Постанова 4814 № 524/4488/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/4488/17 Номер провадження 22-ц/814/1803/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 червня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 15:34:25 год. 03 червня 2020 року по 08.23:48 год. 04.06.2020 року, дата виготовлення повного тексту рішення - 05 червня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна та встановлення порядку користування спільним майном і зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності та поділ майна подружжя. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд В С Т А Н О В И В: У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_3 , просив: визнати право власності на 7/10 частин квартири АДРЕСА_1 та поділити рухоме майно, шляхом присудження у власність: ОСОБА_2 на загальну суму 38 313 грн: телевізор LG 55LM660S вартістю 13 665 грн; пральну машину Bosch вартістю 8 000 грн; пилосос Philips вартістю 3 050 грн; домашній кінотеатр LG ВН 7520Т вартістю 3 958 грн; електричну бритву Philips вартістю 1 650 грн; холодильник LG вартістю 8 000 грн. ОСОБА_1 на загальну суму 61948,52 грн: варочну панель Bosch вартістю 2 171 грн; електричну духовку Bosch вартістю 4 013 грн; посудомийну машину Bosch вартістю 6 000 грн; кондиціонер LG вартістю 4 000 грн; кондиціонер СН Cooper&Hunter вартістю 5 000 грн; меблі в спальню на суму 24 256 грн; велосипед вартістю 5 744 грн; килимове покриття на суму 5 764,52 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь 11 817,50 грн різниці вартості присудженого майна. Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 у відповідності до запропонованих експертом варіантів. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності та поділ майна, набутого за час шлюбу, після уточнення та зміни предмету зустрічного позову остаточно, просила: визнати особистою власністю ОСОБА_1 : квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 129,9 кв.м, житловою площею 80,7 кв.м; вантажний автомобіль марки Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 ; диван світло-сірий з декором дуб шато антрацит, згідно Договору №4/11 від 11.11.2012; кондиціонер фірми СН Cooper&Hunter International Corporation 2010 р.в. 2 шт; Стягнути з ОСОБА_2 суму в розмірі 299 207,04 грн в рахунок компенсації за проданий ним вантажний автомобіль Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 ; Затвердити поділ майна таким чином: Виділити ОСОБА_1 на суму 49 000 грн: газову варочну поверхню Bosch вартістю 2 171 грн; електричну духовку Bosch вартістю 4 013 грн; холодильник LG вартістю 8 000 грн; посудомийну машину Bosch вартістю 6 000 грн; телевізор LG 55LM660S вартістю 13 665 грн; пральну машину Bosch вартістю 8 000 грн; килимове покриття вартістю 5 764 грн; витяжку Zirtal вартістю 1 387 грн; Виділити ОСОБА_2 на суму 49 000 грн: горний велосипед Comanche Indigo FS вартістю 5 744 грн; велосипед Pride Stella вартістю 4 000 грн; телевізор Philips 48РFT5509/12 вартістю 12 950 грн; телевізор Sharp LС-50LЕ760760V вартістю 12 648 грн; електричну бритву Philips вартістю 1 650 грн; домашній кінотеатр ВН 7520Т вартістю 3 958 грн; пилосос Philips вартістю 3 050 грн; пилосос Electrolux вартістю 5 000 грн Вирішити питання судових витрат. Заявлені вимоги обох позивачів мотивовані тим, що під час перебування з у шлюбі ними було придбане за спільні кошти майно і оскільки у добровільному порядку вони не можуть дійти згоди щодо володіння і користування спільним майном, просили задовольнити їх позови. Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчуцка Полтавської області від 15 квітня 2019 року в забезпечення позовів, накладено арешт на майно - автомобіль Nissan QASHQAI, 2010 р.в., номерний знак НОМЕР_3 власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4 а.с.12) Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 червня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна та встановлення порядку користування спільним майном та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності та поділ майна подружжя задоволені частково. В порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_2 : електричну бритву Philips; пилосос Philips; Велосипед Comanche Indigo FS; велосипед Pride Stella; домашній кінотеатр LG ВН 7520Т; пральну машину Bosch; телевізор Philips 48РFT5509/12; В порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_1 : варочну панель Bosch; електричну духовку Bosch; посудомийну машину Bosch; кондиціонер СН Cooper&Hunter; Меблі в спальню; килимове покриття; холодильник LG; Телевізор LG 55LM660S. Визнано вантажний автомобіль марки Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя. В порядку поділу майна стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину вартості вантажного автомобіля марки Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 в сумі 24 716 грн. Визнано квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 29772754, загальна площа (кв.м): 129,9, житлова площа (кв.м): 80,7, особистою приватною власністю ОСОБА_1 .. В іншій частині позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна та встановлення порядку користування спільним майном та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності та поділ майна подружжя, залишені без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 925,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 28 603,81 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 640 грн. Роз`яснено, що заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь у рахунок проданого ним вантажного автомобіля марки Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 і стягнути з останнього 293 581 грн. 94 коп., а в порядку поділу майна виділити їй пральну машину Bosch. Вирішити питання судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції при вирішенні спору стосовно вантажного автомобіля не дав належної оцінки наявним у справі доказам, якими достовірно підтверджено, що купівля вантажного автомобіля здійснювалась декількома платежами і повне його придбання стало можливим лише після продажу її квартири у м.Кіровограді, при цьому суд першої інстанції безпідставно визначив вартість спірного автомобіля, яка зазначена у договорі купівлі-продажу від 16 травня 2018 року, тоді як мав визначити його реальну вартість згідно висновку експерта №47 від 25 лютого 2019 року. Присудивши у власність ОСОБА_2 пральну машину, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 проживає з малолітньою дитиною, а колишній чоловік ніколи не мав інтересу до побутової техніки. Адвокат Ульянова Ю.А., представник ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд неправильно оцінив нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 28 березня 2012 року, оскільки йому не були роз`яснені наслідки написання такої заяви, по суті його ввели в оману. Нотаріально посвідчена заява, якою суд мотивував своє рішення, не є ані правочином щодо поділу майна подружжя, ані шлюбним контрактом. Разом з тим, наявними у справі доказами достеменно підтверджується, що на придбання квартири були витрачені частково його особисті кошти, а також спільні кошти. Несправедливими та необґрунтованими є висновки суду у частині вирішення вимог про поділ нерухомого майна, а саме побутової техніки, предметів домашнього вжитку, тощо. Суд за відсутності доказів придбання телевізору Філіпс під час перебування у шлюбі включив цю коштовну річ до складу спільного майна, передавши його у власність ОСОБА_1 . Суд безпідставно передав у власність ОСОБА_2 два велосипеди, один з яких є жіночим, а інший - дитячим. Суд також не поділив майно, яке наявне у двох екземплярах, зокрема пилососи. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав. Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 02 лютого 2012 року, який рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 08.05.2015 р. розірвано (т.1 а.с.10, 12). 20.09.2011 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 продати за ціну, особі та на умовах за її розсудом належну їй квартиру АДРЕСА_3 . (т.2 а.с.37) 24.11.2011 року ОСОБА_4 уклала договір купівлі продажу з ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_4 продала у спільну часткову власність ОСОБА_5 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 . Продаж квартири за домовленістю сторін вчинився за 35 000 грн., які продавець одержав повністю до підписання цього договору (т.2 а.с.27). В цей же день ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 25 000 дол. США за продаж квартири, про що складено відповідну розписку (т.2 а.с.29). 29.11.2011р. між ПАТ «Автокразбанк» та ОСОБА_1 укладено попередній договір, за умовами якого сторони договору зобов`язались укласти договір купівлі-продажу, предметом якого буде нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 . З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором ОСОБА_1 передала ПАТ «Автокразбанк» авансовий внесок в сумі 190 000 грн. (т.1 а.с.13). 28.03.2012р. між ПАТ «Автокразбанк» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін продажна вартість об`єкта нерухомості складає 705 000 грн, які сплачені покупцем продавцю повністю до підписання цього договору (п.3) (т.1 а.с.14, т.2 а.с.34). Згідно п.8 договору купівлі-продажу від 28.03.2012р. придбаний об`єкт нерухомості не буде являтись предметом спільної сумісної власності, оскільки придбавається за кошти, які належать покупцю ( ОСОБА_1 ) особисто, що підтверджується заявою подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , справжність підписів на якій засвідчено ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області 28.03.2012 за р.№1873,1874 (т.1 а.с.14 зворот). Договір зареєстровано у КП «Кременчуцьке МБТІ Полтавської облради» 25.09.2012 року (т.2 а.с.36). 02.04.2012р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_8 укладено договір на поточний ремонт квартири загальною площею 129,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Загальна вартість робіт становить 95 000 грн. (т.2 а.с.59-60). Згідно даного договору ФОП ОСОБА_8 повинен був виконати оздоблювальні роботи (стіни і стелі), заміну підлоги, плиткові роботи, електромонтажні роботи, сантехнічні роботи (т.2 а.с.61-62). 25.05.2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 . Продаж вчинено за 219 720 грн, які покупець передав продавцю, а продавець прийняв готівкою до підписання договору після узгодження його тексту (т.1 а.с.18-19). 01.10.2012р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_8 укладено договір надання послуг по виготовленню та збиранню кухні з вбудованою технікою. Вартість послуги склала 21 830 грн. (т.2 а.с.67-68). 06.11.2012р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_8 укладено договір надання послуг по виготовленню та збиранню меблів для зали та коридору. Вартість послуги становить 8 886 грн за меблі в залу та 5 850 грн за меблі в коридор, всього на загальну суму 14 736 грн. (т.2 а.с.61-62). 11.11.2012 року між ФОП ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу № 4/11, згідно якого останній придбав диван світло-сірий з декором дуб шато антрацит, вартістю 16 434 грн. (т.1 а.с.23-24). 27.11.2012р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу квартири, яка належала ОСОБА_1 та була розташована за адресою: АДРЕСА_7 . Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 177 497 грн. (т.2 а.с.40-41). В цей же день ОСОБА_4 , від імені ОСОБА_1 , отримала 38 500 дол. США за продаж квартири від ОСОБА_11 , про що складено відповідну розписку (т.2 а.с.43). 28.11.2012р. між ТОВ «Транс-Карго РП» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 . Сторони погодили, що ціна цього договору становить 133 000 грн., в т.ч ПДВ 22 166,67 грн., які покупець повинен перерахувати продавцю протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому передачі транспортного засобу на його поточний рахунок. З внесенням передоплати у розмірі 5 000 грн. (т.2 а.с.46-47). В цей же день складено акт прийому передачі автомобіля Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 (т.2 а.с.48). 21.11.2012 року, 27.11.2012 року та 28.11.2012 року ОСОБА_2 перераховано ТОВ «Транс- Карго» РП» передоплати за автомобіль Renault Midlum 2004 р.в.: 5 000 грн., в т.ч ПДВ 833,33 грн. (т.2 а.с.49), 114 000 грн., в т.ч ПДВ 19 000 грн. (т.2 а.с.50), та доплати у розмірі 14 000 грн., в т.ч. ПДВ 2 333,33 грн. (т.2 а.с.51). 21.01.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 . Продаж квартири вчинено за 159 778 грн, які ОСОБА_2 одержав для себе повністю до підписання договору (т.1 а.с.17). Згідно результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України від 16 січня 2019 року, 16.05.2018р. ОСОБА_2 відчужено автомобіль Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 ОСОБА_13 згідно договору купівлі продажу (т.2 а.с.119). Як вбачається з висновку експерта № 7 автотоварознавчого дослідження від 23.02.2019 року, ринкова вартість автомобіля Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 , вантажний платформа, яка визначена без огляду за даними наданих документів, складає 299 207, 04 грн. (т.2 а.с.163-163). Як вбачається з висновку судового експерта № 102 автотоварознавчого дослідження від 30.05.2019 року, вартість автомобіля Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 , вантажний платформа, 2-х вісний, об`єм двигуна 6174 см3, дизельний, станом на 16 травня 2018 року складає 167 424,91 грн. (т. 4 а.с.81- 84) Відповідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України від 12.01.2019 року про суми виплачених доходів ОСОБА_2 в період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року останній отримував доходи - заробітну плату у ТОВ «Еврофасад» у м.Кременчуці, страхові виплати АТ «СН «ТАС», кошти від продажу рухомого майна від ТОВ «Міжрегіональний БРО» та заробітну плату у ТОВ «Айті-Пласт» (т.2 а.с.125). Згідно листа ПАТ «Віейбі Банк» від 29.03.2019 року ОСОБА_2 з поточного рахунку № НОМЕР_4 , 28.03.2012 року за його заявою отримані кошти у розмірі 203 718,07 грн. (т.2 а.с.186). Відповідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України від 21.12.2019 року про суми виплачених доходів ОСОБА_1 в період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року остання отримувала: заробітну плату у ТОВ «Еврофасад» у м.Кременчуці, кошти від підприємницької діяльності, виграш у ПАТ «Віейбі Банк», заробітну плату у ТОВ «Айті-Пласт», соціальні виплати у Управлінні соціального захисту населення Автозаводського РАЙ (т.2 а.с.128). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив такі висновки. Придбана квартира є об`єктом права приватної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не надав доказів, які б підтверджували розмір його вкладу у купівлю та ремонт спірної квартири. Згідно договорів на придбання автомобіля марки Renault Midlum, 2004 р.в., та дивана світло-сірого з декором дуб шато антрацит,- покупцем зазначено ОСОБА_2 (т.1, а.с. 23-24, т.2 а.с.46-48). Відомостей про те, що майно було придбано виключно за особисті кошти ОСОБА_1 суду надано не було. Позивачем за зустрічним позовом не було надано відомостей про дату придбання кондиціонерів фірми СН Cooper&Hunter International Corporation, 2010 р.в., а також про джерела їх придбання, а дата виготовлення кондиціонерів не свідчить про дату їх придбання. Транспортний засіб - Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 , придбаний за час перебування сторін у шлюбі, доказів про те, що вказаний транспортний засіб не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 не надано, отже з врахуванням продажу спірного автомобіля вже на час подачі первісного позову на користь ОСОБА_1 слід стягнути Ѕ частину вартості автомобіля Renault Midlum, 2004 р.в., виходячи з ціни продажу, зазначеній у договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 16.05.2018р. (49 432 грн.). Сторонами не заперечувався факт набуття за час шлюбу: електричної бритви Philips; пилососа Philips; велосипеда Comanche Indigo FS; велосипеда Pride Stella; домашнього кінотеатра LG ВН 7520Т; пральної машини Bosch; телевізора Philips 48РFT5509/12, варочної панелі Bosch; електричної духовки Bosch; посудомийної машини Bosch; меблів в спальню; килимового покриття; холодильника LG; телевізора LG 55LM660S. Спору щодо поділу пилососа Philips, домашнього кінотеатра LG ВН 7520Т, електричної бритви Philips, варочної панелі Bosch; електричної духовки Bosch; посудомийної машини Bosch та килимового покриття між сторонами не виникло, на що вказують їх ідентичні вимоги. Однак позивачем за первісним позовом оспорюється факт набуття за час шлюбу телевізора Sharp LС-50LЕ760760V, пилососа Electrolux та витяжки Zirtal, а позивачем за зустрічним позовом оспорюється набуття кондиціонера LG, у зв`язку з чим рухоме майно ділиться виходячи з засад розумності та справедливості. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 за наслідками розгляду спорів з подібними фактичними обставинами і відповідними правовідносинами сформульовані такі правові висновки. Нормами ст.335, ст.368 ЦК України, ст.60, ст.70 СК України закріплена презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільності майна може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. У такому разі заінтересована особа (один із подружжя) може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вимоги щодо поділу на квартири АДРЕСА_1 . Оцінюючи аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційний суд приймає до уваги такі фактичні обставини, які доведені належними, допустимими і достатніми доказами: упродовж 2011 - 2012 років як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 працювали, мали доходи, кожен з них мав банківські рахунки, на яких знаходилися грошові, отримані у тому числі від зайняття підприємницькою діяльністю, від продажу майна, що належало їм особисто (т.1 а.с.15, 16,17,18; т.2 а.с.5, 6-7, 24-26, 32, 33, 40, 125, 128, 186-247; т.4 а.с.9, 48-59,99-103). За змістом ч.1 ст.358 ЦК України, ст.63, ст.64, ст.65 ЦК України подружжя здійснює право спільної власності, як правило, за взаємною згодою, презюмується, що будь-який договір укладається одним з подружжя за згодою іншого подружжя. Один з подружжя вправі оскаржити до суду угоду, укладену другим з подружжя, з підстав браку його волевиявлення (згоди) на укладення такої угоди другим із подружжя. Подружжя мають право укладати будь-які угоди між собою, що не заборонені законом як щодо спільного майна, так і щодо особистого майна кожного з них. Сторонами у справі визнається і не заперечується, що 26 березня 2012 року вони подали нотаріусу спільну заяву про те, що спірна квартира не є їхньою спільною власністю, оскільки придбавається за особисті кошти ОСОБА_14 . Спільна заява (волевиявлення сторін) продубльована у пункті восьмому договору купівлі-продажу спірної квартири від 26 березня 2012 року (т.2 а.с.34 зворот), отже сторони як подружжя спільно за взаємною згодою визначили правовий статус нерухомого майна, яке придбане у шлюбі, що відображено у договорі купівлі-продажу. Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. ОСОБА_2 не скористався своїм правом звернення до суду з позовом про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири з підстав, які наведені ним в апеляційній скарзі. За відсутності заявленої позовної вимоги (ст.13 ЦПК України) та прямої вказівки закону про недійсність такого правочину, а саме угоди про взаємне визнання подружжям права власності одного із них на придбаний об`єкт нерухомого майна, суд позбавлений права за своєю ініціативою давати оцінку правомірності укладеного договору і ухвалювати рішення, яке, по суті, частково скасовує укладений раніше договір. Перевіряючи доводи ОСОБА_2 про витрачання ним особистих коштів на поліпшення квартири, внаслідок чого істотно збільшилася її вартість, апеляційний суд відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України керується правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 17 квітня 2019 року (справа № 541/2734/16-ц), від 06 травня 2020 року (справа № 640/13553/14-ц), згідно яких: «Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності. Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до, та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. При цьому для застосування передбачених частиною першою статті 62 СК України правил, істотне збільшення вартості майна (у розглядуваній справі - квартири) повинне відбутися саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, а не інших чинників (зокрема, загальної зміни цін на ринку нерухомості, інфляційних процесів), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна внаслідок невід`ємних поліпшень, а не придбання у квартиру меблів, побутової техніки тощо, які можуть бути самостійними об`єктами поділу спільного майна.» Сторонами у цій справі визнається, що після придбання спірної квартири у березні 2012 року до кінця 2012 року у ній проводився ремонт. За твердженням ОСОБА_2 він витратив на ремонт спірної квартири 126 610 грн. 15 коп., які є частиною коштів, отриманих від продажу його власної квартири у м.Черкаси у травні 2012 року (сума продажу - 219 720 грн.), отже його частка у праві власності становить 15,22%. У підтвердження наведеної обставини ОСОБА_2 надав суду світлокопії фінансових документів про придбання матеріалів, обладнання, меблів, тощо (т.1 а.с.22-45). Проаналізувавши зазначені докази, апеляційний суд погоджується з оцінкою суду першої інстанції, оскільки дійсно більша частина з них не містить відомостей про покупця. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно договору від 02 квітня 2012 року (т.2 а.с.59-62), укладеного між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_8 , останній зобов`язався за сім місяців виконати ремонтні роботи у спірній квартирі з матеріалів, придбаних за рахунок замовника, тобто ОСОБА_1 , і здати її «під ключ» (п.2). Загальна вартість робіт - 95 000 грн., яка включає компенсацію витрат на придбання матеріалів і винагороду підрядника (п.4). Згідно договору від 01 жовтня 2012 року (т.2 а.с.67-68), укладеного між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_8 , останній зобов`язався здійснити виготовлення і збирання (монтаж) кухні з вбудованою технікою. Ціна договору - 21 830 грн. Згідно договору від 06 листопада 2012 року (т.2 а.с.63-66), укладеного між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_8 , останній зобов`язався здійснити виготовлення і збирання (монтаж) меблів для коридору та зали. Ціна договору - 14 736 грн. У будь-якому випадку з урахуванням вартості квартири - 705 000 грн., факт витрачання ОСОБА_2 особистих коштів на ремонт спірної квартири у сумі 126 610 грн. автоматично не породжує у нього право власності на певну частку у цій квартирі, оскільки належними і допустимими доказами не доведено, що саме внаслідок витрачання цих коштів відбулося істотне збільшення вартості майна у розумінні положень ст.62 СК України. Висновок експерта №6\3-18 від 14 серпня 2018 року містить лише інформацію (дослідження) про ринкову вартість спірної квартири за станом на час проведення дослідження без врахування поліпшень, які були зроблені після її придбання упродовж 2012 року (т.1 а.с.158-167). Вимоги про поділ вантажного автомобіля марки Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 . ОСОБА_1 , стверджуючи в апеляційній скарзі, що вантажний автомобіль придбаний на 98% за її особисті кошти, які вона отримала від продажу належної їй квартири, посилається на договір купівлі-продажу квартири від 27 листопада 2012 року, розписку про отримання грошей від її матері за продаж квартири, а також квитанцію від 28 листопада 2012 року про здійснення валютно-обмінної операції (т.2 а.с.40-41, 43, 51). ОСОБА_2 в апеляційний скарзі, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, стверджує, що на його придбання було витрачено лише 30% спільних коштів, інша частина коштів була сплачена за рахунок продажу належної ОСОБА_2 квартири у м.Черкаси (93 110 грн.) і його доходів від бізнесу (39 890 грн.). При цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не ставить жодних вимог стосовно рішення суду першої інстанції про стягнення з нього компенсації за проданий вантажний автомобіль. Оцінюючи наведені доводи і подані сторонами докази у сукупності, апеляційний суд виходить з того, що вони не є обгрунтованими. 25.05.2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , яка належала продавцю на праві власності. Продаж вчинено за 219 720 грн. 27 листопада 2012 року мати ОСОБА_1 від її імені здійснила відчуження квартири за ціною 177 497 грн., у той же день - 27 листопада 2012 року ОСОБА_1 отримала від своєї матері 38 500 доларів США від продажу квартири. Платежі за придбаний вантажний автомобіль здійснювалися від імені ОСОБА_2 трьома траншами: 21 листопада 2012 року - 5 000 грн., 27 листопада 2012 року - 114 000 грн. і 28 листопада 2012 року - 14 000 грн. (т.2 а.с.49-51). Валютно-обмінна операція вчинена ОСОБА_2 28 листопада 2012 року: продано 2 000 доларів США на суму 16 330 грн. (т.2 а.с.52). Доказів про здійснення ОСОБА_1 валютно-обмінної операції 27 листопада 2012 року (у день внесення основної суми вартості вантажного авта - 114 000 грн.) суду не надано. Суду не надано достатніх і достовірних доказів про сплату вартості вантажного автомобіля саме за рахунок коштів, отриманих як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 від продажу належних їм квартир з урахуванням того, що обидві сторони упродовж 2012 року працювали, мали певні доходи, кошти на рахунках у банківських установах, що ними не заперечується. Окрім того, обидві сторони наполягають на витрачанні у цей період виключно особистих коштів на ремонт спірної квартири. Отже, слід визнати правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання вантажного автомобіля особистою власністю одного з них. Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ вартості відчуженого вантажного автомобіля, суд першої інстанції визначив його вартість відповідно до ціни продажу, зазначеної у договорі купівлі-продажу від 16 травня 2018 року - 49 432 грн. Таке рішення не ґрунтується на законі, оскільки у такому випадку - за відсутності згоди між подружжям, вартість майна має бути реальною, тобто визначена експертом (спеціалістом) і відповідати ринковим цінам. У справі наявні два письмові докази щодо вартості відчуженого вантажного автомобіля: висновок експерта №47 автотоварознавчого дослідження від 25 лютого 2019 року (т.2 а.с.163-175) і висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 102 від 30 травня 2019 року (т.4 а.с.81-86). Обидва дослідження проведені експертом Сумцовим С.С . Оцінюючи зазначені докази, апеляційний суд визнає, що саме висновок № 102 від 30 травня 2019 року є більш достовірним доказом, оскільки експерт провів огляд автомобіля, врахував ремонтні роботи, які були виконані новим власником після 16 травня 2018 року, отже визначена експертом вартість автомобіля у сумі 167 424,91 грн. на час розгляду справи судом є максимально об`єктивною. Враховуючи встановлене, рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половини вартості відчуженого вантажного автомобіля без згоди іншого подружжя підлягає зміні, а саме з ОСОБА_2 слід стягнути 167 424,91 / 2 = 83 712,45 грн., замість стягнутих судом першої інстанції 24 716 грн. Вимоги про поділ іншого майна - побутова техніка, речі побутового вжитку, тощо. Як вбачається з обох позовів, між сторонами відсутній спір стосовно поділу такого майна: ОСОБА_2 : домашній кінотеатр LG BH 7520Т вартістю 3 958 грн., електрична бритва Філіпс вартістю 1 650 грн., пилосос Philips вартістю 3 050 грн. ОСОБА_1 : варочна панель Bosch вартістю 2 171 грн., електрична духовка Bosch вартістю 4 013 грн., посудомийна машина Bosch вартістю 6 000 грн., меблі в спальню на суму 24 256 грн., килимове покриття на суму 5 764 грн. 52 коп., кондиціонер СН Cooper&Hunter вартістю 5 000 грн. Рішення суду першої інстанції у частині присудження у власність ОСОБА_1 холодильника LG вартістю 8 000 грн; телевізора LG 55LM660S вартістю 13 665 грн. не оспорюється. ОСОБА_2 згідно апеляційної скарги не погоджується з присудженням йому власність: телевізора Philips 48PFT5509|12 вартістю 12 590 грн з підстав відсутності доказів його придбання у шлюбі та його існування взагалі; велосипеда Comanche Indigo FS вартістю 5 744 грн і велосипеда Pride Stella вартістю 4 000 грн з тих підстав, що один з них є жіночим, інший - дитячий, то вони обидва знаходяться у спірній квартирі, де мешкає ОСОБА_1 . Окрім того, вважає, що суд безпідставно виключив зі складу спільного майна пилосос Electrolux вартістю 5 000 грн ОСОБА_1 згідно апеляційної скарги заперечує проти присудження у власність ОСОБА_2 пральної машини Bosch вартістю 8 000 грн з тих підстав, що з нею залишилися проживати діти. Оскільки поділу підлягає лише наявне майно, то апеляційний суд виходить з таких міркувань. Стосовно телевізора Philips 48PFT5509|12 у справі відсутні документи про його придбання у період шлюбу. Єдине, що мається у справі, це - світлокопія скріншоту з мережі Інтернет (т.2 а.с.71,72) з оголошенням про продаж телевізора такої марки і моделі, у якому зазначений номер телефону начеб-то ОСОБА_2 , який категорично заперечує цей факт, які і твердження ОСОБА_1 про те, що він цей телевізор виніс з квартири без її згоди, коли вона з дітьми була відсутня вдома, та зберігає його у себе. Окрім того, ОСОБА_2 заперечує факт придбання та існування такого телевізора, що узгоджується з його позовними вимогами. У зв`язку з наведеним відсутні підстави для вирішення питання про поділ цього телевізора. Суд першої інстанції, виділяючи у власність ОСОБА_2 велосипед Comanche Indigo FS і велосипед Pride Stella, не навів мотивів такого рішення. Апеляційний суд визнає слушними доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 у цій частині та вважає за доцільне присудити обидва велосипеди у власність ОСОБА_1 , оскільки один з них є жіночим, другий - дитячим; обидві сторони визнають, що ці речі є спільною сумісною власністю, а твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 забрав їх собі, коли вона була відсутня дома, і намагається їх продати через оголошення в мережі Інтернет (т.2 а.с.70), не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність поділу пилососа Electrolux, то у суді першої інстанції він заперечував факт набуття цієї речі у шлюбі, у справі відсутні будь-які об`єктивні докази щодо факту його придбання, а також щодо його існування з урахуванням позиції ОСОБА_1 , яка пояснює, що він начеб-то був, але зараз його немає, оскільки його вивіз ОСОБА_2 . За таких обставин відсутні підстави для вирішення питання про поділ цього пилососа. Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 у частині поділу пральної машини Bosch - факт проживання з нею дітей не є вирішальним, необхідність у пральній машині є універсальною. Ключовою обставиною у цій справі є те, що логічно і очевидно слід залишити ОСОБА_1 у власності ті предметі і речі, які не можуть бути відділені від квартири, що їй належить, без негативних наслідків для самих речей і для квартири, тобто коштовна вбудована побутова техніка і меблі. У зв`язку з цим, враховуючи принцип рівності часток сторін (ст.70 СК України), ОСОБА_2 слід присудити у власність інше рухоме майно, що підлягає поділу. З огляду на наведене апеляційний суд визнає справедливим здійснити поділ іншого майна - побутової техніки, речей побутового вжитку, тощо, таким чином. Виділити у власність ОСОБА_2 : -телевізор LG 55LM660S вартістю 13 665 грн; -пральну машину Bosch вартістю 8 000 грн; -пилосос Philips вартістю 3 050 грн; домашній кінотеатр LG ВН 7520Т вартістю 3 958 грн; електричну бритву Philips вартістю 1 650 грн; холодильник LG вартістю 8 000 грн., а всього майна на суму 38 273 грн. Виділити у власність ОСОБА_1 : - варочну панель Bosch вартістю 2 171 грн; -електричну духовку Bosch вартістю 4 013 грн; -посудомийну машину Bosch вартістю 6 000 грн; - кондиціонер СН Cooper&Hunter вартістю 5 000 грн; -меблі в спальню на суму 24 256 грн; -килимове покриття на суму 5 764,52 грн; -велосипед Comanche Indigo FS вартістю 5 744 грн; -велосипед Pride Stella вартістю 4 000 грн, а всього майна на суму 56 848 грн. У зв`язку з тим, що загальна вартість майна, присудженого ОСОБА_1 , є більшою, то з неї на користь ОСОБА_2 слід стягнути різницю у вартості присудженого майна: 56 948 - 38 273 = 18 675 грн. Судові витрати. Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , подаючи первісний позов, сплатив 6192,82 грн. судового збору (т.1 а.с.2); заяву про забезпечення позову - 320 грн. (т.1а.с.50) (ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 22.09.2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року, заява задоволена); за проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 6/3-18 - 3600 грн. (т. 4 а.с.107), а всього 10 112,82 грн. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково на 16,58%. Таким чином, ОСОБА_2 має право на стягнення з іншої сторони 6192,82 + 320+ 3600 = 10 112,82 / 100 х 16,58 = 1 676,71 грн. ОСОБА_1 , подаючи зустрічний позов сплатила 5 286 грн. судового збору (т.2 а.с.1) та 3 524 грн. (т.2 а.с.104); за проведення товарознавчої експертизи від 23.02.2019 року - 800 грн. (т.2 а.с.162); заяву про забезпечення позову - 352,40 грн. (т.3 а.с.2) (ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2019 року, заява задоволена); апеляційну скаргу - 4 403 грн.(т.4 а.с.171), а всього 14 365,40 грн. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково на 72,97% Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_2 : 5 286 + 3 524 + 800 + 352,40 + 4 403 = 14 365,40 /100 х 72,97 = 10 482,43 грн. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Старіковою Н.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 03.12.2018 року (т.4 а.с.127-128) та ордеру № 026405 ( т.1 а.с.147) На підтвердження виконаних робіт адвокатом Старіковою Н.О надано акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 25.03.2020 року на суму 19 700 грн. (т.4 а.с.129). На підтвердження витрат понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу надано меморіальний ордер № @2PL438996 від 26.03.2020 року на суму 1 000 грн. (т.4 а.с.130), меморіальний ордер № @2PL182410 від 23.03.2020 року на суму 18 700 грн. (т.4 а.с.131). Таким чином, ОСОБА_17 має право на відшкодування понесених нею витрат за послуги адвоката з врахуванням проценту задоволених позовних вимог: 1 000 + 18 700 = 19 700 / 100 Х 72,97% = 14 375,09 грн. Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Оскільки з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 676,71 грн., а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 482,43 + 14 375,09 = 24 857,52 грн., то враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 24 857,52 - 1 676,71 = 23 180,81 грн., а також звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ОСОБА_2 частини судового збору. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково. Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 червня 2020 року у частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_6 , Ѕ частини вартості вантажного автомобіля марки Renault Midlum 2004 р.в., червоного кольору шасі № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 в сумі 24 716 грн., змінити, збільшивши суму, що підлягає стягненню, до 83 712 грн. 46 коп. Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 червня 2020 року у частині вирішення спору про поділ іншого рухомого майна (побутова техніка, речі домашнього вжитку, тощо) скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення. Виділити у власність ОСОБА_2 : -телевізор LG 55LM660S вартістю 13 665 грн; -пральну машину Bosch вартістю 8 000 грн; -пилосос Philips вартістю 3 050 грн; домашній кінотеатр LG ВН 7520Т вартістю 3 958 грн; електричну бритву Philips вартістю 1 650 грн; холодильник LG вартістю 8 000 грн., а всього майна на суму 38 273 грн. Виділити у власність ОСОБА_1 : - варочну панель Bosch вартістю 2 171 грн; -електричну духовку Bosch вартістю 4 013 грн; -посудомийну машину Bosch вартістю 6 000 грн; - кондиціонер СН Cooper&Hunter вартістю 5 000 грн; -меблі в спальню на суму 24 256 грн; -килимове покриття на суму 5 764,52 грн; -велосипед Comanche Indigo FS вартістю 5 744 грн; -велосипед Pride Stella вартістю 4 000 грн, а всього майна на суму 56 848 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_6 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_5 різницю у вартості присудженого майна у розмірі 18 675 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_6 у рахунок відшкодування судових витрат 23 180,81 грн.. Звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ОСОБА_2 частину судового збору. Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 червня 2020 року у частині вирішення спору про право власності на квартиру АДРЕСА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2020 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов