Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/8224/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1811/21 Справа № 214/8224/19 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року, яке постановлено суддею Чорним І.Я. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: В листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, який в подальшому уточнила. В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначила, що з 27 лютого 2015 року по 11 вересня 2020 року з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, за період шлюбу сторонами було набуто спільно нажите майно, а саме: грошові кошти в сумі 57 006, грн., які були розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" до 12 жовтня 2019 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 та грошові кошти в сумі 15 977 грн., які станом на 19 січня 2020 року знаходились на депозитному рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я відповідача ОСОБА_2 ; пилосос "PHILIPS" вартістю 5 500 грн.; мобільний телефон - смартфон марки "SAMSUNG" вартістю 9 040 грн.; пральну машинку "Whirlpool" вартістю 6687,40 грн. Спільно нажиті грошові кошти за взаємною згодою сторін були розміщені на депозитні рахунки АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я відповідача ОСОБА_2 . Мобільний телефон знаходиться у ОСОБА_2 , пилосос та пральна машина знаходяться за місцем мешкання позивача та перебувають у її користуванні. Позивач просила суд визнати спільною сумісною власністю майно, яке було набуто та придбано в період шлюбу, а саме грошові кошти в загальній сумі 72 983 грн.; пилосос "PHILIPS", вартістю 5500 грн.; мобільний телефон - смартфон марки "SAMSUNG", вартістю 9 040 грн.; пральну машинку "Whirlpool", вартістю 6687,40 грн. та здійснити розподіл майна, визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на пилосос "PHILIPS", вартістю 5 500 грн., пральну машинку "Whirlpool", вартістю 6687,40 грн. та 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 грн.; визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на мобільний телефон - смартфон марки "SAMSUNG", вартістю 9 040 грн. та 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 грн. Стягнути з відповідача на її користь в якості компенсації 1/2 частки банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів в сумі 36 492,00 грн. та судові витрати по справі у сумі 9040 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 рокупозов задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: грошові кошти в сумі 72 983 грн.; пилосос "PHILIPS", вартістю 5 500 грн.; мобільний телефон - смартфон марки "SAMSUNG", вартістю 9 040 грн.; пральну машинку "Whirlpool", вартістю 6687,40 грн. Здійснено розподіл майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: - визнано за ОСОБА_1 , право особистої власності на пилосос "PHILIPS", вартістю 5 500 грн., пральну машинку "Whirlpool", вартістю 6687,40 грн. та 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 грн.; - визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на мобільний телефон - смартфон марки "SAMSUNG", вартістю 9 040 грн. та 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в якості компенсації 1/2 частки банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів в сумі 36 492 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5 152,60 грн. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 72 983 грн., визнання за ОСОБА_1 , право особистої власності на 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 грн., та в частинні стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в якості компенсації 1/2 частки банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів в сумі 36 492 грн.,посилаючись на те, що судом залишено поза увагою, що відповідач ОСОБА_2 відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк" на суму 15 977,70 грн. 12 жовтня 2019 року, тобто після припинення шлюбних відносин. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи щодо належності сторонам грошових коштів у сумі 57 006 гривень, які були розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк". На думку відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 49 ЦПК України, прийняв до розгляду уточнений позов позивача. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступного майно: пилососа "PHILIPS", вартістю 5 500 грн.; мобільного телефону - смартфон марки "SAMSUNG", вартістю 9 040 грн.; пральної машинки "Whirlpool", вартістю 6687,40 грн.; в частині визнання за ОСОБА_1 , права особистої власності на пилосос "PHILIPS", вартістю 5 500 грн., пральну машинку "Whirlpool", вартістю 6687,40 грн. та в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на мобільний телефон - смартфон марки "SAMSUNG", вартістю 9 040 грн., тому, відповіднодо ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підглядає перегляду судом апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача - ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача - ОСОБА_4 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2015 року сторони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області від 27 лютого 2015 року (а.с. 11). Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.163-164). 06 жовтня 2018 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 134-135). 12 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_2 закрив даний рахунок, отримавши кошти в сумі 57 006 гривень (а.с. 135). 12 жовтня 2019 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_2 на суму 15 977 (а.с. 78,135). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки грошові кошти набуті сторонами за час шлюбу та є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, тому наявні правові підстави для їх розподілу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 банківських вкладів, однак не погоджується з розміром банківських вкладів, з наступних підстав. Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Отже, законом встановлено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Відповідно до положень ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з вимогами ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України У разі використання одним із подружжя спільних коштів, усупереч статті 65 Сімейного Кодексу України, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц. Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2015 року сторони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області від 27 лютого 2015 року (а.с. 11). Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.163-164). Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач шлюбні відносини фактично припинили з 01 жовтня 2019 року, що не заперечувалось сторонами по справі. 06 жовтня 2018 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 134-135). 12 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_2 закрив даний рахунок, отримавши кошти в сумі 57 006 гривень (а.с. 135). 12 жовтня 2019 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_2 на суму 15 977 гривень (а.с. 78,135). Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки грошові кошти у розмірі 57 006 гривень, що знаходилися у ПАТ КБ "ПриватБанк" на депозитному рахункі № НОМЕР_1 у період з 06 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2019 року, відкритого на ім`я відповідача ОСОБА_2 , були зняті ним після припинення фактичних шлюбних відносин, тому вони є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу. У зв`язку з чим, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи щодо належності сторонам грошових коштів у сумі 57 006 гривень, які були розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", оскільки як вбачається з матеріалів справи. Разом з тим, визнаючи спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти у розмірі 15 977 гривень, що знаходилися у ПАТ КБ "ПриватБанк" на депозитному рахунку № НОМЕР_2 ,відкритого на ім`я відповідача ОСОБА_2 12 жовтня 2019 року, суд першої інстанції дійшов помилкового про визнання зазначених грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя, оскільки, як вбачається з матеріалів, 12 жовтня 2019 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_2 на суму 15 977 гривень, тобто після припинення фактичних шлюбних відносин із позивачем, тому грошові кошти у розмірі 15 977 гривень є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_5 , а не спільною сумісною власністю подружжя та поділу не підлягають. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідач ОСОБА_2 відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк" на суму 15 977,70 грн. 12 жовтня 2019 року, тобто після припинення шлюбних відносин. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги, що оскільки відповідачем депозитний рахунок №№ НОМЕР_2 на суму 15 977 гривень був відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк" 12 жовтня 2019 року, тобто після припинення шлюбних відносин, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 72 983 грн., зменшивши цей розмір до 57 006 гривень. У зв`язку зі зменшенням грошових сум, визначених спільною сумісною власністю, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої власності на 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 гривень, зменшивши цей розмір до 28 503 гривень; в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 гривень, зменшивши цей розмір до 28 503 гривень та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в якості компенсації 1/2 частки банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів в сумі 36 492 гривень, зменшивши цей розмір до 28 503 гривень. При цьому колегія суддів не бере до уваги посилання представника відповідача в суді апеляційної інстанції про те, що відповідачем з 17 жовтня 2019 року по 09 грудня 2019 року було перераховано позивачу 21 755, 28 грн., як 1/2 частина банківського вкладу, оскільки відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 12,81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, натомість, відповідно до пояснень представника позивача в суді апеляційної інстанції, зазначені грошові кошти були перераховані на утримання та на лікування неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який хворіє та 01 жовтня 2019 року переніс операцію адентомію. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 49 ЦПК України прийняв до розгляду уточнений позов позивача, з огляду на наступне. Згідно статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43цього Кодексу:1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, перше судове засідання відбулось 21 липня 2020 року, в якому суд першої інстанції оголосив перерву для надання позивачем уточненого позову у зв`язку з отриманою інформацію, яка була надана згідно ухвали суду про забезпечення доказів від 26 грудня 2019 року. При цьому, відповідно до позовної заяви позивач посилалася на те, що позов буде уточнений після забезпечення доказів, у зв`язку з чим, до початку розгляду справи по суті, тобто 19 жовтня 2020 року, змінила розмір позовних вимог, що було зумовлено зміною фактичних обставин, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно прийняв до розгляду уточнену позовну заяву. В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представником позивача ОСОБА_4 заявлено клопотання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_7 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 200 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає, що зазначене вище клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача , у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними документами, а саме: належним чином завіреними копіями договору про надання правової (правничої) допомоги в суді другої інстанції від 23 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , додатковою угодою № 1 від 23 березня 2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23 березня 2021 року (а.с. 209-210) з переліком виконаних адвокатом Васильченко Н.Г. робіт та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 23 березня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , у зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача, яка підлягає частковому задоволенню, понесла судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 200 грн. Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, враховуючи характер спірних правовідносин, незначний ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 937,20 грн. понесених нею витрат у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПрАТ «ІнГЗК» на користь держави підлягають стягненню 1 194 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 72 983 гривень; в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої власності на 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 гривень; в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 гривень тав частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в якості компенсації 1/2 частки банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів в сумі 36 492 гривень зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. В іншій частині рішення суду залишити без змін. На підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до пропорційно задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 4 900 гривень та відповідно до пропорційно задоволених позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 353,08 гривень. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 рокузмінити в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 72 983 грн., зменшивши цей розмір до 57 006 гривень. Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої власності на 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 гривень змінити, зменшивши цей розмір до 28 503 (двадцять вісім тисяч п`ятсот три) гривень. Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на 1/2 частку банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів, в сумі 36 492 гривень змінити, зменшивши цей розмір до 28 503 (двадцять вісім тисяч п`ятсот три) гривень. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в якості компенсації 1/2 частки банківських вкладів спільно нажитих подружжям грошових коштів в сумі 36 492 гривень змінити, зменшивши цей розмір до 28 503 (двадцять вісім тисяч п`ятсот три) гривень. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у сумі 5 152,60 гривень змінити, зменшивши цей розмір до 4 900 (чотири тисячі дев`ятсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у сумі 937 (дев`ятсот тридцять сім) гривень 20 (двадцять) копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 353 (одна тисяча триста п`ятдесят три) гривень 08 (вісім) копійок за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 17 червня 2020 року. Головуючий: Судді: