Постанова 4823 № 750/13384/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 16 червня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/13384/21 Головуючий у першій інстанції Супрун О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/586/22 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І. сторони: позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2022 року (місце ухвалення м. Чернігів, повний текст судового рішення складено 04.02.2022) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що у жовтні 2017 року АТ "Універсал Банк" запустив новий проект Monobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до АТ "Універсал Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 03.11.2018, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язався виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 30000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість. Станом на 14.09.2021 за відповідачем по укладеному з АТ "Універсал Банк" договору про надання банківських послуг наявна заборгованість на загальну суму 49184,27 грн, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 49184,27 грн, заборгованість за пенею та комісією 0 грн. В позові АТ «Універсал Банк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.11.2018 у розмірі 49184,27 грн та судові витрати у розмірі 2270 грн. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.02.2022 позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.11.2018 у розмірі 49184,27 грн та 2270 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Рішення суду обґрунтовано тим, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір в рамках банківського проекту «monobank», відповідно до вимог чинного законодавства, за яким останній отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Про наявність відкритого рахунку також свідчить надана стороною позивача довідка про наявність рахунку, де також відображено статус картки та строк її дії, та довідка про розмір встановленого кредитного ліміту. За висновком суду, ОСОБА_1 не надав належних доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ "Універсал Банк", не довів відсутність заборгованості за наданими йому кредитними коштами, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача фактично отримані грошові кошти (тіло кредиту) в сумі 49184,27 грн. Також вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором судом застосовані правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20. Судом також враховані положення Закону України «Про електронну комерцію». Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Кушнеренко Є.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» та стягнути з позивача витрати на правову допомогу в апеляційному суді. За доводами апеляційної скарги рішення суду є необґрунтованим, оскільки ухвалено за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідач не заперечує користування послугами АТ «Універсал Банк» та наявність платіжної картки monobank, проте заперечує укладення саме кредитного договору у розумінні вимог законодавства. У скарзі заявник стверджує, що Анкета-заява не містить істотних умов, які є визначальними для кредитного договору і не підтверджує факт надання будь-яких кредитних коштів відповідачу, а також не містить бажаний кредитним ліміт та вид кредитної картки. Тому вважає, що підписання Анкети-заяви не є беззаперечним фактом отримання кредитних коштів відповідачем. Скаржник зазначає, що сторонами не погоджувались такі умови кредитного договору як сума кредиту, відсоткова ставка, строк кредитування, тому не можна вважати, що сторони уклали кредитний договір. Також посилається, що судом не було взято до уваги посилання відповідача на положення ст. 1049 ЦК України. Наголошує, що висновок суду про підписання відповідачем електронним підписом Паспорту споживчого кредиту є необґрунтованим, оскільки не підтверджено жодним належним доказом і таких висновок ґрунтується лише на твердженнях позивача. На переконання заявника, є необґрунтованим посилання суду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові по справі № 632/2936/19, оскільки у вказаному висновку мова йшла про інший алгоритм укладення договору та з іншою кредитною установою. Як вказує заявник, укладена між сторонами Анкета-заява не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, процентна ставка не зазначена та не містить строку повернення кредиту, тому вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки за порушення строків виконання зобов`язань за договором. За доводами скарги, наявний в матеріалах справи Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» з додатками, який не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, а тому і відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили всі істотні умови кредитного договору. Вважає, що були відсутні підстави для нарахування позивачем відсотків, пені і комісії за користування коштів і спрямування сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення кредиту на погашення відсотків, пені та комісії. Крім того, як вказує заявник, до спірних правовідносин неможливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» неодноразово змінювались і кредитор міг додати до позовної заяви редакцію Умов та правил в найбільш сприятливій редакції. Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, заявник стверджує, що відсутні підстави вважати дотримання позивачем при укладенні кредитного договору з відповідачем вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем тих умов, про які вважав узгодженими банк. Як стверджує заявник, факт користування кредитною карткою та часткове погашення коштів не свідчить про обізнаність відповідача про суму кредитного ліміту, умови зміни ліміту, порядок та розмір нарахування відсотків, а тому користування такими коштами не породжує виникнення зобов`язань, які витікають з кредитного договору від 03.11.2018. Також посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги сплачені відповідачем грошові кошти, а саме 15081,16 грн., які банк самостійно списував в рахунок погашення відсотків, які були необґрунтовано нараховані. Відповідачем було внесено в рахунок погашення кредиту кошти у сумі 26938,60 грн. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, 03.06.2022 було повторно надіслано копії апеляційної скарги на електронну адресу банку (а.с. 185), враховуючи, що здійснення судочинства тимчасово було припинене з 04.03.2022 та наказом голови Чернігівського апеляційного суду № 32-од від 02.05.2022 діяльність суду відновлена, проте відзиви на апеляційні скарги до суду подано не було. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Судом встановлено, що 03.11.2018 між ПАТ «Універсал Банк» (нині АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено договір банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк»» відкрило відповідачу поточний рахунок у гривні та банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 9, 85). Згідно даних Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 03.11.2018, відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та відповідно підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язався виконувати його умови. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с. 10-24). АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03.11.2108, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 14.09.2021 за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 49184,27 грн, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 49184,27 грн, заборгованість за пенею та комісією 0 грн (а.с. 7-8). Відповідно до довідки про наявність рахунку від 30.12.2021 вбачається, що ОСОБА_1 була видана кредитна картка № НОМЕР_1 зі строком дії до 06/24 (а.с. 85). Згідно довідки (а.с. 87) ОСОБА_1 через мобільний застосунок за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.11.2018 за кредитною карткою № НОМЕР_1 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 6000 грн., а 31.01.2020 збільшено до 30000 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір в рамках банківського проекту «monobank», відповідно до вимог чинного законодавства, за яким останній отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Про наявність відкритого рахунку також свідчить надана стороною позивача довідка про наявність рахунку, де також відображено статус картки та строк її дії, та довідка про розмір встановленого кредитного ліміту. За висновком суду ОСОБА_1 не надав належних доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ "Універсал Банк", не довів відсутність заборгованості за наданими йому кредитними коштами, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача фактично отримані грошові кошти (тіло кредиту) в сумі 49184,27 грн. Також вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором судом застосовані правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20. Судом також враховані положення Закону України «Про електронну комерцію». Однак, повністю погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.11.2018, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, розміщених на сайті: https://www.monobank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Проте, з матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до матеріалів справи розмірах і порядках нарахування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача(www.monobank.ua) змінювалися АТ «Універсал Банк». За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та комісії за користування кредитними коштами надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для нарахування на рахунок відповідача процентів за користування коштами та віднесення їх до тіла кредиту. Як вбачається, визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, АТ «Універсал Банк» посилається на те, що згідно п. 5.23 розділу ІІ Умов та правил, кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. Однак, зважаючи на те, що колегією суддів оцінені як неналежний доказ надані позивачем Умови та Правила банківських послуг, про що зазначено вище, відсутні підстави для задоволення вимог банку в частині збільшення тіла кредиту на розмір нарахованих відсотків, що вбачається з довідки про рух коштів по картці від 30.12.2021(а.с. 76-85). Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що стягненню підлягає саме сума неповернутих коштів. Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд при розгляді цивільної справи № 200/5647/18 в постанові від 16.09.2020. З наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) становить 134058,81 грн, але починаючи з 01.05.2019 банк здійснював автоматичне погашення відсотків, пені та комісії за рахунок тіла кредиту, безпідставно збільшивши тіло кредиту на 19184,27 грн. Проте, доказів погодження сторонами договору в письмовій формі такого порядку погашення відсотків та штрафних санкцій банком не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду, тому такі дії позивача не відповідають суті кредитних відносин, оскільки проценти та штрафні санкції за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отримані кошти. Отже, виходячи з вищенаведеного, а також зважаючи на те, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок у сумі 30000 грн, і останній систематично користувався коштами та частково погашав заборгованість за фактично отриманими коштами, залишок після операцій станом на 25.07.2020 становив 0,70 грн (а.с. 77 зворот). Таким чином, ОСОБА_1 фактично не повернуто Банку грошові кошти, які є тілом кредиту у розмірі 29999,30 грн. (30000 грн 0,70 грн), які підлягають до стягнення. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності укладення саме кредитного договору у розумінні вимог законодавства не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів , які були отримані відповідачем у фактичне користування та не повернуті банку з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, 03.11.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг АТ "Універсал Банк". Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6). У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли прав та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Отже, колегія суддів доходить висновку, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір в рамках банківського проекту «monobank» відповідно до вимог чинного законодавства, за яким останній отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, проте суд першої інстанції неправильно здійснив розрахунок такої заборгованості, з врахуванням обставин викладених вище, у зв`язку з чим рішення суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні, шляхом зменшення розміру заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту до 29999,30 грн. Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскільки суд прийшов до правильного висновку в частині задоволення вимог щодо стягнення тіла кредиту та помилкового висновку про задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, як тіла кредиту. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням зміни рішення суду першої інстанції шляхом зменшення належної до стягнення суми заборгованості до 29999,30 грн (29999,30 грн від 49184,27 грн становить 61 %), слід змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного до стягнення судового збору та загальної суми стягнення, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму судового збору з 2270 грн до 1384,70 грн (2270 грн х 61% :100%). Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню (на 39%), у матеріалах справи наявні належні докази понесення відповідачем витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи (а.с. 161), то відповідно з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1327,95 грн (3405 грн х 39%:100%). Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу необхідно виходити із положень статті 137 ЦПК України. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Із положень статей 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі частково задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кушнеренко Є.Ю. також просив стягнути з АТ «Універсал Банк» витрати на правову допомогу в апеляційному суді у розмірі 3500 грн. Як вбачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги відповідачем доданий Договір про надання правової допомоги від 08.02.2022, Акт виконаних робіт від 10.02.2022 за договором про надання правової допомоги, квитанція до прибуткового касового ордеру № 32 від 08.02.2022 та ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 162, 164, 165, 166). Згідно Договору про надання правової допомоги від 08.02.2022 сторони визначили вартість правової допомоги адвоката у справі, яка складає 3500 грн. Апеляційний суд враховує, що оскільки рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.02.2022 підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутої заборгованості, а саме позовні вимоги задоволено на 61 %, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, тому з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу за апеляційний розгляд справи пропорційно відмовленим позовним вимогам, тобто 39 %, що складає 1365 грн. Згідно із ч. 6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Позивачем АТ «Універсал Банк» не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів на підтвердження не співмірності витрат на правову допомогу. Керуючись ст.ст. 270, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2022 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, ЄДРПОУ - 21133352) заборгованості за кредитним договором зі 49184 грн (сорока дев`яти тисяч ста вісімдесят чотирьох) 81 коп до 29999 грн (двадцяти дев`яти тисяч дев`ятсот дев`яноста дев`ять) 30 коп та суму судового збору з 2270 (двох тисяч двісті сімдесяти) грн до 1384 грн (однієї тисячі триста вісімдесят чотири) 70 коп. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 1327 грн (одну тисячу триста двадцять сім) 95 коп. судового збору та 1365 грн ( тисячу триста шістдесят п`ять) витрат на правову допомогу за апеляційний розгляд справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 16.06.2022. Головуючий Судді :