Постанова Київський апеляційний суд № 372/2309/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 372/2309/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3728/2021Головуючий у суді першої інстанції - Висоцька Г.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., секретар Рудик О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану від їх імені та в їх інтересах адвокатом Шейгас Мариною Валеріївною, яка діє на підставі договору, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за період з 09.12.2010 по 01.07.2020 у розмірі 56 851,17 дол. США, що за курсом 26,66 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.07.2020 складає 1 515 652,19 грн. за кредитним договором № К2ХVGK00260103 від 20.08.2007. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 20.08.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким банк зобов`язувався надати відповідачу кредит у розмірі 252 207,00 дол. США, а відповідач зобов`язувався повернути надані грошові кошти у строк до 20.08.2033. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № К2ХVGK00260103 від 20.08.2007 не виконав, тому 08.12.2010 АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Рішенням Індустіального районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2010 позов банку було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 304 580,19 дол. США. Позивач зазначав, що винесення рішення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Крім того, рішення суду боржником не виконано. Тому банк вважає наявні підстави для стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором, за період з 09.12.2010 по 01.07.2020, яка складається з 56 851,17 дол. США - 3% річних від простроченої суми (а.с. 3-5зв.). Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2020 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми заборгованості, яка виникла за договором № K2XVGK00260103 від 20.08.2007, та стягнута заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2010 № 2-5171/2020, за період з 17.07.2017 по 17.07.2020 в розмірі 229 246,05 грн.(а.с. 73-75). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказують, що під час винесення оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не взято до уваги заяву відповідачів про застосування строків позовної давності, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову (а.с. 110-115). Відзиву від позивача не надходило. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, керуючись постановою Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 914/712/16 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, нарахував 3% річних від простроченої заборгованості за кредитним договором за період з 17.07.2017 по 17.07.2020, тобто за три роки, що передували подачі такого позову. Апеляційний суд погоджується з такими висновками з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № K2XVGK00260103, за яким відповідач отримав грошові кошти у розмірі 252 207,00 дол. США (а.с. 12-14). В забезпечення виконання зобов`язання за договором № K2XVGK00260103 від 20.08.007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 20.08.2007 (а.с. 15). Заочним рішенням Індустіального районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2010 позов банку було задоволено, стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 304 580,19 дол. США (а.с. 6). На даний час рішення суду не виконано, що не заперечувалося сторонами. У липні 2020 року банк звернувся до Обухівського районного суду Київської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 09.12.2010 по 01.07.2020, у вигляді 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 56 851,17 дол. США. У відзиві на позовну заяву, відповідачами заявлено клопотання про застосування позовної давності (а.с. 44-48). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1-2 ст. 554 ЦК України). Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи те, що рішення суду на даний час не виконано, що не заперечувалось відповідачами, посилаючись на пропуск строку позовної давності, апеляційний суд погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції про те, що наявні підставі для стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача, однак за період 17.07.2017 по 17.07.2020, тобто за три роки, що передували подачі такого позову. Щодо заявленого відповідачами пропуску строку на звернення позивача до суду з даною вимогою, то слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищезазначену норму, суд першої інстанції правильно застосував висновок ВП ВС у постанові від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц, відповідно до якого право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, триває до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Оскільки рішення суду на даний час не виконано, дане зобов`язання є триваючим, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності і відмови у задоволенні позову в повному обсязі. Суд першої інстанції правильно обрахував 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, та зазначив, що таке стягнення з відповідачів повинно відбуватися за останні три роки, які передували подачі цього позову, тобто здійснюватися в межах загального строку позовної давності, тому вказаний період становить із 17.07.2017 по 17.07.2020, як дати подання відповідного позову. Посилання апелянтів на те, що 31.10.2018 кредитором на погашення заборгованості за кредитним договором № K2XVGK00260103 від 20.08.2007, було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 6461 та відкрито виконавче провадження. 29.10.2020 відбулися прилюдні торги з продажу предмета іпотеки ОСОБА_1 : квартири АДРЕСА_1 , по виконавчому провадженню № 62911402, стягувачем якої виступав АТ КБ «ПриватБанк». Переможцем торгів було сплачено на ДП «СЕТАМ» 1 755 380,00 грн. за придбання вищезазначеної квартири, на рахунок приватного виконавця Кузь О.Р., про що останнім видано акт про проведення електронних торгів, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення на дату його ухвалення. Про те, що 31.10.2018 кредитором на погашення заборгованості було вчинено виконавчий напис, не повідомили суд не тільки позивач у своїй позовній заяві, а й представник обох відповідачів у відзиві на позов від 09.10.2020. Та обставина, що за наслідками проведених електронних торгів щодо продажу квартири - предмета іпотеки, 29.10.2020, частково було погашено заборгованість відповідачів за кредитним договором, не може вказувати на законність судового рішення, що переглядається, оскільки вказаним рішенням стягнута заборгованість по 17.07.2020, тобто на дату звернення позивача до суду з даним позовом. Таким чином доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам та обґрунтовано дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду підлягає залишенню без змін. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Понесені заявниками судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України). Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану від їх імені та в їх інтересах адвокатом Шейгас Мариною Валеріївною, яка діє на підставі договору залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 11 червня 2021 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська