Постанова 4807 № 337/3890/20

Дата документу 16.06.2021 Справа № 337/3890/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 337/3890/20 Головуючий у 1 інстанції Салтан Л.Г. Провадження №22ц/807/1126/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року АТ «УніверсалБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 21 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 21 листопада 2017 року. Положеннями Анкети заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Позивач зазначав, що підписавши Анкету-заяву відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100000 грн. з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом понад встановлені строки у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних). АТ «Універсал Банк» зазначили, що свої зобов`язання за вищевказаним договором виконали в повному обсязі, а саме надали відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач не повертав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, а саме не сплатив щомісячні мінімальні платежі, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, відбулося істотне порушення зобов`язань, внаслідок чого вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк зазначав, що 01 червня 2020 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Однак, відповідач не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим кредит перейшов у форму «на вимогу», останній на контакт не виходив. Отже, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом відповідача перед позивачем станом на 24 червня 2020 року становить 19986,11 грн., в тому числі: 19986,11 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 0 грн. загальний залишок за відсотками; 0 грн. заборгованість за пенею та комісією. Посилаючись на наведені обставини, АТ «Універсал Банк» просили суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 листопада 2017 року в загальному розмірі 19986,11 грн. та судові витрати. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк 19986,11 грн. заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 листопада 2017 року та 2102 грн. сплаченого судового збору, а всього 22088,11 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги АТ «Універсал Банк» є доведеними та обґрунтованими, ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст.526, 527, 530 ЦК України та умов договору не виконала зобов`язання за вказаним кредитним договором. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції прийнято до розгляду позов з порушенням ст. 175 ЦПК України, оскільки копії долучених до позовної заяви доказів не завірені належним чином. Крім того, під час розгляду справи, судом першої інстанції було прийнято та досліджено пояснення АТ «Універсал Банк» з порушенням процесуальних строків, при цьому, скаржниця була позбавлена можливості з ними ознайомитися. ОСОБА_1 , також вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність в неї заборгованості, оскільки Банком не надано належних та допустимих доказів, зокрема первинних документів. При цьому, в поясненнях Банку зазначено, що їй було надано 6000 грн., а 13 серпня 2018 року збільшено кредитний ліміт до 14000 грн., з яких ліміт на картці 9000 грн. Позивачем також визнається, що ОСОБА_1 22 травня 2018 року скористалася коштами банку, проте 29 травня повністю повернула заборгованість. Скаржниця вказує, що нею було надано докази на підтвердження внесення грошових коштів на картку у розмірі 12564 грн., що перевищує розмір кредитного ліміту 9000 грн. Анкет-заява, на яку посилається АТ «Універсал Банк» не є доказом укладення кредитного договору, оскільки не містить строк, суми кредиту, мети отримання, вказівки про кредитний ліміт, а також інформацію щодо виконання споживачем зобов`язань за кредитним договором. ОСОБА_1 також вказує, що не має копії Договору про надання банківських послуг, Умови та правила надання банківських послуг нею не підписувались. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. АТ «Універсал Банк» надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просять залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення без змін. Зазначають, що копії, долучені ними до позовної заяви засвідчені згідно ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07.04.03 №

55. При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Позичальнику було надано кредитний ліміт в сумі 6000 грн., які вперше вона використала 22 травня 2018 року, що вбачалося з наданого нею руху коштів по картці від 05 грудня 2020 року. 13 серпня 2018 року Банком було підвищено кредитний ліміт до 14000 грн., з яких ліміт на картці 9000 грн. та на розстрочку 5000 грн. За умовами договору, до якого ОСОБА_1 приєдналась, клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в Мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу Клієнт повинен сплатити штраф згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж Клієнта як визнання Клієнтом штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами. Зазначають, що слід врахувати саму специфіку договору monobank. Він не є договором Приватбанку, на судову практику якого посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Оскільки проект «monobank» не є ідентичним кредитним карткам виданим АТ «Приватбанак» (так в правилах AT «Приватбанк» відсутні дати прийняття правил, дати затвердження правил, що позбавляло суди можливості визначити часовий діапазон дії таких правил чи внесення змін. Такі правила не надавались в мобільному додатку). Умови, опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms, що включають тарифи, паспорт споживчого кредиту ОСОБА_2 картки monobank. Згідно скрінштоту з сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що правила в редакції 07 листопада 2017 року були дійсні до 05 грудня 2017 року. Анкету-заяву клієнтом було підписано 2і.11.2017р, відповідно саме в цей період були дійсні правила в редакції 07.11.2017р. А отже. Відповідач на час підписання анкети-заяви не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами. Усі правила за всі періоди розміщені на сайті https://www.monobank.ua/terms є публічно та легко доступними 24 години на добу, також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи. Таким чином, з використання власного пін-коду Відповідач по справі має цілодобовий доступ до тарифів, а отже, мав та має реальну можливість з ними ознайомлюватись. За таких обставин, підстави для звільнення відповідача від обов`язку виконати взяті на себе грошові зобов`язання відсутні. 09 квітня 2021 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_3 також надійшли пояснення, в яких вона посилається на неправомірність автоматичного списання позивачем коштів з її рахунку. Скаржниця також зазначає, що Анкета-заява, яку вона підписала, не містила жодних відомостей про розмір кредиту, окрім напису «кредитний ліміт до 100 тис.» не містив розміру відсотків за його використання, розміру пені та комісії, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, а також відсутні умови про те, що вона доручає банку проводити договірне списання з усіх своїх відкритих в Банку рахунків, або конкретних рахунків на погашення кредитної заборгованості із зазначенням відповідних реквізитів. Анкета-заява взагалі не містила ніяких даних щодо обрання банківських послуг, крім особистих даних. Під час укладення вказаного договору Банк не ознайомив ОСОБА_1 як позичальницю з усіма істотними умовами такого правочину, Умови та Правила надання банківських послуг вона не читала та не підписувала. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. АТ «Універсал Банк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг від 21 листопада 2017 року (а.с. 7); Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» (а.с. 10-44); розрахунком заборгованості за договором від 21 листопада 2017 року (а.с. 8-9). Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 21 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій відповідач просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я на суму, вказану у додатку, відповідно до Умов Договору та наведених нижчу мов (а.с. 7). Відповідно до п. 2 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг клієнт погодилася з тим що ця анкета - заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договору), укладання якого підтвердила і зобов`язалась виконувати його умови. Відповідно до п. 3 цієї Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 погодилася, що підписанням цього договору підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, позивач погодилася з тим, що Банк право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодилась з тим що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Отже, Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг від 21 листопада 2017 року (а.с. 7) не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів. Факт користування кредитними коштами відповідачем визнається, окрім цього підтверджується випискою по картковому рахунку, яка долучена до матеріалів справи ОСОБА_1 (а.с. 80-86). Надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін. За розрахунками банку станом на 24 червня 2020 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 19986,11 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) (а.с. 8-9). Стягуючи вищезазначену суму заборгованості, суд першої інстанції вважав її доведеною. Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком. З розрахунку заборгованості, наданої позивачем, та руху коштів по рахунку ОСОБА_1 , долученого відповідачем, колегією суддів встановлено, що АТ «УніверсалБанк» нараховувало відповідачу відсотки, комісію та пеню на підставі Умов і правил обслуговування фізичних осіб. Встановлено також, що з карткового рахунку ОСОБА_1 відбувалось автоматичне списання неустойки та відсотків. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21 листопада 2017 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, розміщених на сайті: https://www.monobank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору ( а.с. 10-44). Проте, з матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до матеріалів справи розмірах і порядках нарахування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua ) змінювалися АТ «Універсал Банк». За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за користування кредитними коштами надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для нарахування на рахунок відповідача процентів за користування коштами, пені та комісії. За таких обставин, су першої інстанції помилково прийняв до уваги розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви, оскільки нарахування заборгованості, яке прослідковується по розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку в частині відсотків, пені, комісії, здійснювалось банком неправомірно, проте було враховано при визначення заборгованості за тілом кредиту. Крім того, визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, АТ «Універсал Банк» посилається на те, що згідно ч.4.23 розділу ІІ Умов та правил, кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. Однак, зважаючи на те, що колегією суддів оцінені як неналежний доказ надані позивачем Умови та Правила банківських послуг, про що зазначено вище, відсутні підстави для задоволення вимог банку щодо збільшення кредиту на підставі наведеного положення Умов. Колегія суддів враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що стягненню підлягає саме сума неповернутих коштів. При цьому, колегія суддів дійшла висновку що сума, яка була стягнута з ОСОБА_1 в позасудовому порядку, шляхом автоматичного списання з її карткового рахунку, підлягає врахуванню при визначенні загального розміру заборгованості, оскільки стягненню з відповідача підлягає сума саме неповернутих коштів. Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17. З наданої позивачем виписки по кредитному рахунку вбачається, що відповідачем з моменту укладення договору витрачено кредитних коштів на загальну суму 37425,74 грн. було сплачено на користь позивача грошові кошти в розмірі 33338,08 грн. (а.с. 80-86). Таким чином, ОСОБА_1 фактично не повернуто Банку грошові кошти у розмірі 4087,66 грн. (37425,74 грн. - 33338,08 грн.), які підлягають до стягнення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, та змінити рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року в частині розміру стягнення заборгованості, зменшивши її до 4087,66 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підлягає також зміні рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору, зменшивши його розмір з 2102 грн. до 429,91 грн. пропорційно до задоволених вимог (20,45%). Керуючись ст. ст. 141, 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року у цій справі змінити: «Зменшити стягнутий з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» розмір заборгованості за кредитним договором з 19986,11 грн. до 4087 (чотири тисячі вісімдесят сім) гривень 66 копійок. Зменшити стягнуті з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати на оплату судового збору з 2102 грн. до 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 91 копійка.» Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 16 червня 2021 року. Головуючий: Судді: