Постанова 4856 № 725/3947/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/3947/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Іщенко І.В. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 22 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанов, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці із адміністративним позовом до Буковинської митниці Держмитслужби, в якому просив: визнати протиправними та скасувати постанови №0466/40800/21 та 0465/40800/21 від 19.06.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20.07.2021 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. В судове засідання сторони поважних представників не направили хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином. При цьому, представником позивача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Враховуючи приписи ст. 311 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09 квітня 2021 року головним державним інспектором митного оформлення №1 митного поста «Чернівці» складено протоколи про порушення ОСОБА_1 , митних правил №0466/40800/21 та 0465/40800/21. На підставі даних протоколів, а також службових записок Управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання №7.2-15-01-09/306 від 09.04.2021 року та №7.2-15-01-09/305 від 09.04.2021 року 10 червня 2021 року Буковинською митницею Держмитслужби в особі в.о. начальника Мухтарова Р.Р. було винесено постанови у справі про порушення митних правил №0466/40800/21 та 0465/40800/21, згідно яких декларанта ФОП ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушень митних правил за ознаками ст.485 Митного Кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% від різниці митних платежів, що становить: згідно з постановою №0466/40800/21 10 028,55 грн.; згідно з постановою 0465/40800/21 8 222,37 грн. Позивач, вважаючи вказані постанови відповідача протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно з ст.485 МК України адміністративна відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Отже, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної - у формі умислу. Відповідно до ст.262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів. Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Відповідно до ч.5 ст.265 МК України декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені. Згідно з ч.1 ст.266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів. Відповідно до ч.8 ст.257 МК України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом. Згідно з ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Відповідно до ч.5 ст.266 МК України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант. Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності за ст.485 МК України стало те, що при здійсненні декларування митної вартості за митними деклараціями №UA408020/2021/009971 від 06.04.2021 та №UA408020/2021/009969 від 06.04.2021, в порушення вимог законодавства не було враховано (додано) вартість витрат по доставці вантажу, що призвело до несплати митних платежів за вищевказаними митними деклараціями на суму 2740,79 грн. та 3342,85 грн. відповідно. Відповідно до ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті. В силу ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов контракту №2020-06 від 25.06.2020 укладеного між ТОВ "СКС ТЕХ" та "Konzept Group s.a.r.i. Luxembourg" доставку товарів з Люксембургу здійснено на умовах поставки EXW (Інкотермс-2010). За результатами перевірки документів щодо доставки товарів для ТОВ "СКС ТЕХ" за вказаним вище контрактом встановлено, що транспортні витрати по доставці вантажу складають 1000 Євро. Тобто, позивачем при декларуванні митної вартості товару за ТОВ "СКС ТЕХ" не була враховано (додана) вартість транспортних витрат по доставці вантажу, що призвело до заниження митної вартості товарів та заниження митних платежів за цими МД на загальну суму 6 083,64грн. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах адміністративної справи міститься лист "Konzept Group s.a.r.i. Luxembourg" щодо поставки товарів за контрактом №2020-06 від 25.06.2020, згідно з яким умови поставки по цьому контракту: СТР (Інкотермс-2010), а транспортні витрати по перевезенню телескопічного погрузчика JCB 535-140 (рахунок №2678 від 25.03.2021) та погрузчика JCB 3CX (рахунок №2679 від 25.03.2021) з м.Тріт (Германія) до м.Чернівці (Україна) були оплачені компанією "Konzept Group s.a.r.i. Luxembourg". При цьому зазначено, що інформація про вид поставки - EXW(Інкотермс-2010) в електронних деклараціях це помилка та недогляд з боку брокерів компанії "Konzept Group s.a.r.i. Luxembourg". Колегія суддів звертає увагу, що позивач, як фізична особа-підприємець здійснює у встановленому порядку декларування переміщення товару через митний кордон України, подає документи, передбачені МК України, необхідні для здійснення митного оформлення. При декларуванні митної вартості товарів за митними деклараціями, позивачем, як декларантом, було подано декларації митної вартості та документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, у тому числі, документи на підтвердження задекларованої інформації про розмір витрат на транспортування, що додані до ціни товару, з урахуванням умов поставки СТР (Інкотермс-2010). Інформація про документи, надані для митного оформлення за цими митними деклараціями також зазначена в оскаржуваній постанові. Відповідно до статті 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду справи відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження того, що позивачем у митній декларації заявлені неправдиві відомості, і що при зазначенні таких відомостей умисел позивача був спрямований саме на зменшення розміру митних платежів. За даних обставин, сам по собі факт не врахування вартості транспортних витрат по доставці вантажу при декларуванні позивачем, за вказаних обставин, не може бути доказом того, що його дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. На думку колегії суддів, у даному випадку сам по собі факт не врахування позивачем вартості транспортних витрат по доставці вантажу за умови подачі контролюючому органу всіх документів, без наявності умислу та спеціальної мети не є окремим видом порушення митних правил та сам по собі не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, якщо інші відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів, є достовірними та зазначені декларантом. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, в даному випадку, відсутня в діях позивача суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ст.485 МК України. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.