Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/7776/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3022/21 Справа № 214/7776/20 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді -Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач- ОСОБА_1 відповідач- Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року про передачу справи на розгляд іншого суду, постановлену суддею Малаховською І.Б. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту ухвали відсутні), - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання договору іпотеки припиненим. Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року цивільну справу №214/7776/20 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання договору іпотеки припиненим передано на розгляд до Шевченківського районного суду м.Києва (вулиця Дегтярівська, 31А, Київ, 03057). Не погодившись з такою ухвалою суду позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 16 листопада 2020 року скасувати, направити матеріали справи до суду першої інстанції для для подальшого розгляду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме незастосування ст.30 ЦПК України. При цьому, скаржник зазначає, що правила виключною підсудноств застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у пункті 9 ч.1 ст.353 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав. Передаючи справу на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що спір не стосується нерухомого майна, предметом розгляду справи є питання про припинення іпотеки; місце знаходження відповідача ПАТ «Фідобанк» є вул.Велика Васильківська, буд. 10, тобто за межами територіальної юрисдикції (підсудності) Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частиною 1 статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Частиною 1 статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2 та 3 цієї статті. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції та підсудності. Територіальна юрисдикція (підсудність) визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Стаття 27 ЦПКУкраїни визначає підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, а стаття 30 ЦПК України визначає правила виключної підсудності, згідно якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. У п.42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», увагу суддів звернуто на тевиключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати недійсним Договір іпотеки №1525 від 05.06.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ « СЕБ БАНК» припиненим. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме передана ОСОБА_1 належна йому трикімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., тобто поданий позивачем позов стосується визнання правочину з нерухомістю недійсним, який віднесено законом до виключної підсудності. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо передачі справи на розгляд іншого суду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для вирішення питання про відкриття провадження. Відповідно до вимог статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропептровської області від 16 листопада 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 17 червня 2021 року. Головуючий: Судді: