Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15385/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15385/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов`язання вчинити дії , - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач), в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити заходи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року, щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 загальною сумою (виключаючи поетапність виплат перерахованої пенсії), виходячи зі складу грошового забезпечення визначеного частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідної посади, враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження військової служби, премію, станом на 01 квітня 2018 року, починаючи з 01 лютого 2019 року з урахуванням виплаченого. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог частини третьої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи зі складу грошового забезпечення визначеного частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011 - XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідної посади, враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, робота з таємними виробами, носіями, документами - 15%; доплата за роботу з агентурою на конфіденційній основі - 20%; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 50%; надбавка за особливо важливі завдання - 100%; надбавка за спеціальні завдання чи державну охорону - 70%; премія - 175%, станом на 01 квітня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року з урахуванням виплаченого. В решті позову відмовлено. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсії з обмеженням максимальним розміром 70 % замість 80% грошового забезпечення. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80% грошового забезпечення, починаючи із 01.01.2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2020 роз`яснено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 №640/15385/19 в частині зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії та вказано, що при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 розрахунок сум додаткових видів грошового забезпечення: робота з таємними виробами, носіями, документами - 15%, доплата за роботу з агентурою на конфіденційній основі - 20%, надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 50 %, надбавка за особливо важливі завдання - 100 %, надбавка за спеціальні завдання чи державну охорону - 70 %, премія - 175 %, має обчислюватись із застосуванням посадового окладу у розмірі 9593,78 грн., окладу за військове звання у розмірі 1480,00 грн, надбавки за вислугу років у розмірі 5536,89 грн., розміри яких встановлені у довідці №21/3/2-133М/774 від 10.04.2018 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виданою фінансово-економічним управлінням СБУ для перерахунку пенсії з 01.01.2018. Також роз`яснено, що перерахунок пенсії має бути проведений у розмірі 80 % сум грошового забезпечення з 05.03.2019 та проведення її виплати має здійснюватися в повному обсязі без обмежень максимальним розміром. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом 10 робочих днів з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 640/15385/19, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2020 про роз`яснення судового рішення. До суду першої інстанції надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення, за результатами розгляду якого суд приходить до висновку про те, що відповідачем не виконано рішення суду належним чином та в повному обсязі, виходячи з наступного. Як вбачається з наданої відповідачем копії довідки від 25.06.2020 про перерахунок пенсії позивача, грошове забезпечення, обраховане УПФУ на підставі рішення суду від 21.10.2019 та ухвали про роз`яснення судового рішення від 18.03.2020 становить 77160,38 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року накладено на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16) штраф - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 42 040,00 грн. (сорок дві тисячі сорок грн. 00 коп.). Половину штрафу у розмірі 21 020 грн. (двадцять одна тисяча двадцять грн. 00 коп.) стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ). Іншу половину штрафу у розмірі 21 020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять грн. 00 коп.) - на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м. Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету - 22030101). Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк - до 07 грудня 2020 року, для подання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року по справі №640/15385/19. Попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Дзядевич Ларису Вікторівну про те, що за правилами частини шостої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції. Попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Дзядевич Ларису Вікторівну про те, що відповідно до частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та ухвалити нове судове рішення яким скасувати ухвалу суду першої інстанції про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Під час судового засідання ОСОБА_2 , як керівником Головного управління Песійного фонду України в м. Києві подано заяву про зміни вимог апеляційної скарги. Так, ст. 303 КАС України, визначено підстави доповнення, зміни, відкликання апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 303 КАС України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У зв`язку із зазначеним вище, керуючись положеннями ст.303 КАС України, колегія суддів не приймає відмовляє у задоволенні заяви про зміну вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, оскаржуване рішення - в частині накладення штрафу н керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, з наступних підстав. Не приймаючи звіт про виконання судового рішення та приймаючи рішення про накладення штрафу суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент вирішення питання про накладення штрафу ГУ ПФУ в м. Києві не вчинив дій направлені на належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили в повному обсязі; поважних причин такого невиконання ним не повідомлено, а судом не виявлено. Також, відповідач не скористався можливістю продовження процесуального строку в порядку статті 121 КАС України та не звертався до суду із клопотанням щодо продовження строку подання звіту про виконання рішення суду. Тому, вказані обставини свідчать на користь наявності правових підстав для встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного. Як встановлено матеріалами справи, до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення, за результатами розгляду якого суд приходить до висновку про те, що відповідачем не виконано рішення суду належним чином та в повному обсязі, виходячи з наступного. Як вбачається з наданої відповідачем копії довідки від 25.06.2020 про перерахунок пенсії позивача, грошове забезпечення, обраховане УПФУ на підставі рішення суду від 21.10.2019 та ухвали про роз`яснення судового рішення від 18.03.2020 становить 77160,38 грн. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач та ОСОБА_2 , як керівник ГУ ПФ в м. Києві звертає увагу на те, що по-перше, судом не було досліджені наявні у матеріалах справи документи щодо виконання судового рішення, а тому висновки про накладання штрафу є передчасними, по-друге, згідно позицій Верховного Суду факт невиплати заборгованості є підставою для встановлення нового строку для подання звіту, а не накладення штрафу, по-третє, Верховний Суд неодноразово підкреслював, що штраф є мірою покарання, а тому можливість його накладення може бути реалізована лише у випадку встановлення обставин, які свідчать про умисне невиконання чи недобросовісне виконання рішення. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Приписи ст. 382 КАС України визначають, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, відповідальним за виконання рішення суду, у розумінні положень ст. 382 КАС України, є керівник суб`єкта владних повноважень, яким, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є ОСОБА_2 з 20.08.2020 року. Крім того, судовою колегією враховується, що, як було встановлено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва було зобов`язано ГУ ПФ в м. Києві подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня набрання ним законної сили, а також вказано, що у разі невиконання обов`язку щодо подання звіту про виконання судового рішення у встановлений строк судом можу бути застосовані заходи, передбачені ч. 2 ст. 382 КАС України. У рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процессу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Згідно п. п. 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством. Положеннями ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно ст. ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 (далі - Порядок № 649), який був чинний на час набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Відповідно до п. 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Пунктом 3 Порядку № 649 передбачено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Згідно п. п. 4, 5 Порядку № 649 черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Приписи п. 10 Порядку № 649 визначають, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження. Матеріали справи свідчать, що з наданої відповідачем копій пенсійної справи №2602022428-СБУ, розрахунків на доплату (виплату, утримання) пенсії, копії довідки від 25.06.2020 року, перерахунок пенсії позивача, грошове забезпечення, обраховане відповідачем на підставі рішення суду від 21.10.2019 та ухвали про роз`яснення судового рішення від 18.03.2020 становить 77 160, 38 грн. Заз0начено, що заборгованість, яка утворилась внаслідок виконання рішення суду буде здійснена у межах бюджетних асигнуваня. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем повідомлено про те, що у зв`язку із скасуванням Порядку №649 алгоритм погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів фактично не змінився, а рішення взято на облік за окремою бюджетною програмою за №53126 та виплати будуть проведені після отримання відповідних бюджетних асигнувань. Під час судового засідання з пояс нень відповідача, представника відповідача, Дзядевич Л.В. встановлено, що перерахунок здійснено у повному обсязі проте лишилась часткова заборгованість по виплаті. Зазначене вище не заперечує і сам позивач у справі. Також звертає увагу на те, що не заявлено вимог щодо накладення штрафу. Отже, ГУ ПФ в м. Києві вжило заходи з метою виконання рішення суду у справі №640/15385/19. Колегією суддів враховується, що фактична невиплата нарахованих пенсійних виплат зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання ГУ ПФ в м. Києві встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19.05.2015 року у справі № 21-1044а15 та у постанові від 22.11.2016 року у справі № 804/5081/13-а, а також Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16.07.2018 року у справі № 811/1469/18. У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №560/523/19 підкреслено, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Судом апеляційної інстанції також враховується, що Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацом другим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення ГУ ПФ в м. Києві дій, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, невиплата перерахованих сум пенсії має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, колегія суддів приходить до висновку, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано Відповідачем у повному обсязі, а останнім без наявних на те об`єктивних причин не забезпечено подачу звіту про виконання рішення суду у встановлений строк, проте Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що невиконання ГУ ПФ в м. Києві рішення суду у повному обсязі є безумовною підставою для накладення на керівника управління штрафу. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про накладення штрафу неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення. Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року підлягає скасуванню в частині, а саме пунктів 1 та 2 резолютивної частини відповідно до яких: «Накладено на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16) штрафу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 42 040,00 грн (сорок дві тисячі сорок грн. 00 коп..)».; «Половину штрафу у розмірі 21 020 грн (двадцять одна тисяча двадцять грн. 00 коп.) стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ). Іншу половину штрафу у розмірі 21 020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять грн. 00 коп.) - на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м. Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету - 22030101).». Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - задоволити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року - скасувати в частині, а саме пункти 1 та 2 резолютивної частини відповідно до яких: «1. Накладено на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16) штрафу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 42 040,00 грн. (сорок дві тисячі сорок грн. 00 коп..)».; «2. Половину штрафу у розмірі 21 020 грн (двадцять одна тисяча двадцять грн. 00 коп.) стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ). Іншу половину штрафу у розмірі 21 020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять грн 00 коп) - на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м. Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету - 22030101).». В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль