Постанова 4804 № 235/2678/20

Єдиний унікальний номер 235/2678/20 Номер провадження 22-ц/804/1117/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - судді: Мірути О.А., суддів: Тимченко О.О., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 по цивільній справі № 235/2678/20 за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року (суддя Рибкін О.А.), ухваленого в приміщенні Димитровського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення суми недоотриманої пенсії у розмірі 43200 грн., в порядку спадкування. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті сестри, тому звернувся до п`ятої нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про спадщину, яка складається з сум недоотриманої за життя пенсії за період з липня 2014 року по жовтень 2016 року, що орієнтовано становить 43200 грн., із розрахунку 1600 грн. на місяць. На запит нотаріуса відповідач листом від 11.04.2019 зазначив, що розмір грошових коштів неотриманих за життя, можливих для фінансування з урахуванням на дату виплати становить 11669,12 грн., сума недоотриманої пенсії була зменшена на підставі ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто обмежена трирічним строком. Вважає зменшення відповідачем недоотриманої суми пенсії неправомірним. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Позивач ОСОБА_1 з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що дійсно про отримання грошових коштів на поховання зверталась громадянка ОСОБА_3 , оскільки вказану особу він уповноважив довіреністю для здійснення усіх дій, що необхідні для вступу у право спадкування від його імені. Звертає увагу на той факт, що твердження суду стосовно того, що ним не підтверджено його право на спадщину є безпідставне, оскільки згідно витягу від 13.09.2019 року була відкрита спадкова справа, де він є спадкоємцем після смерті його сестри ОСОБА_2 . УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до положень ст. 360 ЦПК України. У судове засідання позивач та відповідач не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8). Згідно інформаційної довідки № 55449437 від 13.03.2019 року, П`ятою донецькою державною нотаріальною конторою у зв`язку з підготовкою до видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , 1934 року народження, встановлена наявність заповітів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 07.11.2008, посвідченого Великоновоселківським районним приватним нотаріусом Кисельовою О.В., зареєстрованого у спадковому реєстрі за №45778251, та від 07.08.2010, посвідченого Сьомою донецькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого у спадковому реєстрі за №49745173 (а.с.9). Згідно інформації Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.04.2019 року, наданій П`ятій донецькій державній нотаріальній конторі, розмір грошових коштів не отриманих за життя можливих для фінансування з урахуванням на дату виплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , становить 11669,12 грн. (а.с.10). 19.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою надати йому відомості про розмір неотриманих за життя ОСОБА_2 грошових коштів та виплатити їх йому як спадкоємцю, який прийняв спадщину (а.с.11). Листом Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2019 року, ОСОБА_1 повідомлено, що для отримання недоотриманої пенсії спадкодавця йому необхідно звернутися до нотаріуса для запиту суми спадщини (а.с.12). Згідно довідки Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії, пенсія ОСОБА_2 за життя за період з листопада 2014 року по жовтень 2016 року включно складає 33085, 36 грн. та на теперішній час не виплачена (а.с.39, 42). З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, вбачається, що за допомогою на поховання зверталася ОСОБА_3 . Матеріали пенсійної справи не містять жодного звернення позивача до управління щодо виплати пенсії померлої, також в пенсійній справі відсутнє свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 (а.с. 52-80). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону судове рішення у повній мірі відповідає. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано суду доказів того, що він взагалі є спадкоємцем за заповітом чи за законом після смерті ОСОБА_2 (не надано доказів наявності заповіту спадкодавця на ім`я позивача на даний вид спадщини чи доказів наявності родинних зв`язків між ним та померлою ОСОБА_2 для спадкування за законом). Не надано доказів прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_2 , зокрема, що саме він звертався до нотаріуса щодо прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину. Не надано доказів отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у вигляді недоотриманої пенсії чи наявності відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним, оскільки він відповідає встановленим по справі обставинам, наявним у матеріалах справі доказам та зробленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку зі смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Спори про спадкування підлягають розгляду судом виключно у порядку цивільного судочинства. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК), закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) або залишення позовної заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК). З огляду на вказане, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог з причини відсутності в матеріалах справи постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Суд не повинен на себе перебирати повноваження притаманні іншій державній установі. Доводи апеляційної скарги, що відповідачем фактично штучно, навмисно створено умови, щодо неотримання спадкоємцем у нотаріуса свідоцтва про спадщину або постанови про відмову у його видачі, свідчать про наявність спірних відносин, вирішення яких передбачено в порядку іншого судочинства, так як вони стосуються визнання незаконними дій відповідача - суб`єкта владних повноважень, наділеного правом визначати, нараховувати чи змінювати розмір пенсії. Вказаний висновок відповідає позиції, яка відображена в постанові Великої Палати Верховного суду № 127/3233/19 від 29.01.2020. Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За вказаних обставин доводи позивача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення позову, позивачем не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що він є членом сім`ї спадкодавця та має право на одержання суми пенсії, що належала спадкодавцеві за життя у розумінні статті 1227 ЦК України, а саме: суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. За таких обставин апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для визнання за позивачем право власності на набуті в порядку спадкування за законом на грошові кошти недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .. Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги саме в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих позивачем. Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За вказаних обставин доводи позивача про незаконність судового рпішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог позивачем не надано. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати апелянтів, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції не підлягають компенсації. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.А. Мірута Судді: О.О. Тимченко Я.В. Хейло