Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/13129/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13129/18 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ЕНЕРГО" до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТ-Енерго» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач, апелянт, ДПС України), у якому просило: визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року в сумі 56 466 622,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін; зобов`язати ДФС України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 31.05.2018 №9106277573) у сумі 56 466 622,00 грн. та відобразити збільшення в сумі 56 466 622,00 грн. у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року в сумі 56 466 622,00 грн. (п`ятдесят шість мільйонів чотириста шістдесят шість тисяч шістсот двадцять дві грн. 00 коп.) у системі електронного адміністрування податку на додану вартість: зобов`язано Державну фіскальну службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 56 466 622,00 грн. (п`ятдесят шість мільйонів чотириста шістдесят шість тисяч шістсот двадцять дві грн. 00 коп.). Позивачем подано заяву від 31.08.2021 про встановлення судового контролю, в якій позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019, зобов`язавши ДПС України протягом 10 робочих днів з дня отримання ухвали, за результатами розгляду цієї заяви, подати до суду звіт про виконання рішення суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2021 зазначену заяву задоволено у повному обсязі: зобов`язано Державну податкову службу України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт протягом двадцяти днів, з дня наступного за днем отримання ухвали, про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року в адміністративній справі №826/13129/18 в частині зобов`язання Державної фіскальної служби України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 56 466 622,00 грн. (п`ятдесят шість мільйонів чотириста шістдесят шість тисяч шістсот двадцять дві грн. 00 коп. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того, що виконавче провадження №64774986 завершено, відтак, виникла необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою відмовити ТОВ «ОСТ-Енерго» у задоволенні заяви про встановлення судового контролю по виконанню рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019. Свою позицію обгрунтовує тим, що приймаючи рішення від 06.05.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва не встановлював судовий контроль за виконанням цього судового рішення, відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України. Крім того, апелянтом зазначається, що суд не має обмежуватися лише фактом закінчення виконавчого провадження, а надати оцінку діям державного виконавця у вжитті ним вичерпного вжиття заходів, спрямованих на виконання судового рішення. На переконання апелянта, спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення можливі, зокрема, в порядку, передбаченому статтями 287, 382 та 383 КАС України, однак з вищезазначених підстав суд позбавлений можливості вживати заходи судового контролю, передбаченні статтею 382 КАС України. З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про встановлення судового контролю прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинами справи, що призвело до ухвалення незаконого та необгрунтованого судового рішення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому повністю заперечує проти наведених апелянтом в апеляційній скарзі доводів та просить залишити ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2021 без змін. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін з наступних підстав. Так, відповідно до частини першої, другої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011). Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобовязувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009). Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що положення статті 382 КАС України відповідають також і положення пункту першого частини шостої статті 246 КАС України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. При цьому, зазначена норма не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2020 у справі № 800/320/17. Апеляційний суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року). У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Державну фіскальну службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 56 466 622,00 грн. З огляду на вказане, відповідач з дня набрання судовим рішенням законної сили, зобов`язаний був виконати таке рішення суду. Однак, відповідачем вказане рішення суду належно виконано не було, що не спростовано останнім під час апеляційного розгляду справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про необхідність встановлення судового контролю та не вбачає підстав для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2021. Відтак, судом першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах вимог апеляційної скарги, відповідно до приписів статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо обґрунтованості поданої заяви про встановлення судового контролю, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами підтверджується існування підстав та обставин для встановлення судового контролю. У зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування ухвали суду, а тому, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року у справі №826/13129/18 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді: Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко