Постанова 4824 № 757/33251/22-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/33251/22 Головуючий у І інстанції Шапутько С.В. Провадження № 33/824/5383/2023 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 25 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Нечваля Яна Вадимовичана постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.130 КУпАП, УСТАНОВИВ: Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн. Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Нечваль Я.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом не були вжиті всі заходи для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, належним чином не досліджено докази, що має своїм наслідком оскарження судового рішення в апеляційному порядку у зв`язку з його необґрунтованістю, незаконністю та невмотивованістю, з грубим порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року скасувати, провадження у даній справі закрити, у зв`язку з відсутності складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не досліджено та залишено поза увагою встановлення факту керування транспортним засобом, не встановлено підстав зупинки, перелік яких є вичерпним з огляду на норми ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Вказує на те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». На думку захисника, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 130 КУпАП, оскільки в останнього були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом. Вказує, що реальною підставою для пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я було нібито виявлення у ОСОБА_1 такої ознаки як «зіниці очей не реагують на світло». Водночас вказана ознака не є ознакою сп`яніння у розумінні чинного законодавства. Інших ознак сп`яніння у ОСОБА_1 поліцейські не виявляли та йому не повідомляли. Тому, працівники поліції не мали жодного законного права пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. У свою чергу відмова ОСОБА_1 від проходження такого незаконного огляду на стан сп`яніння не може бути караною. Крім того, поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки автомобіля за допомогою спеціального технічного засобу, що свідчить про порушення ч. 2 ст. 266 КУпАП та неможливість притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що протокол не містить посилання на повторність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі, складеному за ч. 2 ст. 130 КУпАП, у графі «суть адміністративного правопорушення» має бути чітко вказано, що особі ставиться в провину повторне вчинення правопорушення. Тобто, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито зміст ч.2 ст.130 КУпАП, а тому вважає, що цей протокол не відповідає вимогами наказу МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року «Про затвердження інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції». В судовому засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Нечваль Я.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Нечваль Я.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах. Так, відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз`яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було. Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного чи наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Згідно Інструкції огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року). Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом. В рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 207871 від 30 жовтня 2022 року року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 30 жовтня 2022 року о 06 год. 15 хв. в м. Києві на вул. В. Тютюнника, 21, керував автомобілем Alfa Romeo Stelvio д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродня блідість. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру 472850, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив дії, передбачені ч. 2 ст. 130 КУпАП; - відеозаписом із нагрудної відеокамери працівника патрульної поліції, що здійснював оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, 30 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 , де зафіксована відмова останньоговід проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 30 жовтня 2022 року; - довідкою щодо проведених заходів із встановлення повторності адміністративного правопорушення, складеної старшим інспектором з о/д відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у місті Києві ДПП капітаном поліції Тлісовою А.; - постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння - зіниці, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродня блідість,виявлені працівниками поліції 30 жовтня 2022 року у ОСОБА_1 ,в розумінні п.п.1,2 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився. З відеозапису вбачається, що інспектор поліції пропонує водієві пройти огляд в найближчому медичному закладі, проте ОСОБА_1 відмовляється. Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти тест на встановлення стану наркотичного сп`яніння на місці зупинки апеляційний суд відхиляє з таких підстав. Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання статті 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті. Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкція №1452/735). Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем в закладі охорони здоров`я. Згідно з пунктом 12 Інструкції №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У пункті 4 розділу I Інструкції №1452/735 перелічені такі ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно з пунктом 8 Порядку №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. З аналізу підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють процедуру проведення огляду, вбачається, що огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводиться. Для проведення огляду водій відразу направляється до найближчого закладу охорони здоров`я, де такий огляд проводиться з використанням експрес-тестів для дослідження біологічних матеріалів особи, яка оглядається, що й мало місце у випадку водія ОСОБА_1 , у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими. Апеляційний суд не бере до уваги пояснення адвоката Нечваля Я.В. про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки вони є надуманими та спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається ОСОБА_1 перебував у заведеному автомобілі марки «Alfa Romeo» на передньому сидінні за кермом, що свідчить про те, що останній виконував функції водія вказаного автомобіля, на момент звернення до нього працівників патрульної поліції. Крім того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 просив поліцейських назвати йому причину зупинки, тобто проти факту керування ним транспортним засобом не заперечував, у протоколі про адміністративне правопорушення свою незгоду із викладеними у ньому відомостями, в тому числі, щодо факту його керування транспортним засобом, не висловлював, а зазначив у графі пояснення особи, що зобов`язується не керувати транспортним засобом. Доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Нечваля Я.В. про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735. Крім того, з відповідними скаргами на дії працівників поліції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Нечваль Я.В. не звертались. Доводи апеляційної скарги про те, що складений працівниками поліції протокол не містять відомостей про повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правової кваліфікації таких дій за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки наявність інших доказів підтверджує факт повторності, інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення. Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, адвокатом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Нечваля Яна Вадимовича - залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Нечваля Яна Вадимовичазалишити без задоволення, постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній