Постанова Донецький апеляційний суд № 242/95/20

22-ц/804/1410/20 242/95/20 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 242/95/20 Номер провадження 22-ц/804/1410/20 12 травня 2020 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів - Биліни Т.І., Принцевської В.П. сторони: позивач - Волноваська місцева прокуратура Донецької області в інтересах держави України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області відповідач - ОСОБА_1 розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 05 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Капітонова В.І. у цивільній справі за позовом Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області до ОСОБА_1 , треті особи: Курахівська міська рада Мар`їнського району Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області про відшкодування шкоди,- В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року заступник керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 05 липня 2019 року головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів Управління державного агентства рибного господарства у Донецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення №002091 відносно ОСОБА_1 , згідно якого 05 липня 2019 року о 19 год.00 хв. ОСОБА_1 на Курахівському водосховищі поблизу м. Курахове Мар`їнського району, виловив раків понад встановлену добову норму, чим порушив п. 4.6. Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 року № 19, ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Мар`їнського районного суду Донецької області від 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення вигляді штрафу у розмірі 340 грн в дохід держави з конфіскацією водних живих ресурсів. Зазначена постанова суду набрала законної сили 10 вересня 2019 року. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом питання про відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої рибному господарству України, не вирішено, у зв`язку з чим Волноваська місцева прокуратура Донецької області в інтересах держави України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області просила стягнути з ОСОБА_1 на користь держави шкоду, заподіяну незаконним виловом раків, у сумі 3 468,00 грн. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05 лютого 2020 року позовну заяву Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди повернуто прокурору. Не погодившись з таким судовим рішенням, Волноваська місцева прокуратура Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що звертаючись з позовом, заступник керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області обґрунтував у чому полягають інтереси держави у даній справі та підстави для їх представництва прокурором. Так, прокурор у позові зазначав, що інтереси держави у сфері охорони навколишнього середовища, зокрема щодо стягнення шкоди заподіяної незаконним виловом риби, полягають у невідворотності відповідальності винної особи за порушення законодавства, своєчасному надходженні коштів за спричинену шкоду до відповідних бюджетів, можливості повного та своєчасного здійснення заходів щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу. Крім того, статтею 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» передбачено, що посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають повноваження, зокрема подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів. Проте, вказане повноваження Управлінням Державного агентства рибного господарства у Донецькій області не використане у зв`язку з відсутністю фінансування для сплати судового збору, про що було повідомлено прокуратуру у листі №1-16-9/2048-19 від 22 жовтня 2019 року. Той факт, що Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області не звертається з позовом у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору свідчить про їх бездіяльність з цього питання. За таких обставин, скаржник вважав, що у прокурора, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підстави для звернення до суду з позовом та представництва інтересів держави в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, оскільки компетентний суб`єкт не здійснює належним чином повноваження по захисту інтересів держави. Учасники справи своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За вимогами п. п.3, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає. Повертаючи позовну заяву заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, подану в інтересах держави України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, на підставі п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України, місцевий суд виходив з того, що прокурором не доведено необхідності захисту ним інтересів держави, а також не обґрунтовані підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. З таким висновками суду погодитись не можна з огляду на таке. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Згідно з частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18). У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 (№ 3-рп/99) прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України, відповідно до яких прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтував порушення інтересів держави, визначив орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та вказав в чому полягає бездіяльність зазначеного органу, а саме, що Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області всупереч покладеного на нього обов`язку подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, не звернулось до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 . При цьому прокурор додав до позовної заяви лист Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області від 22 жовтня 2019 року, з якого вбачається, що позивач поставив до відома прокуратуру Донецької області про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення правил рибальства та завдання останнім матеріальної шкоди рибному господарству у сумі 3468,00 грн. Крім того, Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області, посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору, просило розглянути питання про звернення Волноваською місцевою прокуратурою Донецької області до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди. З урахуванням наведеного, висновок місцевого суду про відсутність підстав для звернення прокурором до суду для захисту інтересів держави України по даній справі є помилковим, оскільки Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Таким чином, повернення судом першої інстанції позовної заяви Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, на підставі п.4.ч.4.ст. 185 ЦПК України, не відповідає вимогам закону. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню, а ухвалу місцевого суду про повернення позовної заяви Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, слід скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374,379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області задовольнити. Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 05 лютого 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 12 травня 2020 року. Судді