Постанова Донецький апеляційний суд № 264/3380/20
від 16.09.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД22-ц/804/2830/20 264/3380/20 Єдиний унікальний номер 264/2280/20 Номер провадження 22-ц/804/2830/20 Головуючий в 1 інстанції Пустовойт Т.В. Доповідач: Мальцева Є.Є. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Попової СА., Мироненко І.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області на ухвалу Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області, постановлену 22 червня 2020 року в складі судді Пустовойт Т.В., у цивільній справі за позовною заявою заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову риби, ВСТАНОВИВ: 28 травня 2020 року заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області Меюс В.С. звернувся до суду в інтересах держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, спричинених державі внаслідок незаконного вилову риби у сумі 12750,00 грн., в обґрунтування якого зазначив, що державі завдано шкоду, внаслідок кримінального правопорушення, з винних дій відповідача. Компетентним органом, який має здійснювати захист державних інтересів є Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, яке має право подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів. Нездійснення захисту інтересів держави обумовлено тим, що з часу скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення вказаний орган не звернувся до суду з відповідним позовом. Таким чином, зазначене свідчить про наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру. Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 червня 2020 року позовну заяву заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову риби повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову. В апеляційній скарзі керівник Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області Кулижкін А.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області був уповноважений підписувати позовну заяву прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області та його першого заступника, і що підтвердження підстав для представництва в суді заступником керівника не надано. Зокрема зазначено, що постанова Верховного Суду, на яку посилається суд першої інстанції, стосується правовідносин, у яких заступник керівника регіональної прокуратури, підписуючи позов, діяв від імені органу прокуратури як юридичної особи, а не реалізовував конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. Статус прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді, не можна ототожнювати зі статусом представника в судовому процесі, оскільки відносини між представником і довірителем ґрунтуються на договорі доручення. Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру). Право подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено ст. 24 ЗУ «Про прокуратуру». Позовна заява підписана заступником керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в межах повноважень, передбачених законом. В даному випадку, відповідно до наказу прокурора Донецької області № 1078-к від 16.06.2017 року Меюса В.С. призначено на посаду заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №
1. Згідно з наказом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 від 24.04.2020 № 9 «Про розподіл службових обов`язків між працівниками Маріупольської місцевої прокуратури № 1», тобто на час підписання позовної заяви, відповідальним за стан організації роботи з питань представництва інтересів держави в суді призначено заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Меюса В.С. Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Меюс В.С. не мав повноважень підписувати позовну заяву є помилковими. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7, ч.ч. 1,3 ст.368, ч.2 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2020 року заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області Меюс В.С. звернувся до суду в інтересах держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, спричинених державі внаслідок незаконного вимову риби у сумі 12750,00 грн., в обґрунтування якого зазначив, що державі завдано шкоду, внаслідок кримінального правопорушення, з винних дій відповідача. Повертаючи позовну заяву на підставі п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України як таку, що підписана особою, яка не має права її підписувати, суд першої інстанції виходив з того, що заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області був уповноважений підписувати позовну заяву прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області та його першого заступника. Проте підтвердження підстав для представництва в суді заступником керівника не надано. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна. Висновки суду першої інстанції про наявність у заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області повноважень на підписання позовної заяви лише у разі відсутності на дату її підписання і подання керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області та його першого заступника є безпідставними, оскільки відповідно до статті 24 Закону України «Про прокуратуру» правом подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного судочинства наділені Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівники обласних та окружних прокуратур, їх перші заступники та заступники, прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. До дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури (пункт 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX). Як вбачається з доданої до позовної заяви копії наказу прокурора Донецької області № 1078-к від 16.06.2017 року Меюса В.С. призначено на посаду заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №
1. У спірних правовідносинах заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Меюс М.В. виступає в інтересах держави, а не юридичної особи, та є особою, уповноваженою відповідно до закону на представництво держави (частина четверта статті 56, частина четверта статті 58 ЦПК України), а тому наділений самостійним правом подання позовної заяви з метою такого представництва. Також, із доданої до апеляційної скарги копії наказу керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 від 24.04.2020 № 9 «Про розподіл службових обов`язків між працівниками Маріупольської місцевої прокуратури № 1», вбачається, що на час підписання позовної заяви, відповідальним за стан організації роботи з питань представництва інтересів держави в суді призначено заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Меюса В.С. Вказане свідчить, що позовну заяву було подано та підписано заступником керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області Меюсом М.В. в межах наданих законом повноважень. При цьому у частині 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Тобто, якщо у суду виникли сумніви в тому, що документи на підтвердження повноважень особи, яка подала та підписала позовну заяву є недостатніми, то суду слід залишити позовну заяву без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а не повертати її одразу позивачу. Аналогічний висновок висвітлений в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 185/2794/19. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Апеляційний суд вважає, що ухвала про повернення позовної заяви судом першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою, постановлена на неповно з`ясованих обставинах справи, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави в особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області задовольнити. Ухвалу Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 червня 2020 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 16 вересня 2020 року. Судді Є.Є. Мальцева І.П. Мироненко С.А. Попова