Постанова Київський апеляційний суд № 752/2306/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/2306/21 Провадження 33/824/2303/2021 Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий в суді першої інстанції: Колдіна О.О. Головуючий в апеляційній інстанції: Іванова І.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Іванової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 грн. Судом першої інстанції встановлено, що 18 грудня 2020 року о 21 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Lexus IS 300» д.н. НОМЕР_1 на перехресті вул. Василя Касіяна та вул. Маршала Конєва в місті Києві, виїхав на регульоване перехрестя, не врахував дорожньої обстановки, не впевнився в безпеці, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Audi A4» д.н. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування поданої скарги, ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови суду, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип рівності сторін, оскільки не повідомив його про дату та час судового засідання. Крім того, суд не дослідив безпосередньо в судовому засіданні та не виклав у постанові наявні у матеріалах справи докази, а також не обґрунтував та не вмотивував належним чином свої висновки у постанові, оскільки, як вказав ОСОБА_1 в письмових поясненнях і в самому протоколі, що він не згодний з ним, правила дорожнього руху не порушував. Скаржник стверджує, що 18 грудня 2020 pоку, він рухався на автомобілі Lexus IS 300 по вул. Василя Касіяна зі сторони м. Іподром по головній дорозі. На зустріч йому рухався автомобіль Аudi з реєстраційним номером НОМЕР_2 і з незрозумілих причин, водій Audi вирішив здійснити розворот на перехресті вул. Конєва та вул. Касіяна, але чомусь не надав перевагу його автомобілю, який рухався назустріч по головній дорозі, внаслідок чого трапилось зіткнення двох транспортних засобів. Після приїзду працівників поліції, він надав свої пояснення щодо вказаної події і вони вирішили скласти протокол про адміністративне правопорушення саме на нього, а не на водія автомобіля Audi. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст.ст. 251, 252 КУпАП, оскільки його вина щодо порушення правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник адвокат Котвицький Є.О. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили задовольнити та скасувати постанову суду як незаконну, посилаючись на висновок експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження. Адвокат Крисенко А.Є., представник ОСОБА_2 , власника автомобіля, яким керував другий учасник ДТП ОСОБА_3 , в суді апеляційної інстанції заперечувала проти скарги, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши висновок експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього рух, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки місцевий суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який про дату, час і місце судового засідання судовою повісткою, як це передбачено ст.272 КУпАП, повідомлений не був, що в свою чергу потягло неповне з`ясування судом обставин справи, та всупереч наведеним вимогам КУпАП прийняття необгрунтованого рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП, пояснення учасників ДТП. Однак, суд апеляційної інстанції, не може погодитися з висновком місцевого суду, який не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 категорично заперечує свою винність у вчиненні ДТП. Так, при оформленні працівниками поліції події ДТП водій ОСОБА_1 дав наступні пояснення що коли він рухався на своєму автомобілі в середній смузі руху прямо в напрямку вулиці Маршала Конєва, на перехресті зліва на його автомобіль здійснив наїзд автомобіль АУДІ, не надавши йому переваги в русі (а.с.4). ОСОБА_3 , який керував автомобілем АУДІ пояснив, що при розвороті зупинився та пропускав автомобіль Лексус, який їхав на великій швидкості та врізався в його автомобіль. При цьому ОСОБА_3 не вказував, що водій ОСОБА_1 рухався в крайній лівій смузі руху (а.с.5). Дії працівників поліції щодо оформлення ДТП учасниками даної дорожньо-транспортної пригоди не оскаржувались, схема місця пригоди підписана водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без будь-яких застережень та зауважень (а.с.3). Таким чином, доводи адвоката Крисенко А.Є. про те, що схема дорожньо-транспортної пригоди не відповідає дійсним обставинам справи, є непереконливими. Також, апеляційний суд вважає, що відомості про обставини події, які надані адвокатом Крисенко А.Є. до матеріалів справи викликають обґрунтовані сумніви, оскільки спростовуються даними матеріалами по документуванню адміністративного правопорушення складені відповідно до вимог закону. Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з даною ДТП, відносно ОСОБА_3 також складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Разом з тим, розгляд даної справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо ОСОБА_1 та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , тому доводи адвоката Крисенко А.Є. щодо відсутності в діях ОСОБА_3 порушень норм ПДР можуть бути перевірені судом під час розгляду справи відносно ОСОБА_3 . Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновком експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження від 07.06.2021 року № 3125 встановлено, що в даній дорожній обстановці в діях водія Лексус д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР України [3], які б з технічної точки зору були умовою створення аварійної ситуації або знаходились в причинному зв`язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається. Таким чином, під час перегляду справи апеляційним судом встановлено, що в даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР України не встановлено. При вирішенні апеляційної скарги відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людинияк джерела права. Так згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова районного суду скасуванню, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Керуючись ст. ст.247, 293, 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - скасувати. Провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду І.В. Іванова