Постанова 4824 № 753/1408/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/529/2021 Суддя 1 інстанції - Лужецька О.Р. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 грн. Постановою суду встановлено, що водій ОСОБА_1 12.01.2020 року о «09» год. «58» хв. керував автомобілем «Toyota Prins», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Декабристів, 12/37 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, бліде обличчя, порушення мови, від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року скасувати, а справу закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. За доводами апелянта, постанова суду першої інстанції є несправедливою, незаконним та необґрунтованою, оскільки судом повно, всебічно та об`єктивно не досліджено обставини та матеріали справи та зроблено помилковий висновок. На думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нібито він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки 12.02.2020 року під час спілкування з посадовими особами Управління патрульної поліції міста Києва за адресою м. Київ, вул. Декабристів, 12/37, він не відмовлявся пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а навпаки повідомив їм, що готовий пройти і пройде такий огляд у встановленому порядку, що, на переконання апелянта, підтверджується його поясненнями, відеозаписом долученим до матеріалів справи та відповідним медичним висновком, який ним долучався до матеріалів справи і який підтверджує, що він не перебував у стані ні алкогольного, ні наркотичного сп`яніння. Крім цього, ОСОБА_1 вказує на те, що вказані обставини про те, що він не відмовлявся пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння можуть підтвердити свідки, про допит яких він заявляв у судовому засіданні, зокрема свідок ОСОБА_2 , однак, через те, що викликані судом свідки один раз не з`явилися в судове засідання, суд першої інстанції, незважаючи на його клопотання, відмовився викликати їх повторно та допитувати. Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що після спілкування з посадовими особами Управління патрульної поліції міста Києва 12.01.2020 він у встановленому порядку пройшов огляд на стан сп`яніння у Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія», що підтверджується відповідним медичним висновком долученим мною до матеріалів справи у суді першої інстанції, що також підтверджує факт відсутності в нього стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. ОСОБА_1 зазначає, що увідповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Також апелянт зазначає, що огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам, а відтак, на переконання ОСОБА_1 , вищевказані норми підтверджують, що він у встановленому порядку пройшов огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 стверджує, що судом першої інстанції проігноровано статті 245,251,252 КУпАП і взято до уваги лише протокол про адміністративне правопорушення від 12.02.2020 №251857 і не взято до уваги його пояснення, наданий ним медичний висновок, відеозапис та не допитано свідків, що призвело до помилкового висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Керечанина Є.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, допитавши працівника патрульної поліції Василенка В.І., дослідивши відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він працює водієм таксі. 12.01.2021 року приблизно о 09 год. 50 хв. він по вул. Декабристів в м. Києві їхав на виклик та був зупинений працівниками поліції. Інспектори поліції йому пояснили, що причиною зупинки стало те, що він їхав по зустрічній смузі, тобто порушив вимоги п. 3.21 ПДР України, на що він заперечив, оскільки знаку, який би вказував на односторонній рух не було. Під час спілкування з інспекторами поліції, останні повідомили йому, що вбачають в нього ознаки наркотичного сп?яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп?яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 зазначив, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп?яніння, а пояснив інспекторам поліції, що поспішає на виклик, оскільки клієнт йому повідомила, що їй терміново потрібно до медичної установи, а тому він після відвезення клієнта самостійно пройде огляд у лікаря-нарколога і за результатами огляду завезе висновок до Управління патрульної поліції. Також ОСОБА_1 пояснив, що працівниками поліції йому не було роз`яснено, що огляд повинен проводитися лише у присутності інспекторів поліції, також зазначив, що під час пропонування йому працівниками поліції пройти огляд на стан сп?яніння, свідків не було. Крім цього зазначив, що йому не було роз`яснено його прав, передбачених 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Разом з тим, такі пояснення ОСОБА_1 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПА18 №251857 від 12 січня 2020 року, відповідно до якого що 12.01.2020 року о 09 годині 58 хвилин, водій ОСОБА_1 , в м. Києві по вул. Декабристів, буд. 12/37, керував транспортним засобом «Toyota Prins», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, занадто бліда шкіра обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1); - у письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 12 січня 2020 року по вул. Декабристів, буд. 12/37 в м. Києві від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога (а.с. 2); - на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП 12 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 (а.с. 5), де також зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі; - у розписці, згідно якої ОСОБА_1 підтвердив факт залишення на зберігання транспортного засобу «Toyota Prins», д.н.з. НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 3). Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , який в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначив «у зв`язку з працею не маю часу на проходження лікаря, аналізи завезу пізніше». ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що останній поставив підпис, при цьому, зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння - зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, занадто бліда шкіра обличчя, виявлені працівниками поліції 12.01.2020 року у ОСОБА_1 в розумінні п.1, 3, 4 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків. За клопотанням захисника в суді апеляційної інстанції було допитано інспектора патрульної поліції Василенка В.І., яким було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який пояснив, що 12.01.2021 року, під час патрулювання у складі екіпажу, ними було помічено автомобіль «Toyota Prins», який по вул. Декабристів в м. Києві по дорозі, де передбачено рух в одному напрямку, рухався в протилежному напрямку, у зв`язку з чим вказаний автомобіль було зупинено. Працівник поліції пояснив, що водієві було пояснено причину зупинки та запропоновано надати документи на автомобіль та посвідчення водія. Оскільки посвідчення водія було затерте, особу ОСОБА_1 було встановлено по паспорту. Під час спілкування з водієм, у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло (були звужені при пасмурній погоді), вбачалося порушення мови, обличчя було блідим, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, проте водій відмовився від проходження оглядну на стан сп`яніння, посилаючись на те, що він не має часу, оскільки поспішає на виклик та в подальшому сам пройде огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. На це інспектор поліції пояснив водієві, що у разі, якщо водій відмовиться від вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В подальшому, в присутності двох свідків водієві знову було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, проте водій відмовився від проходження огляду. Працівник поліції зазначив, що у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, в присутності свідків відносно його було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також водія було відсторонено від керування транспортним засобом. З приводу пояснень ОСОБА_1 , що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп?яніння, а навпаки погодився, то інспектор поліції пояснив, що це не відповідає дійсності, оскільки, якби водій дійсно мав намір проїхати з ними до медичного закладу, вони б не залучали свідків і в присутності свідків не пропонували ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп?яніння. Пояснення інспектора поліції повністю узгоджуються з дослідженим під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, які 12 січня 2020 року здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 . З вказаного відеозапису вбачається, що працівники поліції пояснюють свідкам, що ними було зупинено водія за порушення ПДР України, а саме за те, що водій рухався по зустрічній смузі руху транспортних засобів і при спілкуванні з водієм, у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння. В присутності свідків працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, проте, водій, в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду. Інспектор поліції пояснює ОСОБА_1 , що у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння, відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та пропонує написати пояснення. Також роз`яснює, ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. та повідомляє, що розгляд справи відбудеться у Дарницькому районному суді м. Києва за викликом суду. Будь якої незгоди з приводу складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не висловлював. Окрім цього з відеозапису вбачається, що за порушення ОСОБА_1 п. 3.21 ПДР України за нього було складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, зміст якої інспектором поліції також було зачитано ОСОБА_1 та запропоновано поставити свій підпис і отримати її копію. Водій одразу заперечував 3.21 ПДР України, проте в подальшому поставив у постанові свій підпис. Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відтак, відеозаписом із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників поліції повністю спростовуються доводи апелянта про те, що він в присутності свідків не відмовлявся від проходження огляду на стан сп?яніння, а також доводи, з приводу нероз?яснення йому його прав. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП. Більш того, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 , які він особисто написав в протоколі про адміністративне правопорушення, в яких він зазначив: "у зв`язку з працею не маю часу на проходження лікаря, аналізи завезу пізніше". При цьому, будь - яких даних про те, що ОСОБА_1 працівники поліції роз`яснювали, що він має право після відмови в присутності свідків від проходження огляду, самостійно пройти такий огляд в матеріалах справи не має, не підтвердив таких обставин і допитаний під час апеляційного розгляду працівник поліції Василенко В.І . Що стосується доводів апелянта в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не мав права брати до уваги пояснення свідків без їх допиту в суді та з`ясування у них наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, то слід вказати наступне, свідки залучались працівниками патрульної поліції з метою виконання вимог пункту 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, яким передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення в присутності двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а не на підтвердження факту виявлення у особи ознак сп`яніння, як на те вказує апелянт, та відповідно не є тими особами, які можуть засвідчувати такий факт. З відеозапису вбачається, що під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, свідки були присутні, проте, за викликом до суду не з`явилися. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано оцінив письмові показання свідків як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в судах першої та апеляційної інстанціях доказами в справі. Зокрема, вказані вище письмові пояснення свідків не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно доповнюють останні у їх сукупності. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суддя місцевого суду безпідставно не взяв до уваги висновок медичного огляду Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» від 17 січня 2020 року №000157, відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп?яніння не виявлено, то вони не заслуговують на увагу, оскільки, перш за все, згідно з вимогами ст. 266 КУпАП, огляд у закладі охорони здоров`я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, а окрім того, наявність такого висновку не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за викладених у протоколі обставин, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього складено за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, тобто, відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за порушення п. 2.9 а ПДР України - керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, про що вірно зазначив суддя суду першої інстанції у постанові Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року. Більш того, висновок Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» від 17 січня 2020 року №000157, не свідчить про те, що на момент зупинки працівниками поліції у нього не могло бути ознак наркотичного сп`яніння, оскільки огляд ОСОБА_1 у лікаря - нарколога було проведено 12.01.2020 о 15 годині 20 хвилин, тобто за перебігом п`яти годин після зупинки, а відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, про що вірно зазначено в постанові суду першої інстанції. З приводу посилання захисника під час апеляційного розгляду на те, що всі докази у справі зібрані після складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому вони є недопустимими, слід зазначити наступне. З наявного у справі відеозапису вбачається, що всі події відбувалися хронологічно, а саме після зупинки водія було вказано на підстави зупинки, виявлено у нього ознаки наркотичного сп`яніння, про що повідомлено, та в подальшому в присутності свідків запропоновано пройти огляд у лікаря нарколога на стан наркотичного сп`яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився. І лише після цього, був складений протокол, зі змістом якого ознайомили водія. При цьому, невірне зазначення в протоколі часу його складання, не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в сукупності з зібраними доказами у справі та не може свідчити про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року є законною та обґрунтованою, отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И Л А : Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал