Постанова 4852 № 160/13767/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13767/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., секретар судового засідання Солодкова К.А. за участі позивача ОСОБА_1 представника відповідача Чабан О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 р. (суддя Бондар М.В., повне судове рішення складено 12.02.2021 р.) в справі № 160/13767/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправною відмову у здійсненні перерахунку заробітної плати з 26.03.2020 р., зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати за два періоди: з 26.03.2020 р. по 18.08.2020 р. включно. Заявою від 21.01.2021 р. позивачем доповнено позовні вимоги вимогою про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи (а.с. 82). Дніпропетровським окружним адміністративним судом у підготовчому засіданні 24.11.2020 р. замінено відповідача прокуратуру Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 р. позов задоволено частково, визнано протиправною відмову Дніпропетровської обласної прокуратури у проведенні перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 року по 17.08.2020 року, що викладена в листі від 25.09.2020 року №21-26 вих.20, зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 року по 17.08.2020 року включно, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав необґрунтованості, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що порядок та розмір заробітної плати прокурорів з 27.03.2020 р. регулювався ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ. Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) надано оцінку порядку нарахування заробітної плати прокурорів в редакції Закону № 1697-VІІ станом на червень 2018 р. 25.09.2019 р. набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, створено обласні та окружні прокуратури, внесено зміни у ст. 81 Закону України 1697-VІІ, відповідно до яких посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посадові оклади інших прокурорів установлені пропорційно окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом для прокурора обласної прокуратури 1,2, прокурор Офісу Генерального прокурора 1,3. Згідно з пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. При цьому за змістом абзацу пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІX оплата праці прокурорів на період до дня звільнення або переведення до створених прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників прокуратури. Тобто, заробітна плата прокурора регіональної прокуратури нараховується в порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №

505. Наказом прокурора Дніпропетровської області № 1106к від 10.09.2020 р. позивача звільнено з посади начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 10.09.2020 р., тому відсутня протиправність в діях відповідача. Тобто відсутні правові підстави для обрахування посадового окладу та заробітної плати у спірному періоді у іншому розмірі, ніж це встановлено постановою Кабінету Міністрів України №

505. Крім того, відповідач не наділений повноваженням самостійно здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та відповідних кошторисів. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18.03.2020 р. в справі № 0640/3667/18, від 07.05.2020 р. в справі № 802/1179/16-а. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Позивач в судовому засіданні просив в задоволення апеляційної скарги відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що наказом прокурора Дніпропетровської області №1322-к від 24.11.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Дніпропетровської області. Наказом прокурора Дніпропетровської області №993к від 18.08.2020 року начальнику відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 18.08.2020 року по 08.08.2021 року включно. 10.09.2020 року позивач звернувся з заявою вх.№18-158вх.20 до прокурора Дніпропетровської області з проханням відповідно до приписів статті 81 Закону України «Про прокуратуру» здійснити перерахунок заробітної плати за період з 26.03.2020 року по 10.09.2020 року. Листом від 25.09.2020 року №21-26 вх.20 Дніпропетровська обласна прокуратура повідомила позивача про те, що відсутні законні підстави для перерахунку його заробітної плати. Оскільки дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яка передбачала, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) втратила чинність 26 березня 2020 року, а згідно з частинами 3 та 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній у 2020 році, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, посадові оклади інших прокурорів встановлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом прокурора обласної прокуратури - 1,2, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 26.03.2020 року позивач має право на отримання заробітної плати у розмірі, визначеному у статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Враховуючи, що ОСОБА_1 з 26.03.2020 року не проведено перерахунок заробітної плати відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а з 18.08.2020 р. позивачу надана відпустка по догляду за дітьми, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з 26.03.2020 року по 17.08.2020 року включно. Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.11.2016 р. працював на посаді начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Дніпропетровської області. Наказом прокурора Дніпропетровської області №993к від 18.08.2020 р. начальнику відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Дніпропетровської області Тавлеєву О.О. надано відпустку для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 18.08.2020 р. по 08.08.2021 р. включно. Наказом прокурора Дніпропетровської області № 1106к від 10.09.2020 р. ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 10.09.2020 р. ОСОБА_1 10.09.2020 р. звернувся до прокурора Дніпропетровської області з питання здійснення перерахунку заробітної плати за період з 26.03.2020 р. по 10.09.2020 р. відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Листом від 25.09.2020 р. №21-26 вх.20 Дніпропетровською обласною прокуратурою повідомлено позивача про відсутність підстав для перерахунку заробітної плати. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначав Закони України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII), яким забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо. Закон № 1697-VII набрав чинності 15.07.2015 р. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), який набрав чинності 25.09.2019 р., внесено зміни до Закону № 1697-VII, зокрема, статті 81, яка регулює питання заробітної плати. Так, за приписами частин першої третьої статті 81 Закону № 1697-VII в редакції Закону № 113-ІХ заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Абзацом третім пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. До внесення змін до Закону № 1697-VII Законом № 113-ІХ частини перша-третя статті 81 мала наступну редакцію: Заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Частиною дев`ятою статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 13 Закону №108/95-ВР оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Частинами першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. За приписами статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. За змістом статті 90 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно із кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) втратила чинність з 26 березня 2020 року. Судом першої інстанції правильно встановлено, що після втрати чинності окремими положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України внаслідок визнання таких положень неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) (з 26 березня 2020 року) позивачу заробітна плата нараховувалась відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а не відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VІІ. Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26.03.2020 року, тому право на отримання заробітної плати у розмірі, виходячи із визначеного законом розміру посадового окладу, виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020 року. Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність відмови Дніпропетровської обласної прокуратури у проведенні перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 року по 17.08.2020 року та наявність правових підстав для зобов`язання Дніпропетровську обласну прокуратуру провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 року по 17.08.2020 року включно. Доводи апелянта щодо правомірності нарахування та виплати позивачу заробітної плати у спірному періоді в порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505, суд визнає необґрунтованими та зазначає, що з 26.03.2020 р., дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, нарахування та виплати заробітної плати має провадитися в розмірах, встановлених статтею 81 Закону № 1697-VІІ, не зважаючи на положення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 18.03.2020 р. в справі № 0640/3667/18, від 07.05.2020 р. в справі № 802/1179/16-а, є безпідставними, адже у цих справах Верховним Судом досліджувалось питання виплати заробітної плати працівникам прокуратури в періоді до визнання неконституційним окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Суд визнає необґрунтованими доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно підписання апеляційної скарги особою, яка не має право її підписувати, що, на думку позивача, є підставою для закриття апеляційного провадження. Судом встановлено, що апеляційна скарга підписана виконуючим обов`язки керівника Дніпропетровської обласної прокуратури В. Прихожановим. За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 має право вчиняти дії від імені юридичної особи (Дніпропетровської обласної прокуратури), у тому числі підписувати договори тощо. Відповідно, ця особа мала право підписувати апеляційну скаргу, що вказує на відсутність підстав для закриття апеляційного провадження. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 р. в справі № 160/13767/20 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 р. в справі № 160/13767/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 16.06.2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18.06.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко