Ухвала КАС ВС № 826/13129/18

УХВАЛА 17 червня 2021 року Київ справа №826/13129/18 адміністративне провадження №К/9901/21775/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Блажівської Н.Є., суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року у справі за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-Енерго» до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТ-Енерго» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ «ОСТ-Енерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року в сумі 56 466 622 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін та зобов`язати Державну фіскальну службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ «ОСТ-Енерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 31 травня 2018 року №9106277573) у сумі 56 466 622 грн. та відобразити збільшення в сумі 56 466 622 грн у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ «ОСТ-Енерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року в сумі 56 466 622 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість: зобов`язано Державну фіскальну службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ «ОСТ-Енерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 56 466 622 грн. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України. 4 березня 2020 року Державна податкова служба України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року у справі №826/13129/18 за нововиявленими обставинами. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника Державної податкової служби України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року. 14 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким заяву задовольнити. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року прийнята у відкритому судовому засіданні, повний текст виготовлено 2 лютого 2021 року, а касаційну скаргу подано 11 червня 2021 року, тобто з пропуском строку визначеного статтею 329 КАС України. Одночасно з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що первинна касаційна скарга була подана ним в межах строку встановленого КАС України, проте, ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року, була повернута. Крім того, зазначає, що в перше скаржник з касаційною скаргою в період дії карантину впровадженого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якою встановлено строк для подання касаційної скарги. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Відповідно до інформації, що міститься в системі "Діловодство спеціалізованого суду", касаційна скарга Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року подана 11 березня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 5 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, та надано строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання належних та допустимих доказів поважності пропуску строку на касаційне оскарження та документу про сплату судового збору. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року касаційна скарга була повернута, оскільки скаржником не усунуто вимоги ухвали Верховного Суду від 5 квітня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху. Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошти лист за ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення 0102933368952, який надсилався на адресу Державної податкової служби України, вручений 17 травня 2021 року. Пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. В контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, на значний пропуск строку на касаційне оскарження, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Крім того, 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі по тексту Постанова № 211), на підставі якої з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року запровадив на території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників). Постановою Кабінету Міністрів України №215 від 16 березня 2020 року, внесено зміни до постанови № 211, заборонивши, серед іншого, проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 10 осіб; перевезення пасажирів автомобільним транспортом; регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні; роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту; тощо. 20 травня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», яким запроваджено адаптивний карантин на території України, відповідно до якого регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а також перевезення пасажирів метрополітенами відновлено. Таким чином, відповідно до змісту Постанови № 211, заборони встановлені з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не поширювалися на заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 30 березня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від (далі по тексту Закон №540-ІХ), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо, який набрав чинності 2 квітня 2020 року Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», (далі - Закон №731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Таким чином, законодавцем встановлено обмеження строку наданого відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 2 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року), який закінчується через 20 днів після набрання чинності Законом України №731-IX від 18 червня 2020 року. Враховуючи, що Закон України №731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, строк закінчився 6 серпня 2020 року. Обґрунтованих доказів на підтвердження того, що введені обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином завадили відповідачу, як суб`єкту владних повноважень належним чином реалізувати своє право на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року, скаржником не надано. Зважаючи на викладене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не наведено. За таких обставин, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску відповідачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення. Згідно з положеннями частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків. Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк, визначений законом, або вказати інші підстави для поновлення цього строку. Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року у справі за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-Енерго» до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишити без руху. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначеного недоліку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська Судді: О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх