Ухвала КАС ВС № 140/6886/20

УХВАЛА 16 червня 2021 року Київ справа № 140/6886/20 адміністративне провадження № К/9901/21313/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 140/6886/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Вперше касаційну скаргу у цій справі було подано 15.01.2021, яку Верховний Суд ухвалою від 08.02.2021 залишив без руху, а в подальшому, ухвалою від 16.04.2021 повернув у зв`язку із не усуненням недоліків. Вдруге подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 24.05.2021 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Повертаючи зазначені касаційні скарги, суд звернув увагу на те, що скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України не зазначає, в чому полягає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами від 15.02.2021 у справа №280/4452/18, від 27.03.2018 у справа №809/2644/14, від 11.09.2018 у справа №812/103/15, які були предметом розгляду касаційним судом. 11.06.2021 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області (далі - скаржник), направлена до суду поштою 08.06.2021. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Перевіркою змісту втретє поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України і зазначено ті ж самі постанови Верховного Суду. Разом з тим, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить. Крім того, аналогічно попереднім касаційним скаргам, висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач, наведені не у взаємозв`язку із встановленими судом у цій справі обставинами, тоді як відповідно до вимог норми пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України невідповідність правозастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження у разі, якщо цей висновок зроблений у подібних правовідносинах. Посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не зазначає, в чому саме судові рішення у цій справі суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним у зазначених ним постановах; не зазначає і того, в чому він убачає подібність правовідносин. Посилання на постанови Верховного Суду зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України визначає підставу касаційного оскарження судових рішень, яка пов`язується із порушенням судами норм процесуального права, а саме, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Фактично, обґрунтування формально наведеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до викладення обставин справи, які на переконання скаржника свідчать про відсутність підстав для задоволення позову, що не є належним обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження судових рішень. Посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України обґрунтовано наявністю підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Водночас пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено. Відповідно, наведена скаржником підстава не є достатньою для відкриття касаційного провадження. Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові, що передбачено статтею 351 КАС України. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 . На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 140/6886/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення заборгованості - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон