Ухвала КГС ВС № 922/1612/16

УХВАЛА 18 червня 2021 року м. Київ Справа № 922/1612/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А., розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" на рішення Господарського суду Харківської області у складі судді Бринцева О. В. від 29.06.2017 та на постанову Східного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Здоровко Л. М., Лакіза В. В., Плахов О. В. від 27.04.2021 за позовом Приватного підприємства "Ліфт електро-виробництво" до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" про стягнення 788 598,33 грн, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Ліфт електро-виробництво" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 509 765,13 грн, 21 116,85 грн 3% річних та 257 716,35 інфляційних втрат. В обґрунтування позову Приватне підприємство "Ліфт електро-виробництво" посилалося на неналежне виконання Комунальним спеціалізованим підприємством "Харківгорліфт" зобов`язань в частині повного розрахунку за виконані роботи за договором підряду № 449 від 22.04.2014. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.06.2017 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" на користь Приватного підприємства "Ліфт електро-виробництво" основний борг за виконані роботи в сумі 509 765,13 грн, 292,49 грн 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 650,86 грн. В частині стягнення 3% річних у сумі 208 824,36 грн та інфляційних втрат у розмірі 257 716,35 грн - відмовлено. Постановою від 27.04.2021 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2017 у справі № 922/1612/16. 27 травня 2021 року Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківгорліфт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2017 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 922/1612/16. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн. Предметом спору у цій справі є стягнення 788 598,33 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (1 135 000,00 грн). Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. В касаційній скарзі Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківгорліфт" визначає підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2017 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 922/1612/16 пункти 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наводить правові позиції Верховного Суду, викладені в певних постановах, викладає обставини справи та обґрунтування того, в чому, на його думку, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень. Натомість, норма пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника. Між іншим в касаційній скарзі Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківгорліфт" без посилання на наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального України, зазначає, що "суспільний інтерес справи полягає у визначенні якості житлово-комунальних послуг з утримання ліфтів та неприпустимість витрачання бюджетних коштів на неякісні роботи". При цьому саме лише посилання скаржника на наявність такої обставини, що не обґрунтована іншими доводами, автоматично не презюмує її існування. Суд вважає за необхідне зазначити, що використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1612/16 за касаційною скаргою Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" на рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2017 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1612/16, клопотання Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" про зупинення виконання судового рішення не розглядається. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1612/16 за касаційною скаргою Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" на рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2017 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами на 5 аркушах. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий Н. М. Губенко Судді С. В. Бакуліна О. А. Кролевець