Постанова Донецький апеляційний суд № 263/4627/21

22-ц/804/1533/21 263/4627/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2020 року місто Маріуполь справа № 263/4627/21 провадження № 22-ц/804/1533/21 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Баркова В.М., Мальцевої Є.Є., секретар судового засідання Целовальник К.А., сторони: позивач в.о. керівника Маріупольської окружної прокуратури Марченко О.Г. в інтересах держави в особі Азовського басейного управління Державного агентства рибного господарства відповідач ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу керівника Маріупольської окружної прокуратури, який діє в інтересах Держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Томіліна О.М. від 15 квітня 2021 року, в с т а н о в и в: Описова частина Короткий зміст позовних вимог 14 квітня 2021 року в.о. керівника Маріупольської окружної прокуратури Марченко О.Г. в інтересах держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним виловом риби, в розмірі 13 600 грн, посилаючись на те, що ОСОБА_1 вчинив незаконне зайняття рибним добувним промислом, яке заподіяло істотну шкоду, за що вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 травня 2020 року засуджений за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1 700 грн, проте питання щодо відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої рибному господарству України, дотепер не вирішено, оскільки компетентний орган, який має здійснювати захист державних інтересів та подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, вказані повноваження не використав. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2021 року позовну заяву в.о. керівника Маріупольської окружної прокуратури Марченко О.Г. в інтересах держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства до ОСОБА_1 повернуто позивачеві, виходячи з того, що прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства, оскільки до матеріалів заяви не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення Азовським басейновим управлінням Державного агентства рибного господарства відповідних повноважень, віднесених до його компетенції. Азовське басейнове управління Державного агентства рибного господарства на даний момент існує як юридична особа, не ліквідовано, а тому здатне самостійно представляти свої інтереси в суді. Прокурором не обґрунтовано, чому з таким позовом не може або не має можливості звернутися Маріупольська міська рада, хоча з судової практики вбачається, що аналогічні позови заявлялися Маріупольською міською радою неодноразово. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 05 травня 2021 року керівник Маріупольської окружної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що звертаючись з позовом, в.о. керівника Маріупольської окружної прокуратури не обґрунтував підстави для його представництва. Звернення прокурора з позовом обумовлено тим, що до теперішнього часу Азовське басейнове управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області не звернулось з позовом про відшкодування шкоди, не зважаючи на те, що прокурором на його адресу двічі спрямовано повідомлення про те, що шкода, завдана незаконним виловом риби ОСОБА_1 , залишається невідшкодованою та прокуратурою планується звернення до суду з позовом про її відшкодування. Сам факт не звернення до суду з позовом компетентного органу, який має здійснювати захист державних інтересів та подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, свідчить про те, що він неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом. Маріупольська міська рада в даній справі виступає в якості третьої особи, повідомлення якої передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Доводи інших учасників справи Правом подання відзиву учасники справи не скористалися. Рух справи у суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Барков В.М., Мальцева Є.Є. Ухвалою апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою апеляційного суду від 17 травня 2021 року справа призначена до судового розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом ОСОБА_1 вчинив незаконне зайняття рибним добувним промислом яке заподіяло істотну шкоду на загальну суму 13 600 грн, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України, за що вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 травня 2020 року засуджений до покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1 700 грн. Питання щодо відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої рибному господарству України, дотепер не вирішено. 14 квітня 2021 року в.о. керівника Маріупольської окружної прокуратури Марченко О.Г. в інтересах держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним виловом риби, в розмірі 13 600 грн, обгрунтовуючи порушення інтересів держави та неналежного здійснення захисту інтересів держави тим, що компетентний орган, який має здійснювати захист державних інтересів та подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, вказані повноваження не використало, що свідчить про бездіяльність управління з цього питання.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення за формою №119 про вручення їм судового повідомлення, причини неявки в судове засідання апеляційному суду не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Повертаючи позовну заяву в.о. керівника Маріупольської окружної прокуратури Марченка О.Г., подану в інтересах держави України в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, на підставі п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України, місцевий суд виходив з того, що прокурором не обґрунтовані підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. З таким висновками суду погодитись не можна з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Пунктом 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України визначено, що заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Згідно із частиною першою статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частини четверта та п`ята статті 56 ЦПК України). Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва. Прокурор, заявивши позов до ОСОБА_1 , на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у тексті позовної заяви обґрунтував нездійснення заходів Азовським басейновим управлінням Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, які полягають в непред`явленні позову про стягнення майнової шкоди, яка спричинена скоєнням кримінального правопорушення (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, на переконання позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави звернення до суду з позовом). Підставою для повернення позовної заяви позивачеві, на думку суду першої інстанції, є те, що прокурором не наведено причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підстави для звернення прокурора до суду, тобто підстави для представництва не обґрунтовані. Суд вважав, що твердження прокурора, що не звернення Азовського басейного управління з позовом до ОСОБА_1 з тим самим предметом та з тих самих підстав, не є безумовною причиною для звернення прокурора з цим позовом, з чим апеляційний суд не погоджується. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Незгода суду з наведеним у позовній заяві, на виконання положення зазначеної норми закону, обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і не з`ясування прокурором причин, які перешкоджають Азовському басейновому управлінню Державного агентства рибного господарства у Донецькій області самостійно захистити інтереси держави, не є підставою для повернення позову, як помилково вважав місцевий суд у цій справі. Як зазначено вище, держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити на момент відкриття провадження у справі доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19). Отже, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив невжиття Азовським басейновим управлінням Державного агентства рибного господарства у Донецькій області заходів захисту в судовому порядку порушень прав держави, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи з`ясував прокурор причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Процедура, передбачена абзацом третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Обґрунтовуючи право на звернення до суду з цим позовом, в.о. керівника Маріупольської окружної прокуратури Марченко О.Г. посилався на те, що Азовським басейновим управлінням Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, яке має право звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, з часу набрання законної сили вироком відносно відповідачів, а саме з 28 травня 2020 року і до звернення до суду з цим позовом, не вживалися заходи захисту у судовому порядку порушених прав держави. При цьому прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомив Азовське басейнове управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області про звернення ним з позовом до суду (а.с.12). Тобто прокурор виконав вимогу частини сьомої статті 175 ЦПК України та відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави та зазначив орган, уповноважений, на його думку, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Обґрунтованість вимог прокурора в інтересах держави в особі державного органу вирішується судом вже при розгляді справи по суті шляхом ухвалення відповідного рішення, а не під час відкриття провадження у справі. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24 червня 2020 року у справі № № 761/36138/19 ( провадження № 61-23198св19) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві. Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За вимогами п. п.3, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвалу місцевого суду про повернення позовної заяви в.о. керівника Маріупольської окружної прокуратури, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, слід скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу керівника Маріупольської окружної прокуратури, який діє в інтересах Держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 17 червня 2021 року. Суддя-доповідач О.М. Пономарьова Судді В.М. Барков Є.Є. Мальцева