року зобов`язано уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 24 жовтня 2017 року прокуратурою Харківської області внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 4201722000000156. Вказав, що при здійсненні досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні службовими особами прокуратури Харківської області неодноразово, а саме 20 грудня 2017 року, 20 листопада 2018 року, 20 лютого 2019 року приймались незаконні постанови про його закриття, які в подальшому скасовувались ухвалами слідчих суддів із зазначенням конкретних недоліків досудового розслідування. Проте, слідчими дії на виконання судових рішень не проводились, недоліки досудового розслідування не усувались. Зазначив, що досудове розслідування здійснюється неефективно протягом тривалого періоду часу, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди. Вказав, що він вимушений докладати додаткових зусиль для поновлення свого права на розгляд заяви, неодноразово звертатися до суду за захистом своїх прав. З вини відповідача його права не поновлено, порушення закону не припинено, досудове розслідування проводиться неналежним чином через систематичну бездіяльність слідчих. Він позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону, порушено його психологічний добробут. У зв`язку з необхідністю витрачати час на звернення до суду він позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, не може продовжувати активне життя, відчуває несправедливість та вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через навмисну незаконну тривалу бездіяльність він був незаконно позбавлений права на доступ до правосуддя. Просив захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної йому неправомірною тривалою бездіяльністю слідчих відповідача при імітації розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000001156, та стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 267 817,00 грн, завданої тривалою бездіяльністю слідчих відповідача. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року, у якому ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2021 року виправлено описку, позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково; стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000,00 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом списання цих сум, з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду; судові витрати покладено на рахунок держави; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції не взяв до уваги висновки Верховного Суду у аналогічних справах. Оскарження позивачем процесуальних рішень слідчого є реалізацією його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства, і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних дій, рішень чи бездіяльності. Зобов`язання слідчим суддею внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та скасування постанов про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій слідчого, прокурора та завдання позивачу моральної шкоди, враховуючи, що його права та інтереси поновлені ухвалами слідчих суддів. Ухвалення позитивних рішень слідчим суддею за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 є достатньою сатисфакцією. Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. 16 квітня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга необгрунтованою. При цьому ОСОБА_1 акцентував увагу на постанови Верховного Суду, останню з яких ухвалено 02 грудня 2020 року щодо відсутності підстав для відмови в задоволенні позову. Зокрема, в них вказано, що підставою для відшкодування шкоди є факт систематичного прийняття слідчими відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин способом, який вочевидь для нього свідчить ігнорування його доводів про протиправну бездіяльність слідчого відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині змінити. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що бездіяльність відповідача, встановлена судовими рішеннями слідчих суддів, подальша необхідність звернення ОСОБА_1 до суду як особи, постраждалої від кримінального правопорушення, для усунення перешкод у доступі до правосуддя, призвели до страждань позивача, що є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди шляхом стягнення коштів з Державної казначейської служби України. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 жовтня 2017 року прокуратурою Харківської області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000001156 на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2017 року, якою зобов`язано компетентних осіб прокуратури Харківської області внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 06 червня 2017 року щодо неправомірних дій з боку процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12012220480000010 від 21 листопада 2012 року прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Мороз А.О. (а. с. 37, 41, 42-47). 20 грудня 2017 року постановою слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури Харківської області Горгуля Д.В. зазначене кримінальне провадження закрито у зв`язку з встановленням відсутності події кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 367, частиною 2 статті 382 КК України (а. с. 34-36). Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури Харківської області Горгуля Д.В. від 20 грудня 2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000001156 від 24 жовтня 2017 року скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто слідчому для продовження досудового розслідування (а. с. 27-31, 32-33). Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 травня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого Горгуля Д.В. від здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000001156 від 24 жовтня 2017 року. Подальше проведення досудового розслідування доручено старшому слідчому другого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горідько В.А. (а. с. 15, 25, 26-27). Старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горідьком В.А. 20 листопада 2018 року прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 42017220000001156 внаслідок відсутності подій кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 367, частиною 2 статті 382 КК України (а. с. 20-24). Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено; постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горідька В.А. від 20 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017220000001156 від 24 жовтня 2017 року скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто слідчому для продовження досудового розслідування (а. с. 17, 18-19). 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 звертався до начальника слідчого управління прокуратури Харківської області із заявою щодо неналежного здійснення досудового розслідування слідчим Горідьком В.А. у кримінальному провадженні № 42017220000001156 (а. с. 16). Постановою слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горідька В.А. від 20 лютого 2019 року кримінальне провадження № 42017220000001156 закрито у зв`язку з відсутністю подій кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 367, частиною 2 статті 382 КК України (а. с. 10-14). Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горідька В.А. від 20 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000001156 від 24 жовтня 2017 року скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто слідчому для продовження досудового розслідування (а. с. 7, 8-9). Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Харківської області Котельнікова Р.М. від 20 червня 2019 року кримінальне провадження № 42017220000001156 закрито у зв`язку з відсутністю подій кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 367, частиною 2 статті 382 КК України (а. с. 131-135). Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого прокуратури Харківської області Котельнікова Р.М. від 20 червня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42017220000001156 від 24 жовтня 2017 року скасовано (а. с. 126, 127-128). Скасовуючи постанови слідчих та повертаючи кримінальне провадження для подальшого проведення досудового розслідування слідчі судді виходили з того, що слідчими допущені певні недоліки, які необхідно усунути. Досудове розслідування дотепер триває. Як вбачається з висновку спеціаліста від 20 липня 2018 року вищезазначені ситуації є психотравмувальними для ОСОБА_1 ; неправомірними діями прокуратури Харківської області (не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ухвалення незаконної постанови про закриття кримінального провадження, імітація розслідування тощо) ОСОБА_1 спричинена моральна шкода; розмір моральної шкоди, який презюмується, що спричинений прокуратурою Харківської області ОСОБА_1 , складає 267 817,00 грн; розмір моральної шкоди з урахуванням особистісних особливостей ОСОБА_1 і обставин справи, що спричинений прокуратурою Харківської області ОСОБА_1 , і підлягає стягненню, складає 8 860 000,00 грн у цінах на 01 січня 2018 року (а. с. 118-119). З копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1879 неврологічного відділення ОСОБА_1 вбачається, що він знаходився на стаціонарному лікуванні у госпіталі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання» Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області в період з 08 вересня 2017 року по 20 вересня 2017 року із діагнозом: віддалені наслідки черепно-мозкової травми (1996 рік), посттравматична енцефалопатія з лікворно-гіпертензійним, вестибуло-атактичним і астенічним синдромами, вегето-судинними пароксизмами за змішаним типом, ІБС: атеросклеротичний кардіосклероз, СН І ст. Хронічний гастродуоденіт з не уточненою кислотообразуючою функцією шлунка, стадія ремісії. Стан після оперативного втручання і ПХТ Са сигмовидної кишки Т4 N0 M0 (07.02.2010). Коланостома. ХБП І ст. Піелонефріт, стадія ремісії. Парапельвікальна киста лівої нирки великих розмірів. ХПН 0 ст. Хворий зазначав, що з початку 2017 року після будь-якої емоційної напруги відчуває погіршення стану (а. с. 120). Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Згідно зі статтею 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частинами 1 - 3 статті 23 ЦК Українита роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року, справа № 638/14260/16-ц, провадження № 61-11766св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 жовтня 2018 року, справа № 640/3837/17, провадження № 61-29382св18. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174цього Кодексу). Статтею 1173 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 522/22008/15-ц (провадження № 61-3462св18) зроблено висновок, що «як свідчить тлумачення статей 23, 1174 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості». Подібні правові висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св 20). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19 вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим залучення або ж не залучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача. Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача. Зазначене також відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, провадження № 14-514цс19. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблено висновок, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги щодо відшкодування моральної шкоди тривалою бездіяльністю слідчих відповідача під час досудового розслідування кримінального провадження за його заявою, вважаючи процесуальні рішення слідчих незаконними з огляду на їх скасування слідчими суддями та задоволення його скарг. Матеріали справи свідчать про те, що кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 відкрито ще 24 жовтня 2017 року, та станом на час його звернення до суду з позовом у цій справі у червні 2019 року тривало понад 1,5 роки. Зазначений строк не можна вважати розумним строком у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає позитивний обов`язок держави організувати діяльність досудових органів таким чином, щоб право кожного на справедливий суд впродовж розумного строку не було ілюзорним. За вищевказаний час відповідно до вимог КПК України орган досудового розслідування мав би прийняти відповідне процесуальне рішення. У зв`язку з такою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_1 змушений відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися з відповідними клопотаннями, що не входить до його звичайного життя та призводить до моральних страждань. Внаслідок довготривалого не вирішення заяви позивач зазнав моральних страждань, які полягали у порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності звернення з клопотаннями до прокуратури та суду, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та зробив обґрунтований висновок про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах 26 квітня 2021 року у справі № 754/1007/17, провадження №61-16601св19, від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, провадження № 61-766св20, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19, провадження № 61-9220 св 20; від 17 вересня 2020 року у справі № 638/9834/18, провадження № 61-20543св19; від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц, провадження № 61-21956св19; від 10 березня 2021 року у справі № 646/8234/19, провадження № 61-14404св20. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди; що оскарження позивачем процесуальних рішень слідчого є реалізацією його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства, і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних дій, рішень чи бездіяльності, що зобов`язання слідчим суддею внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та скасування постанов про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій слідчого, прокурора та завдання позивачу моральної шкоди та його посилання на відповідну практику Верховного Суду судова колегія відхиляє, оскільки у цій справі підставою відшкодування шкоди є не факт зобов`язання внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та скасування постанов слідчого, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування. Посилання апеляційної скарги відповідача на те, що ухвалення позитивних рішень слідчим суддею за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 є достатньою сатисфакцією, не можуть бути взяті до уваги, оскільки чинне цивільне законодавство передбачає право особи на відшкодування завданої їй моральної шкоди. З огляду на вищевикладене, доводи скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що оскаржуваним рішенням суду стягнуто кошти у рахунок відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання цих сум з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Однак, у подібних справах стягнення коштів має проводитися не з Державної казначейської служби України, а з Державного бюджету України, оскільки відповідачем у справі є держава. Крім того, відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18). До подібних правових висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 177/63/19 (провадження № 61-1205св20). Таким чином, колегія суддів вважає, що резолютивна частина оскаржуваного судового рішення підлягає зміні шляхом виключення органу, з якого грошові кошти мають бути стягнуті - Державної казначейської служби України, та виду рахунку, з якого має бути здійснено списання, - Єдиний казначейський рахунок, призначений для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17, провадження № 61-3288св19, від 27 січня 2021 року у справі № 753/9824/17, провадження № 61-693св20, від 17 лютого 2021 року у справі № 459/2386/18, провадження № 61-16618св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 522/4970/18, провадження № 61-7773св20. Отже, рішення суду в оскаржуваній частині залишається таким, що ухвалено на користь позивача, проте резолютивна частина рішення підлягає зміні з викладенням наступним чином: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди». В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Оскільки апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури по суті заявлених вимог залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року в оскаржуваній частині змінити, виклавши в наступній редакції: Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець О.М. Хорошевський Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року.