Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 725/511/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/511/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стоцька Л.А. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 16 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанови Буковинської митниці ДМС, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовом до Буковинської митниці Держмитслужби, в якому просив скасувати постанову Буковинської митниці ДМС від 24.12.2020 року у справі про порушення митних правил №1036/40800/20 та направити справу до Буковинської митниці Держмитслужби для нового розгляду. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив суд залишити без змін оскаржуване судове рішення. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Враховуючи приписи ст. 311 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, судом першої інстанції встановлено, що 28.10.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС КАРГО ГРУП» (код ЄДПРОУ 40834993, адреса - 60444, Чернівецька обл., Глибоцький р-н., с.Черепківці вул. Привокзальна, 8/2), в особі керівника Пухальського А.А., було укладено контракт №11/16UA з фірмою "SIRECI DIS TICARET LTD. STL" (Incilipinar Mah., Gazimuhtarpasa Bulv., Hal Sarayi, kat: 2, No. 181, Sehitkamil, Gaziantep, Tyrkey) на поставку товарів, вказаних згідно з інвойсами. На підставі вищезазначеного контракту ТОВ «СЕРВІС КАРГО ГРУП» у Чернівецьку митницю ДФС 09.12.2016 було подано до митного оформлення: 1) електронну митну декларацію (далі ЕМД) типу ІМ40ТН №UA408030001/2016/000787, а в подальшому 04.01.2017 року ЕМД типу ІМ40ДТ № UA 408030001/2017/000009 та документи, а саме: інвойс №371056 від 05.12.2016, СМR А№0858498 від 06.12.2016, пакувальний лист №371056 від 05.12.2016, згідно з яких на адресу ТОВ «СЕРВІС КАРГО ГРУП» (код ЄДРПОУ 40834993) у відповідності до контракту №1/2810UA від 28.10.2016 укладеного з турецькою фірмою INSААТ SАNАYI VЕ ТIСАRЕТ LIMITED, на умовах поставки ІНКОТЕРМС «DАР м. Чернівці» надійшов товар «Тканина атласного переплетення, виготовлена з синтетичних комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, пофарбована, шириною 150 см, на картонних ролях, у поліетиленовій плівці та джутових мішках, всього - 79204 м2», загальною вартістю 55 055,23 доларів США (1418 910,36 гривень по курсу НБУ станом на 09.12.2016); На підставі відомостей, зазначених у ЕМД та документах, митним органом нараховано, а суб`єктом сплачено 368 916,70 гривень необхідних податків, зборів та платежів. 2) електронну митну декларацію (далі ЕМД) типу ІМ40ДЕ №UA408030001/2016/000789 та документи, а саме: інвойс №371056 від 05.12.2016, СМR А№0858497 від 06.12.2016, пакувальний лист №371056 від 05.12.2016, згідно яких на адресу ТОВ «СЕРВІС КАРГО ГРУП» (код ЄДРПОУ 40834993) у відповідності до контракту №1/2810UA від 28.10.2016 укладеного з турецькою фірмою INSААТ SАNАYI VЕ ТIСАRЕТ LIMITED, на умовах поставки ІНКОТЕРМС «DАР м. Чернівці» надійшли товари:

1. Трикотажне поперечнов`язане полотно, з ниток різних кольорів, з начісним ворсом, з волокон бавовни 61%, синтетичних волокон поліефіру 39%, шириною 180 см, всього 4661 м2, вартістю 107 757, 87 гривень. На підставі відомостей, зазначених у ЕМД та документах, митних органом було нараховано, а суб`єктом сплачено 31 896, 33 гривень необхідних податків, зборів та платежів;

2. Сітчасті полотна (тюль) з синтетичних комплексних поліефірних ниток, не трикотажні, різного кольору з візерунками у рулонах шириною від 1 до 2 метрів, вартість яких становить 96 517, 33 грн. На підставі відомостей, зазначених у ЕМД та документах, митних органом було нараховано, а суб`єктом сплачено 28569,13 гривень необхідних податків, зборів та платежів;

3. Мереживо машинного в`язання, виготовлене із синтетичних волокон, для використання у швейному виробництві 55,8 кг. вартістю 7 219, 29 грн. На підставі відомостей, зазначених у ЕМД та документах, митних органом було нараховано, а суб`єктом сплачено 2 136, 91 гривень необхідних податків, зборів та платежів. Відповідно до графи 54 ЕМД типу ІМ40ТН №UA408030001/2016/000787 від 09.12.2016, ЕМД типу ІМ40ДТ №UA408030001/2017/000009 від 04.01.2017 та ЕМД типу ІМ40ДЕ №UA408030001/2016/000789 від 09.12.2016, особою якою подано ЕМД є громадянин України ОСОБА_1 . Листом Департаменту протидії митним правопорушенням та контрабанді Держмитслужби від 29.09.2020 р. №20/20-02-01/7.2/2028 на адресу Буковинської митниці Держмитслужби було надіслано відповідь митних органів Республіки Туреччина та роздруківки експортних митних декларацій, щодо поставок товарів на адресу ТОВ «СЕРВІС КАРГО ГРУП» (Чернівецька область, Глибоцький район, село Черепківці, код ЄДРПОУ 40834993). Згідно з службовою запискою управління контролю митної вартості, класифікації, походжень товарів та прогнозування надходжень Буковинської митниці Держмитслужби від 13.10.2020 №7.2-15-02-09/861 за результатами опрацювання отриманих копій документів, які надійшли від митних органів Республіки Туреччина надано розрахунок сум платежів, які були б сплачені за умови розрахунку митної вартості товарів виходячи із вартості та умов поставок згідно ІНКОТЕРМС вказаних у отриманих копіях документів наданих митною адміністрацією Туреччини, а саме при звезенні на митну територію України даних товарів сума необхідних до сплати податків та зборів повинна була становити: по ЕМД типу IM40TH №UA408030001/2016/000787 (від 09.12.2016 року ЕМД типу ІМ40Д №UA408030001/2017/000009 від 04.01.2017 року 378 703,67 гривень, що на 9 786,97 гривень більше, ніж фактично було сплачено (368 916,70 грн.); по ЕМД типу ІМ40ДЕ №UA408030001/2016/000789 від 09.12.2016 р. 63 225,88 гривень, що на 623,51 гривень більше, ніж фактично було сплачено (62602,37 грн.). Таким чином митний орган вважає, що гр. ОСОБА_1 , керівником ТОВ «СЕРВІС КАРГО ЕРУП», було надано митному органу як підставу для митного оформлення вищевказаних товарів, документи, в яких занижено вартість товарів та вчинено дії, спрямовані на неправомірне зменшення необхідних до сплати податків та зборів в загальній сумі 10410,48 грн. Постановою Буковинської митниці ДМС від 24.12.2020 року у справі №1036/40800/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 31231,44 грн., що становить 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Позивач, вважаючи постанову відповідача протиправною, звернувся до суду для захисту порушеного права.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі МК України) визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Так, митна вартість товарів та методи її визначення врегульовані Розділом ІІІ Митного кодексу України. Частиною 1 статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За приписами частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною 5 вказаної статті визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару (ч.2 ст.53 МК України). Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до частини 8 статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. За приписами п.1 частини 1 статті 266 МК України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку встановленого Митним кодексом України, надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X Митного кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Частиною 3 статті 335 МК України визначено, що разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу. Положеннями статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно зі статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Тобто, з об`єктивної сторони правопорушення передбачене ст. 485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, зокрема: діяння, спрямоване ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів, та причинний зв`язок між діянням та наслідками. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що митним органом не доведено факту подання позивачем до митниці неправдивої інформації чи документів, необхідних з питань зазначених в статті 485 Митного кодексу України для класифікації товару, оскільки надані митним органом Туреччини документи про визначення вартості товару, не можуть бути доказом того, що дії позивача були направлені на зниження вартості товару та умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу. Окрім того, уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд. Частиною 1 статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Таким чином, колегія суддів зауважує, що зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (встановлений законом порядок сплати податків та зборів), тобто декларант на момент подачі декларації повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Згідно зі статтею 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Водночас, частиною 2 статті 486 МК України визначено, що провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням (внесенням подання прокурора). Так, згідно з частиною 1 та 2 статті 508 МК України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред`явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи). У відповідності до вимог статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта , іншими документами. Вказана норма кореспондується з нормою, визначеною статтею 251 КУпАП, відповідно до якої, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями статті 489 МК України вказано, що при розгляді справи про порушення митних правил посадова особа зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції звернув увагу, що матеріали справи не містять відомостей про те, що митним органом було здійснено всіх необхідних процесуальних дій з метою отримання доказів необхідних для правильного вирішення справи, оскільки надані на запит відповідь митних органів Туреччини інвойси на переміщуваний товар іноземного зразка без перекладу на українську мову, тобто із їх змісту неможливо встановити вид товару, ціну, вагу та інші характеристики, а тому незрозумілим є яким чином, митний орган прийшов до висновку, що ці документи відносяться до даного товару. Окрім того, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил не з`ясувала чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, оскільки оскаржувана постанова ухвалювалась на підставі протоколу про порушення митних правил від 24.12.2020 року за події, що мали місце 28.10.2016 року. Разом з тим, згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення. Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно зі статтею 51 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до ч. 2 Порядку заповнення митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений наказом міністерства фінансів України 30.05.2012 р. № 651 , фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару. Як вбачається з копії оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил №1036/40800/20 від 24.12.2020, за результатами опрацювання отриманих копій документів, які надійшли від митних органів Республіки Туреччина, надано розрахунок сум платежів, які були б сплачені за умови розрахунку митної вартості товарів виходячи із вартості та умов поставок згідно ІНКОТЕРМС, вказаних у отриманих копіях документів, наданих митною адміністрацією Туреччини, на підставі яких було встановлено, що позивачем було надано митному органу, як підставу для митного оформлення вищевказаних товарів, документи, в яких занижено вартість товарів та вчинено дії, спрямовані на неправомірне зменшення необхідних до сплати податків та зборів в загальній сумі 10410,48 грн. Однак, колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи копії документів не можливо ідентифікувати, а наявну в цих документах інформацію не можливо дослідити та перевірити, так як документи складені на турецькій мові, а належним чином засвідчений переклад в матеріалах справи відсутній. Для нарахування митних платежів має значення митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України. Проте, в постанові про порушення митних правил не зазначено, які відомості містяться в експортній декларація митних органів Туреччини, фактурна вартість товару або митна вартість товару. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, додаються деякі інші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни (комісійні та брокерська винагорода, витрати на транспортування транспортних засобів до місця ввезення на митну територію України (тобто до кордону України), витрати на страхування). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст.485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей. Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст.485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (встановлений законом порядок сплати податків та зборів), тобто декларант або уповноважена ним особа на момент подачі декларації повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Матеріалами справи встановлено, що позивач перед здійсненням митного оформлення надав митному органу електронні декларації по переміщуваному товару виданих митним органом відправлення/призначення. Відтак є незрозумілим, які саме неправдиві відомості ним були вказані у електронних деклараціях при ввезенні товару або які неправдиві документи були надані. Як вбачається за матеріалів справи, позивачем зазначено правдиві відомості щодо країни походження товару, вид товару, ціну, вагу та інші характеристики, що відображено у поданих електронних деклараціях. Окрім цього при ухваленні оскаржуваної постанови відповідачем не з`ясовано, чи мав позивач умисел ухилитись від сплати митних платежів, надаючи документи при імпорту вказаних товарів. Судом встановлено, що позивач надав митному органу електронні декларації на переміщуваний товар із зазначенням його вартості, сплатив визначені митним органом платежі, то його дії не були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу. Отже, надаючи оцінку спірним правовідносинам у даній справі, повно і всебічно, з`ясувавши усі обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у справі відсутні будь-які дані, що позивач вчинив саме умисні дії з метою несплати встановлених чинним законодавством митних платежів. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. При розгляді даної справи суд враховує положення пунктів 32-41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Таким чином митним органом не доведено факту подання позивачем до митниці неправдивої інформації чи документів, необхідних з питань зазначених в статті 485 Митного кодексу України для класифікації товару, оскільки надані митним органом Туреччини документи про визначення вартості товару, не можуть бути доказом того, що дії позивача були направлені на зниження вартості товару та умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що уповноваженою посадовою особою митного органу не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасування, а справа передачі на новий розгляд до компетентного органу. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Боровицький О. А.