Постанова 4824 № 357/3445/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4019/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 року м. Київ Справа № 357/3445/23 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Дубінкіної М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , які подані представником ОСОБА_2 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Орєхова О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна, набутого під час шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна, набутого під час шлюбу, встановив: В березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про розподіл майна набутого під час шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 з 01 червня 2017 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 . З 2018 року сторони проживали в орендованій квартирі АДРЕСА_1 . З 06 січня 2022 року проживають окремо один від одного (відповідач - в орендованій квартирі, а позивач - за місцем реєстрації), фактичні шлюбні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведеться. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 357/332/22 від 11 травня 2022 року шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу та спільного ведення господарства (з 01 червня 2017 року по 06 січня 2022 року), за кошти отримані у дарунок на весіллі та заробітну плату позивача (офіціантом у кафе « Фенікс », на виробничому підприємстві будматеріалів «УкрЮг» та ФГ «Чудова марка») та відповідача, за кошти, отримані позивачем як допомога по вагітності та пологах по листку непрацездатності, за кошти отримані у кредит (тобто за спільні сумісні кошти, за спільною працею подружжя, за кредитними угодами), в інтересах колишньої сім`ї ОСОБА_5 на праві сумісної власності, подружжям було набуте право власності на рухоме майно - предмети домашньої обстановки та вжитку, за переліком наведеним нижче, а саме: телевізор марки «Kivi», модель «43F750NB» взято у кредит, вартістю 12 999 гривень, визначеною в інтернет магазині «Розетка»; диван модель «Бостон», колір сірий зі світло-сірим, 235x98 см., взято у кредит, вартістю 8590 грн, визначеною на офіційній веб-сторінці меблевої фабрики «ІМІ»; меблева стінка у вітальню, 360x230x45 (60) см., коричневого кольору, ліквідною вартістю 5000 грн, визначеною на веб-сторінці; комод вартістю 2366,10 грн, визначеною на веб-сторінці інтернет магазину korpuson.com.ua; пилосос марки «Philips», модель «Expression 3000 series», вартістю 5299 грн, визначеною на офіційній веб-сторінці інтернет-магазину «Philips»; пральна машина марки «GORENJE», модель «WP 60S2/IR», взято у кредит, вартістю 17 399 грн, визначеною в інтернет магазині «Розетка»; мобільний телефон марки «Хіаоmі», модель «Redmi 9С 3/64GB», який було фактично знищено відповідачем (фото додається), вартістю 4699 грн, визначеною в інтернет магазині «Розетка»; інгалятор (небулайзер), марки «Dr.Frei Turbo Base», вартістю 995 грн, визначеною в інтернет магазині «Розетка». Загальна вартість вищевказаного спільно набутого майна під час шлюбу позивача та відповідача складає 57 347,10 грн. Враховуючи норми права та те, що вказане майно залишилося у фактичному користуванні відповідача, який відмовляється добровільно провести його поділ або сплатити 1/2 частину його вартості позивачу, вона вважає за доцільне стягнути у судовому порядку на її користь 1/2 частину вартості вищезазначеного рухомого майна, що складає 28 673,55 грн із розрахунку: 57 347,10 грн/2. Також, за час шлюбу між позивачем та відповідачем та спільного ведення господарства (з 01 червня 2017 року по 06 січня 2022 року), в інтересах колишньої сім`ї ОСОБА_5 та особистих інтересах відповідача (оскільки, фактично доступ до рахунків через банківські картки були у відповідача, тому що він активно грав в онлайн ігри та позичав кошти у ломбардах) було отримано у кредит грошові кошти в наступних банківських установах: 1) AT «Універсал Банк», за рахунком № НОМЕР_1 (рух коштів по картці від 25 січня 2023 року додається): 03.09.2021р. - кредитний ліміт: 3000 грн., особисті кошти: 0,00 грн.; 24.10.2021 р. - видатковий платіж на суму 2979 грн. CARD2CARD UA МАВ; 06.01.2022 р. - використано кредитний ліміт 3000 грн., особисті кошти: - 169,30 грн.; 08.01.2022 р. - поповнення балансу на 495 грн., використано кредитний ліміт 3000 грн., залишок коштів: 325,70 грн.; 16 січня 2022 року - кредитний ліміт знижено до 2700 грн., залишок коштів без кредитного ліміту: 0,00 грн.; 19.01.2022 р. - поповнення балансу на 2716,00 грн., використано кредитний ліміт 2700 грн., залишок коштів: 2741,70 грн.; 20.01.2022 р. - кредитний ліміт знижено до 0,00 грн., залишок коштів без кредитного ліміту: 0,00 грн.; 20.07.2022 р. - поповнення балансу на 17,00 грн., використано кредитний ліміт 0 грн., залишок коштів: 1,03 грн. Загальна сума сплачених особистих коштів позивачем після 06.01.22 р. складає 3226,5 грн., із розрахунку: (495+2716+17)-1,03; з них використано відповідачем на особисті потреби в онлайн іграх: 2979 грн. 2) АТ КБ «Приватбанк» за рахунком № НОМЕР_2 " (виписка по картці від 23.01.2023р. додається): 01.06.2017 р. баланс: - 134,35 грн.; 06.01.2022 р. баланс: - 10 026,69 грн.; 28.01.2022 р. внесення власних коштів: 445,00 грн., баланс: - 9 581, 69 грн.; 26.07.2021 р. видатковий платіж на суму 2482 грн. Ломбард: Білоцерківське від.; 01.07.2022 р. баланс: - 10 904,60 грн.; 15.07.2022 р. внесення власних коштів: 1 207,00 грн., баланс: - 9697,60 грн.; 01.01.2023 р. баланс: - 11 601,75 грн. Сплачені особисті кошти позивачем після 06.01.22 р. складають 445 грн. та 1207 грн., а також необхідно кошти на погашення кредиту 11 601,75 грн. (станом на 01.01.2023 р.), також необхідно врахувати первісний мінусовий баланс в -134,35 грн., тому загальна сума складає 13 119,40 грн., із розрахунку: (445+1207+11601,75)-134,35), з них використано відповідачем на особисті потреби погашення позики у ломбарді 2482 грн., 3) АТ «Райффайзен Банк Аваль» за картковим рахунком № НОМЕР_3 за рахунком № НОМЕР_4 (історія по картковому рахунку від 11.01.2023р. додається): 19.09.2021р. баланс: 0 грн.; 19.09.2021 р. - видатковий платіж RONLINE С2С KYIV 118 грн.; 26.09.2021р. - видатковий платіж RONLINE С2С KYIV 272,50 грн.; 16.12.2021 р. - видатковий платіж CARD2ANY FONDY KYIV 110,91 грн.; 31.12.2021 р. - видаткові платежі RONLINE С2С KYIV 17319 грн. та 6195 грн.; 06.01.2022р. баланс. - 26337,23 грн.; 28.01.2022 р. внесення власних коштів: 1 966,86 грн., баланс: - 25650 грн.; 05.04.2022р. внесення власних коштів: 2372,01 грн., баланс: -2 5803,89 грн.; 03.05.2022 р. внесення власних коштів: 1343,22 грн., баланс: - 25521,12 грн.; 03.06.2022 р. внесення власних коштів: 1326,84 грн., баланс: - 25210 грн.; 05.07.2022 р. внесення власних коштів: 1312,41 грн., баланс: - 24935,81 грн.; 04.08.2022 р. внесення власних коштів: 1293,31 грн., баланс: - 24572,76 грн.; 02.09.2022 р. внесення власних коштів: 1279,50 грн., баланс: - 24310,31 грн.; 11.01.2023 р. баланс: - 28 464,72 грн. Сплачені особисті кошти позивачем після 06.01.22 р. складають 1 966,86 грн., 2372,01 грн., 1343,22 грн., 1326,84 грн., 1312,41 грн., 1293,31 грн., 1279,50 грн., а також необхідно кошти на погашення кредиту 28 464,72 грн. (станом на 11.01.2023 р.), а тому загальна сума складає 39 358,87 грн., із розрахунку: (1966,86+2372,01+1343,22+1326,84+1312,41+1293,31+1279,50)+28464,72, з них використано Відповідачем на особисті потреби в онлайн іграх: 24015,41 грн., із наступного розрахунку: 118+272,50+110,91+17319+6195. 4) AT «Сенс Банк» (АТ «Альфа-банк») за рахунком № НОМЕР_5 (Довідка про закриття поточного рахунку від 02.02.2023 р. та виписка по рахунку від 16.03.2023р. додаються): 07.09.2020 р. баланс: 0 грн., кредитний ліміт: 10000 грн.; 08.09.2020 р. - видатковий платіж на суму 2025 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 08.09.2020 р. - видатковий платіж на суму 4550 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 08.09.2020 р. - видатковий платіж на суму 1621 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 22.09.2020 р. - видатковий платіж на суму 78,73 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 06.10.2020 р. - видатковий платіж на суму 65.60 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 18.10.2020 р. - видатковий платіж на суму 100 грн. (хВіll (Е0105791), Kyiv, UKR, МСС 9406; 26.10.2020 р. - видатковий платіж на суму 100 грн. (хВіll (Е0105791), Kyiv, UKR, МСС 9406; 08.11.2020 р. - видатковий платіж на суму 1520 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 09.11.2020 р. - видатковий платіж на суму 100 грн. (хВіll (Е0105791), Kyiv, UKR, МСС 9406; 10.11.2020 р. - видатковий платіж на суму 106 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 10.11.2020 р. - видатковий платіж на суму 100 грн. (xBillgamecardsshop.c (Е0105661), Kyiv, UKR, МСС 7994; 10.11.2020 р. - видатковий платіж на суму 1178 грн. (Ломбард Скарбниця (S1K40FSR), Біла Церква, UKR, МСС 5933); 11.11.2020 р. - видатковий платіж на суму 207 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 11.11.2020 р. - два видаткові платежі на суму по 914 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 11.11.2020 р. - два видаткові платежі на суму по 100 грн. (xBillgamecardsshop.c (Е0105661), Kyiv, UKR, МСС 7994; 17.11.2020 р. - видатковий платіж на суму 3439 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, МСС 6012); 22.11.2020 р. - два видаткові платежі на суму по 100 грн. (xBillgamecardsshop.a (E0105661), Kyiv, UKR, MCC 7994; 03.12.2020 p. - видатковий платіж на суму 100 грн. (xBillgamecardsshop.c (E0105661), Kyiv, UKR, MCC 7994; 17.04.2021 p. - видатковий платіж на суму 308 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, MCC 6012); 21.04.2021 р. - видатковий платіж на суму 156,50 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, MCC 6012); 11.08.2021 р. - видатковий платіж на суму 3843 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, MCC 6012); 12.08.2021 р. - видатковий платіж на суму 1015 грн. (CARD2CARD UA МАВ! (W124887), Kyiv, UKR, MCC 6012); 26.08.2021 р. - видатковий платіж на суму 156,50 грн. (CARD2CARD UA МАВ'(W124887), Kyiv, UKR, MCC 6012); 24.10.2021 р. - видатковий платіж на суму 3013,79 грн. (CARD2CARD UA MAB (W124887), Kyiv, UKR, MCC 6012); 13.11.2021 р. - видатковий платіж на суму 611 грн. (CARD2CARD UA МАВ (W124887), Kyiv, UKR, MCC 6012); 06.01.2022 р. баланс: - 5 284.33 грн.; 27.09.2022 р. внесення власних коштів 4863 грн.; 22.12.2022 р. баланс: - 3783,79 грн.; 27-28.12.2022 р. повернення коштів та анулювання заборгованості 100 грн., 100 грн., 217,96 грн., 18,60 грн. та 2631,65 грн.; 02.02.2023 р. баланс: 0 грн., кредит закрито. Сплачені особисті кошти позивачем після 06.01.22 р. складають 4863 грн. За весь період дії карткового рахунку використано відповідачем на особисті потреби в онлайн іграх та погашення позики у ломбарді: 26522,12 грн., із наступного розрахунку: (2025+4550+1621+78,73+65,60+100+100+1520+100+106+100+1178+207+914+914+100+3439+100+100+100+308+156,50+3843+1015+156,50+3013,79+611). Загальна сума заборгованості за кредитними коштами під час шлюбу позивача та відповідача, у відповідності до вказаних розрахунків, у відповідно до банківських виписок, складає 60 568,24 грн. Так, позивач та відповідач, вчиняючи угоди щодо укладання кредитних угод, у період з 01.06.2017 р. по 06.01.2022 р., діяли в інтересах сім`ї, це майно було використане на благо родини. З вказаного слідує, що кредитні грошові кошти є об`єктом спільної сумісної власності, а зобов`язання щодо їх повернення та сплата процентів за їх використання, підлягають поділу, незалежно від того, на кого воно було зареєстровано. Так, позивач вважає, що задля виконання позивачем за вказаними кредитними угодами, 1/2 частина суми грошових коштів за всіма кредитними зобов`язаннями необхідно стягнути з відповідача, що складає 30284 гривні 12 копійок, із розрахунку: 60 568,24 грн. /2. Враховуючи викладене, просить здійснити поділ спільного майна (предмети домашньої обстановки та вжитку) і зобов`язання за кредитними угодами, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом припинення права ОСОБА_1 на частку на предмети домашньої обстановки та вжитку та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 28 673,55 гривень за набуте майно та 30 284,12 гривень за кредитними зобов`язаннями, а разом 58 957,67 гривень. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати. Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, обґрунтовуючи наступним. Так, дійсно сторони перебували у шлюбі з 01 червня 2017 року, який було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2022 року у справі № 357/332/27. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача з відповідачем народилась спільна дитина - ОСОБА_6 . З 2018 року сторони проживали спільно в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені не з 06.01.2022 року, як вказано у позовній заяві про розподіл майна набутого під час шлюбу, а з 02.01.2022 року. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2022 року було задоволено позов про стягнення аліментів з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.02.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про визначення місця проживання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком за його місцем проживання. Батько повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини та здійснює постійно витрати пов`язані з утриманням, доглядом, лікуванням їхнього неповнолітнього сина. ОСОБА_1 має велику заборгованість перед ОСОБА_3 щодо сплати аліментів на утримання спільного сина ОСОБА_6 за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, справа № 357/1598/22 провадження 2/357/1605/22 від 04.07.2022 року . При цьому матері добре відомо, що її син, ОСОБА_6 , перебуває на обліку в окуліста з діагнозом: міомічний остигматизм, потребує постійного носіння окулярів, лікування та терапії, дитина лікується в супроводі батька. Згідно виписки із медичної карти хворого, в період з 06.01.2022 по 10.01.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на лікуванні у КПП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» з діагнозом: гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, ацетонорія, в умовах стаціонарного лікування по догляду за дитиною у вказаний період перебував батько дитини. Після лікування дитина потребує дієтичного харчування, вітамінотерапії та вживання пробіотиків. Для подолання труднощів у звуковимові дитини та відвідування ним корекційно- розвиткових занять, відповідач звертався до КЗ ТМР «Таращанський інклюзивно-ресурсний центр» та до логопеда за місцем постійного проживання. При цьому ОСОБА_1 не брала свідомо участі у витратах на лікування і розвиток дитини. Маючи значну заборгованість зі сплати аліментів, остання вимагає стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію у загальному розмірі 58957,67 грн., не намагаючись врегулювати питання поділу майна добровільному порядку, завідомо ставлячи відповідача у скрутне матеріальне становище, розуміючи, що спільна дитина не одержує від неї матеріальне забезпечення, достатнє для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування. Враховуючи наведене, за обсягом та вартістю на момент розгляду спору судом до спільного сумісного майна належать: пилосос VITEK VT-1891 (2900 грн.); пральна машина Whirlpool FWSF 61053 WS EU 2020 року (5215 грн.); меблева стінка у вітальню (5000 грн.); телевізор марки Kivi 40U600GU (6000 грн.); мультиварка марки Philips Viva Collection HD3136/03 (4 000 грн.); інгалятор (995 грн.). До спільного рухомого майна сторін належить мультиварка, придбана відповідачем за час шлюбу за рахунок його заробітної плати в інтересах сім`ї, яку позивач забрала разом із особистими речами та речами сина із орендованої колишнім подружжям для спільного проживання квартири. Мультиварка, марки Philips Viva Collection HD3136 03 була придбана відповідачем в 2020 році у мережі магазинів «Епіцентр» вартістю 4 000 грн. Відповідачем було придбано у 2020 році пилосос VITEK VI-1891. В даний час вартість нового, не вживаного товару даного виду складає 2900 грн. Відповідачем у інтернет-магазині «ТЕХНО точка» було придбано пральну машину Whirlpool FWSF 61053 WS EU 2020 року, вартістю 5215 грн. У 2019 році сторонами було придбано телевізор марки Kivi 401 600GU в мережі магазинів «Епіцентр». В даний час вартість нового, не вживаного товар даного виду складає 6000 грн. Меблева стінка у вітальню НОМЕР_6 (60) придбавалася відповідачем за оголошенням, вживана з рук. Відповідач за первісним позовом може погодитися з вартістю даного майна, запропонованою позивачем за первісним позовом у сумі 5000 грн. До спільного майна належить інгалятор (небулайзер). Відповідач може погодитися з вартістю даного майна, запропонованою позивачем за первісним позовом у сумі 995 грн. Таким чином, в порядку поділу спільного майна подружжя просив: - визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на наступні об`єкти спільного майна подружжя: пилосос VITEK VT-1891 (2900 грн.); меблева стінка у вітальню (5000 грн.); мультиварка марки Philips Viva Collection HD3136/03 (4 000 грн. ). - визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на наступні об`єкти спільного майна подружжя: пральна машина Whirlpool FWSF 61053 WS EU 2020 року (5215 грн. ); телевізор марки Kivi 40U600GU (6000 грн.); інгалятор (995 грн.). В задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму сплачених останнім судових витрат. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна, набутого під час шлюбу- залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна, набутого під час шлюбу - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на наступні об`єкти спільного майна подружжя: пилосос VITEK VT-1891; меблева стінка у вітальню; мультиварка марки Philips Viva Collection HD3136/03. Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на наступні об`єкти спільного майна подружжя: пральна машина Whirlpool FWSF 61053 WS EU 2020 року; телевізор марки Kivi 40U600GU; інгалятор. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 гривень та судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, загалом 25 073,60 гривень. Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду змінити, поділити зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплату процентів за їх використання, які є об`єктом спільної сумісної власності, за наслідком чого стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, що 1/2 частина яких складає 33 388,12 грн.; за умов належного підтвердження якісних та технічних характеристик дійсною ринковою вартістю поділити спільно набуте майно (5 одиниць: телевізор, меблева стінка у вітальню, пилосос, пральна машина, інгалятор) у рівних частинах або стягнути на користь ОСОБА_1 частину вартості. Вказує, що позивач стверджував, а відповідач не заперечував та не спростовував, що банківські карткові рахунки, які були відкриті на ім`я позивача, фактично були у користуванні відповідача, оскільки на його ім`я банки карток вже не видавали, адже у нього були боргові зобов`язання. Суд першої інстанції помилково ототожнив поняття спільно проживали, вели спільне господарство із поняттям припинили відносини, а також не врахував пояснення ОСОБА_1 , що 02 січня 2022 року була позбавлена місця проживання у родині, а 06.01.2022 року фактично забрала свої банківські картки з володіння ОСОБА_3 . Вказує, що поза межами строку з 01.06.2017 року по 06.01.2022 року видаткові операції позивачем не рахувались, однак враховувались лише дебітові вимушені операції направлені задля закриття чи погашення кредиторських зобов`язань з метою часткового чи повного погашення боргів, що виникли у період шлюбу сторін. Стверджує, що сторони позивач та відповідач, вчиняючи угоди щодо укладання кредитних угод, у період з 01.06.2017 року по 06.01.2022 року діяли в інтересах сім`ї, це майно було використане на благо родини. За виписками та довідками по кожному картковому рахунку вбачається що у період шлюбу 01.06.2017 року по 02.01.2022 року, а також у період 02.01.2022 року по 06.01.2022 року позбавлення ОСОБА_1 доступу до квартири та фактичного володіння ОСОБА_3 картковими рахунками, кошти, які списувалися з карткових рахунків позивача, використані в інтересах сім`ї або в інтересах ОСОБА_3 для придбання спільного майна, а тому у колишнього подружжя наявний спільний обов`язок з повернення (наявної заборгованості та одноособово сплаченого боргу ОСОБА_1 після шлюбу) по кредитним коштам на її особистих карткових рахунках. Отже, кредитні грошові кошти є об`єктом спільної сумісної власності, а зобов`язання щодо їх повернення та сплата процентів за їх використання, підлягають поділу, незалежно від того, на кого воно було зареєстровано. Вказує, що ОСОБА_3 не надав до суду належних та допустимих доказів щодо вартості поділеного майна та доказів спільно набутого майна, а визначена судом першої інстанції вартість на ґрунтується на припущеннях. Крім того, не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, якому просить змінити рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, за яким не розподіляти такі витрати повністю на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката (24 000 грн.) не співмірний із ціною позову (12 210 грн), а також не співмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що у свою чергу, не відповідає вимогам ч.4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає обставинам справи та поданим документам. Вважає неналежним доказом проведення розрахунків як між адвокатом та клієнтом за квитанцією від 25.05.2023р., оскільки сума була сплачена не фізичній особі підприємцю, а просто фізичній особі, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, поведінка ОСОБА_1 під час розгляду даної справи не призвела до затягування розгляду справи. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 проти вимог апеляційних скарг заперечувала, просила у їх задоволенні відмовити. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 , з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції вважав доведеним, що за обсягом на момент розгляду спору судом до спільного майна належать: пилосос VITEK VT-1891; пральна машина Whirlpool FWSF 61053 WS EL' 2020 року; меблева стінка; телевізор марки Kivi 40U600GU; мультиварка марки Philips Viva Collection HD3136/03; інгалятор. Оскільки сторони не дійшли між собою згоди щодо поділу спільно нажитого майна, а на утриманні ОСОБА_3 перебуває малолітня дитина, тому право власності на пральну машину Whirlpool FWSF 61053 WS EU 2020 року (5215 грн.); телевізор марки Kivi 40U600GU (6000 грн.); інгалятор (995 грн.).доцільно визнати за тим з батьків, з ким дитина проживає, в кращих її інтересах. Інше майно суд визнав за доцільне виділити у власність ОСОБА_1 , а саме: пилосос VITEK VT-1891(2900 грн.); меблева стінка у вітальню (5000 грн.); мультиварка марки Philips Viva Collection HD3136/03 (4 000 грн. ). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за кредитними зобов`язаннями у сумі 30 284 грн. 12 коп., суд першої інстанції, надавши оцінку поданих позивачем доказам, довідкам, випискам про рух коштів на її карткових рахунках, дійшов висновку, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що за рахунок кредитних коштів із вказаних карток було придбано яке-небудь майно спільної сумісної власності подружжя, або час укладання таких угод та відповідно використання таких коштів в інтересах сім`ї. Твердження позивача, що такі платежі здійснювалися в інтересах сім`ї або в особистих інтересах відповідача ( ОСОБА_3 ), є не доведеними належними засобами доказування. В матеріалах справи відсутні будь-які кредитні договори, які були укладені позивачем ОСОБА_1 , за якими отримані грошові кошти, які були використані в інтересах сім`ї ( придбання майна, тощо ). Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, суд першої інстанції керувався пропорційністю задоволених позовних вимог та обґрунтованістю понесених ОСОБА_10 витрат на правову допомогу, щодо розміру яких від ОСОБА_1 не надходило заяв щодо його зменшення та неспівмірності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 01 червня 2017 року відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого Білоцерківським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області від 01 червня 2017 року. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2022 року у справі № 357/332/22 шлюб між сторонами розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народилась спільна дитина - ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_8 про народження дитини, видане 17 листопада 2017 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1447 ( а.с. 123, т.1) Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2022 року з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 лютого 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року визначено місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із батьком ОСОБА_3 за місцем його проживання: АДРЕСА_3 . У рішеннях Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/1598/22 про стягнення аліментів та у справі № 357/5585/22 про визначення місця проживання дитини встановлено обставину про те, що з 02 січня 2022 року сторони припинили проживати однією сім`єю. Колишнє подружжя з 2018 року проживали в орендованій квартирі АДРЕСА_1 та під час спільного проживання та перебування сторін у шлюбі, останніми були придбані предмети побутового призначення (меблі, побутова техніка). Відповідач ОСОБА_3 не надав згоду на присудження ОСОБА_1 грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно. Заявлене до поділу позивачем рухоме майно (предмети домашнього вжитку) не відповідає ні за обсягом, ні за маркуванням, ні за вартістю дійсному обсягу спільного майна подружжя, яке підлягає поділу. До спільного майна подружжя не належать диван та комод, які не були набуті за рахунок коштів подружжя, а придбані матір`ю та сестрою відповідача ОСОБА_3 і подаровані спільному сину сторін ОСОБА_6 . Свідок ОСОБА_12 наголошувала в судовому засіданні, що вона уклала договір споживчого кредиту з банківською установою AT «ПУМБ» та придбала диван, вартістю 7 100 грн, а комод був придбаний нею та її донькою - сестрою відповідача ОСОБА_3 , та подарований ОСОБА_6 на день народження. Придбання дивану саме ОСОБА_12 та укладання договір споживчого кредиту з банківською установою AT «ПУМБ» для його придбання підтверджується наявними в матеріалах справи листом-гарантією, паспортом споживача та заявою № 3001260730001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала про придбання такого майна: телевізор марки «Kivi», модель «43F750NB» вартістю 12 999 грн; меблева стінка у вітальню вартістю 5000 грн, пилосос марки «Philips», модель «Expression 3 000 series» вартістю 5299 грн, пральна машина марки «GORENJE», модель «WP 60S2/IR» вартістю 17 399 гривень, інгалятор (небулайзер) марки «Dr.Frei Turbo Base» вартістю 995 грн. На підставі доказів, поданих разом з зустрічною позовною заявою, суд першої інстанції встановив, що 25 березня 2020 року пральна машина була придбана іншої марки та вартості, ніж та, про яку зазначала позивач. Була придбана пральна машина Whirlpool FWSF 61053 WS EU вартістю 5215 грн., що підтверджує наявний в матеріалах справи гарантійний талон № 2496655. Також, з доданих відповідачем ОСОБА_3 доказів суд встановив, що вартість пилососа марки VITEK VT-1891 становить 2900 грн, а вартість телевізора марки «Kivi» 40U600GU - 5999 грн. Відповідачем не спростовано вартості меблевої стінки у вітальню, 360x230x45 (60) см, коричневого кольору, вартістю 5000 грн, інгалятору (нібулайзер), марки «Dr.Frei Turbo Base»), вартістю 995 грн Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Місцевий суд у спорах про поділ майна подружжя зобов`язаний встановити обсяг майна подружжя, яке підлягає поділу, в межах заявлених позивачем вимог, встановити джерело набуття коштів, за які було придбане спірне нерухоме майно, та надати оцінку обставинам та доказам у справі, які можуть вплинути на розподіл майна між подружжям. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Презумція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц зазначив, що за системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду. За таких умов спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними підлягає поділу порівну, враховуючи обставини справи, що мають істотне значення. У випадку неможливості поділу майна подружжя порівну, суд може присудити до стягнення відповідну компенсацію за збільшення частки. Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Інтереси неповнолітніх дітей, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо недоведеності позивачем ОСОБА_1 набуття подружжям у спільну сумісну власність за час шлюбу рухомого майна за рахунок її заробітної плати і коштів, отриманих у дарунок на весіллі, за кошти, отримані нею як допомогу по вагітності та пологах, оскільки аналіз доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку про відсутність доказів зазначеної обставини. Так матеріали справи підтверджують придбання спірного дивану саме ОСОБА_12 у ФОП ОСОБА_13 та укладання договору споживчого кредиту з AT «ПУМБ» для його придбання, що підтверджується наявними в матеріалах справи листом-гарантією, паспортом споживача та заявою № 3001260730001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з якою ОСОБА_12 отримала споживчий кредит в розмірі 7400 грн. Зазначену обставину визнавала і протилежна сторона спору. Водночас у відповіді на відзив позивач відмовилася від вимоги про поділ комоду та просила залишити його у власності відповідача, оскільки він дійсно був придбаний за кошти матері та подарований новонародженій дитині. Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам позивача щодо стягнення компенсації за знищений телефон марки «Хіаоmі», модель «Redmi 9С 3/64GB» та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту придбання зазначеного телефону, його вартості та факту знищення відповідачем, а колегія суддів на підставі доказів в матеріалах справи такої обставини не встановила. Позивач ОСОБА_1 також заявила вимоги щодо стягнення грошової компенсації за набуте під час шлюбу майно : у телевізора марки «Kivi», модель «43F750NB» вартістю 12 999 грн, меблевої стінки у вітальню, 360x230x45 (60) см., ліквідною вартістю 5000 грн, пилососа Марки «Philips», модель «Expression 3000 series», вартістю 5 299 грн; пральної машини марки «GORENJE», модель «WP 60S2/IR» вартістю 17 399 грн; інгалятора (нібулайзера), марки «Dr.Frei Turbo Base») вартістю 995 грн. При цьому просила здійснити не поділ майна в натурі, а стягнути з відповідача компенсацію вартості майна на її користь. Суд першої інстанції надав оцінку доказам, поданим разом з зустрічною позовною заявою, та встановив, що 25 березня 2020 року подружжя придбало пральну машину іншої марки та вартості, ніж та, про яку зазначала позивач. Була придбана пральна машина Whirlpool FWSF 61053 WS EU вартістю 5215 грн відповідно до наявного в матеріалах справи гарантійного талона № 2496655. Також на підставі доказів в матеріалах справи суд першої інстанції встановив, що подружжям були придбані пилосос марки VITEK VT-1891 вартістю 2900 грн та телевізор марки «Kivi» 40U600GU вартістю 5999 грн. Встановивши, що обсяг придбаного подружжям у шлюбі майна відрізняється від заявленого позивачем ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що станом на час розгляду цього спору до загального обсягу спільного майна належать подружжя: пилосос VITEK VT-1891; пральна машина Whirlpool FWSF 61053 WS EL 2020 року; меблева стінка; телевізор марки Kivi 40U600GU; мультиварка марки Philips Viva Collection HD3136/03; інгалятор. Суд першої інстанції, надавши оцінку доказам в матеріалах справи, встановив також, що на утриманні відповідача ОСОБА_3 перебуває спільна дитина подружжя - ОСОБА_6 , місце проживання якого за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року визначено з батьком ОСОБА_3 . Згідно з довідкою - розрахунком заборгованості ОСОБА_8 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_14 , 2017 року народження, виконаною головним державним виконавцем Білоцерківського ВДВС Михайленко О., станом на 24.05.2023 року сума заборгованості по аліментах становить 28030 грн. 10 коп. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розподілу майна між сторонами спору шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на пилосос VITEK VT-1891(2900 грн); меблеву стінку у вітальню (5000 грн); мультиварку марки Philips Viva Collection HD3136/03 (4000 грн), на загальну суму 11 900 грн., а за ОСОБА_3 , враховуючи потреби дитини, яка перебуває на його утриманні, право власності на пральну машину Whirlpool FWSF 61053 WS EU 2020 року (5215 грн); телевізор марки Kivi 40U600GU (6000 грн); інгалятор (995 грн)., всього на суму 12 120 грн. Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 71 СК України про те, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності, ділиться між ними в натурі, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги за зустрічним позовом про поділ рухомого майна (побутової техніки та меблів) в натурі, оскільки підстав для стягнення грошової компенсації у даному випадку не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що спільно нажите майно підлягає поділу в рівних частинах в разі належного підтвердження якісних та технічних характеристик дійсною ринковою вартістю, колегія суддів відхиляє, оскільки позовних вимог про поділ майна в натурі позивач не заявляла. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що прийнята судом до уваги вартість побутової техніки ( пральної машини, пилососу, телевізора) не підтверджена належними та допустимими доказами, у справі відсутній висновок експерта-товарознавця щодо вартості цього майна, колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вартість пральної машини було визначено на підставі накладної від 25.03.2020 року, виданої ФОП ОСОБА_15 при її придбанні, на суму 5215 грн.; вартість пилососу та телевізора було визначено на підставі наданих ОСОБА_3 доказів щодо наявності у квартирі зазначеної техніки саме вказаних у зустрічній позовній заяві марок та моделей, шляхом з`ясування відповідачем вартості аналогічного товару на веб-сайтах інтернет-магазинів з продажу цих товарів. На спростування вартості зазначеної побутової техніки ОСОБА_1 інших доказів не надавала, її представник, який приймав участь у розгляді справи, клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь грошової компенсації сплачених кредитних зобов`язань на суму 30 284 грн. 12 коп. Відповідно до частин першої та четвертої статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Згідно з наведеними нормами сімейного законодавства України умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц вказувала, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що, за своїм змістом, свідчить про їх солідарний характер, незважаючи на відсутність у законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають із правочинів, укладених в інтересах сім`ї. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватися при поділі майна подружжя. Крім того, для визначення, чи є боргові зобов`язання, набуті одним з подружжя, спільними та чи підлягатимуть вони врахуванню під час поділу майна, потрібно з`ясувати, чи укладено договір в інтересах сім`ї, а не у власних, а також чи використано одержане за договором в інтересах сім`ї. Якщо один з подружжя, уклавши відповідний правочин, отримує кошти чи інше майно, яке використовує в інтересах сім`ї, то в іншого виникає зобов`язання щодо повернення цих коштів. Однак якщо гроші одержано для власних потреб, таке боргове зобов`язання поділу не підлягає. Верховний Суд неодноразово наголошував у свої постановах, зокрема від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/2831/16-ц, від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14-ц, від 08 квітня 2020 у справі № 361/7130/15-ц, на необхідності дослідження, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший з подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за кредитними зобов`язаннями у сумі 30 284 грн. 12 коп., суд першої інстанції, надавши оцінку поданих позивачем доказам, довідкам, випискам про рух коштів на її карткових рахунках, дійшов обґрунтованого висновку, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що за рахунок кредитних коштів із вказаних карток було придбано яке-небудь майно спільної сумісної власності подружжя, або час укладання таких угод та відповідно використання таких коштів в інтересах сім`ї. В матеріалах справи відсутні будь-які кредитні договори, які були укладені позивачем ОСОБА_1 , за якими отримані грошові кошти, які були використані в інтересах сім`ї ( придбання майна, тощо ). Доводи апеляційної скарги про те, що вказані кошти були використані в інтересах сім`ї, матеріалами справи не підтверджено. Виходячи зі змісту банківських виписок з особових рахунків ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоведеними обставини щодо витрат ОСОБА_3 належних ОСОБА_1 грошових коштів на онлайн ігри, зокрема кошти в АТ «Універсал Банк» на суму 2979 грн та в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму 23904,50 грн, а колегія суддів не встановила наявність належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини. Як вбачається з банківської виписки АТ «Універсал банк» від 25.01.2023 року, станом на 02 січня 2022 року ( тобто на час припинення шлюбних стосунків між сторонами) залишок на картковому рахунку після операції 01.01.2022 року ( списання відсотків) становив - 169,3 грн . За період користування кредитними коштами в межах кредитного ліміту 3000 грн. сума витрат за період, визначений у виписці, становить 12 106 грн. 37 коп., сума зарахувань за вказаний період становить 12 107 грн. При цьому також вбачається, що на зазначений рахунок неодноразово були перераховані кошти з рахунку ОСОБА_3 : 30.10.2021 року - 220 грн, 08.10.2021 року - 1100 грн., 12.09.2021 року - 300 грн. З викладеного вбачається, що відсутні підстави вважати, що від`ємний баланс станом на 02.01.2022 року - 169,3 грн. виник у зв`язку з використанням кредитних коштів саме на потреби сім`ї. З «Історії по картковому рахунку», відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль», від 11 січня 2023 року вбачається, що станом на 28 грудня 2021 року від`ємний баланс в межах кредитного ліміту становив - 2823,23 грн., 31 грудня 2021 року з карткового рахунку було виконано два безготівкові платежі , тип транзакції - інтернет банкінг, на суму 17 319 грн. та 6195 грн., проте доказів призначення зазначених платежів матеріали справи не містять. Отже, вірним є висновок суду про те, що призначення платежу, позначене у виписках з карткових рахунків як «RONLIT С2 KIYV» або «CARD2 CARD UA МАВ», означає лише, що кошти переказано з карткового рахунку позивача ( ОСОБА_1 ) на інший картковий рахунок. Водночас, такі докази не доводять отримувача, ні призначення платежу. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач активно грав в онлайн-ігри та позичав кошти у ломбардах, використовуючи кредитні кошти, що були отримані на ім`я позивача, які в подальшому вона вимушена була погашати, висновків суду не спростовують, оскільки саме про такі витрати у банківських виписках не зазначено. При цьому, відповідно до пунктів 5, 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014 року, що була чинною до 29.07.2022 року, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Разом з тим, з огляду на твердження позивача про те, що вона передала свої кредитні картки у користування чоловіка, позивачем не доведено, що вона контролювала рух коштів на своєму рахунку та у разі виявлення операцій, яких вона не виконувала, або з якими не була згодна, вчиняла дії, спрямовані на блокування карткового рахунку або зниження кредитного ліміту до

0. Щодо наявності від`ємного балансу станом на 02 січня 2022 року на картковому рахунку № НОМЕР_9 у сумі - 10 026 грн. 69 коп., то з банківської виписки АТ КБ «Приватбанк» з цього рахунку вбачається, що кредитні кошти використовувались як на придбання продуктів харчування, так і перераховувались позивачем на інші належні їй карткові рахунки, зокрема, 28.07.2021 року - 8798 грн. кредитних коштів перераховано на інший належний позивачу рахунок, через додаток Приват-24 на іншу карту перераховано 28.08.2021 року - 703 грн. 52 коп., і т.д. При цьому від ОСОБА_16 у грудні 2021 року на карту позивача також були зараховані кошти - 493 грн., 375 грн., 151 грн., 527 грн. З огляду на викладене, безпідставними є доводи апеляційної скарги позивача про те, що нею було погашено кредит по вказаній картці на суму 10 026 грн. 69 коп., оскільки відсутні обґрунтовані підстави вважати, що саме вказана сума була використана позивачем в інтересах та на потреби сім`ї у період шлюбу, адже з вказаної виписки вбачається, як погашення кредитної заборгованості з картки ОСОБА_3 , так і перекази позивачем кредитних коштів на інші карткові рахунки позивача ОСОБА_1 , внаслідок чого на рахунку № НОМЕР_9 сформувався від`ємний баланс. Колегія суддів не встановила також наявність належних та допустимих доказів в матеріалах справи на спростування висновку суду першої інстанції щодо відсутності заборгованості на рахунку в АТ «Сенс Банк», про позичені кошти з якого ОСОБА_1 заявляє про поділ зобов`язання. При здійсненні розрахунку використано баланс станом на 06 січня 2022 року, який у виписці по рахунку відсутній. З поданої до суду виписки по рахунку вбачається, що він використовувався позивачем протягом усього періоду після припинення шлюбних відносин. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції відповідних доказів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження судом першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених позовів, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованого стягнення витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_3 колегія суддів також відхиляє, з огляду на наступне. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 24 квітня 2024 року у справі № 156/4766/21. Суд першої інстанції встановив, що відповідач обґрунтовував понесені ним витрати на правову допомогу договором № 01/23 про надання правової та професійної правничої допомоги в цивільному провадженні від 15 травня 2023 року; додатком № 1 до договору № 01/23 про надання правової та професійної правничої допомоги в цивільному провадженні від 15 травня 2023 року; актом про приймання-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 08 вересня 2023 року; детальним описом робіт з надання професійної правничої допомоги; квитанцією до платіжної інструкції від 10 липня 2023 року на суму 14000 грн та квитанцією до платіжної інструкції від 25 травня 2023 року на суму 10 000 грн. Так, в пункті 2.1 Договору № 01/23 про надання правової та професійної правничої допомоги в цивільному провадженні від 15 травня 2023 року вбачається, що оплата послуг за даним договором встановлюється додатками до договору, які є невід`ємною частиною даного основного договору. За змістом пункту 1 Додатка № 1 до Договору № 01/23 про надання правової та професійної правничої допомоги в цивільному провадженні від 15 травня 2023 року визначено, що вартість послуг, згідно Договору № 01/23 про надання правової та професійної правничої допомоги в цивільному провадженні від 15 травня 2023 року складається з фіксованого розміру гонорару, який становить 24 000 грн. За пунктом 2 цього додатку попередня оплата за надані послуги Замовником сплачується Виконавцю в розмірі 10 000 грн. Суд першої інстанції встановив, що від ОСОБА_1 не надходило клопотань щодо зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, в зв`язку з чим підстави для самостійного зменшення судом зазначених витрат відсутні. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 , відповідно до умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19 (провадження № 14-202цс21). Разом з тим, колегія суддів враховує, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України. Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Як вбачається з детального опису робіт з надання професійної правничої допомоги, ОСОБА_3 адвокатом Рябчук В.М. були надані наступні послуги: первинне вивчення документів, консультація клієнта, вартістю 3000 грн., збір доказів, підготовка та подання зустрічної позовної заяви - 6000 грн., підготовка та подання відзиву на позовну заяву - 3000 грн., підготовка та подання відповіді на відзив - 3000 грн., підготовка та подання заперечення - 3000 грн., підготовка та подання адвокатських заяв, клопотань у справі - 3000 грн., представництво у суді, рекомендації щодо тактики подальших дій - 6000 грн., всього на суму 24 000 грн. Перевіривши розмір зазначених витрат відповідача ОСОБА_3 на відповідність критеріям, зазначеним у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення з власної ініціативи суми судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , оскільки зазначені витрати пов`язані з розглядом цієї справи, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Так, у даній справі розглядались дві позовні заяви - основна та зустрічна. Ціна позову у позовній заяві ОСОБА_1 , у задоволенні якого суд відмовив у повному обсязі, становить 58 957 грн. 67 коп. З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Рябчук В.М. було складено та подано до суду : відзив на позовну заяву на 8 сторінках, у якому викладено аналіз доказів, наданих позивачем; заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву на 7 сторінках; зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 на 8 сторінках, до якої додано зібрані докази; відповідь на відзив щодо зустрічного позову про поділ майна на 7 сторінках; підготовлено та подано до матеріалів справи письмовий виступ в судовому засіданні на 10 сторінках ; адвокат Рябчук В.М. приймала участь в судових засіданнях 01 червня 2023 року, 15 червня 2023 року, 10 липня 2023 року ( 2 години), 12 вересня 2023 року, 03 жовтня 2023 року ( 1 год. 12 хв.). Таким чином, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, приймаючи до уваги обсяг вчинених адвокатом процесуальних дій , обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, а також враховуючи критерій розумності розміру витрат позивача на правову допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, а також відсутність заперечень ОСОБА_1 з приводу співмірності понесених витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат відповідача на правову допомогу не спростовують. Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, з правильним застосуванням норм матеріального права, є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування відсутні, а отже апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , які подані представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 03 квітня 2025 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.