Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6181/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6181/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у невірному перерахунку в лютому місяці 2019 року на виконання судового рішення №826/9098/18 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, а саме, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, винагороди за участь в АТО в розмірах, зазначених у довідці Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №305/897 про нараховане та виплачене грошове забезпечення, а також надбавок за виконання особливо важливих завдань (50%), за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) та премії (380%) згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №305/898 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, протиправними; - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у виплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 01 липня 2020 року пенсії, призначеної відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без врахування визначення судовим рішенням №826/9098/18 щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №305/897 про нараховане та виплачене грошове забезпечення, а також надбавок за виконання особливо важливих завдань (50%), за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) та премії (380%) згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №305/898 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, протиправними; - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у не виплаті ОСОБА_1 нарахованих за період з 09 грудня 2017 року по 26 грудня 2018 року (з дня звільнення до дати набрання судовим рішенням №826/9098/18 законної сили) коштів в сумі 37 676,38 грн., протиправними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити належний перерахунок з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням визначених судовим рішенням №826/9098/18 щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення для вирішення соціальної - побутових питань, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, винагороди за участь в АТО в розмірах, зазначених у довідці Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №305/897 про нараховане та виплачене грошове забезпечення, надбавок за виконання особливо важливих завдань (50%), за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) та премії (380%) згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №305/898 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, а також з урахуванням збільшеного розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в .м Києві поновити виплату з 01 липня 2020 року пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення №826/9098/18, з урахуванням визначених вказаним рішенням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №305/897 про нараховане та виплачене грошове забезпечення, надбавок за виконання особливо важливих завдань (50%), за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) та премії (380%) згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №305/898 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, а також з урахуванням збільшеного розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» без розстрочки або відстрочення виплати; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 всю заборгованість недонарахованої пенсії однією сумою за період з 09 грудня 2017 року до дати набрання законної сили рішення по справі, включно з компенсацією частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», у тому числі нарахованих за період з 09 грудня 2017 року по 26 грудня 2018 року коштів в сумі 37 676,38 грн.; - зазначити у рішенні суду мотиви прийняття або відхилення аргументів позивача щодо суті спору; - вийти за межі правових вимог для надання ефективного захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про протиправність дій відповідача, які полягають у невірному перерахунку у лютому місяці 2019 року на виконання судового рішення №826/9098/18 основного розміру його пенсії з 01.01.2018, а саме без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премій та надбавок; виплаті йому за період з 01.01.2018 до 01.07.2020 пенсії у значно меншому розмірі від очікуваного; у не виплаті нарахованих йому за період з 09.12.2017 по 26.12.2018 (з дня звільнення до дати набрання судовим рішенням №826/9098/18 законної сили) коштів; у припиненні з 01.07.2020 виконання судового рішення №826/9098/18. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт зазначає, що предметом захисту в суді є його інтерес, який полягає: у належному перерахунку відповідачем з 01.01.2018 основного розміру пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, премій та надбавок, як про це визначено у судовому рішенні №826/9098/18 та чинному на час вирішення спірних правовідносин і на даний час законодавстві; у поновленні відповідачем виплати пенсії позивачу відповідно до судового рішення №826/9098/18; у стягненні з відповідача на користь позивача всієї заборгованості не донарахованої пенсії позивача однією сумою включно з компенсацією частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії. Позивач наголошує на протиправній бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні судового рішення №826/9098/18 та вказує, що до цього часу ним було вжито вичерпних заходів поза межами загального судового порядку захисту прав та інтересів, в тому числі у порядку судового контролю за виконанням судового рішення. Водночас, вказані заходи позитивного результату не дали, а тому позивач вважає за доцільне використання судом можливості приймати рішення відповідно до повноважень, передбачених статтею 245 КАС України. Крім того, скаржник заперечує проти висновків суду першої інстанції про заявлення нових позовних вимог, оскільки згадування постанови КМУ від 22.02.2018 №103 не має на меті здійснення перерахунку пенсії згідно з даною постановою. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Розділом IV КАС України закріплені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Частиною 1 статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Згідно з частиною 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а. Статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а звернув увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі. При цьому, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. В даному випадку, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими розділ IV КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не подавати новий адміністративний позов. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16, від 22 серпня 2019 у справі № 522/10140/17, від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а. Разом з цим, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в даній позовній заяві об`єднано вимоги, які підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, та самостійні позовні вимоги, які не є похідними від вимог, заявлених в порядку судового контролю, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу як такої, що була подана з порушенням правил об`єднання позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Разом з цим, заборони щодо об`єднання в одне провадження кількох вимог встановлені частинами 4, 5 статті 172 КАС України. Так, за приписами частин 4, 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Системний аналіз вищезазначених норм процесуального права свідчить про те, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України лише у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об`єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги відносяться до юрисдикції адміністративних судів, та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам. Вказані обставини виключають можливість повернення заяви позивача на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, з огляду на відсутність порушення правил об`єднання позовних вимог. Колегія суддів також зазначає, що у разі, якщо суд першої інстанції дійшов висновку про те, що разом з вимогами, які підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням рішення суду, позивачем заявлені нові позовні вимоги, то суд не був позбавлений можливості застосувати положення частини 6 статті 172 цього Кодексу. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач заперечує наявність нових позовних вимог та зазначає, що згадування у заявлених позовних вимогах постанови КМУ від 22.02.2018 №103 не має на меті здійснення перерахунку пенсії згідно з даною постановою. В свою чергу, за приписами частини 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За такого правового регулювання, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України. Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 312, 315, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 17 червня 2021 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко